Презентація до виховної години в 9 класі на тему: "Маркіян Шашкевич".

Дайте руки, юні други,Серце к серцю най припаде,Най щезають тяжкі туги,Ум охота най засяде.

Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 року, в селі Підлисся нашого району. Дитинство пройшло в Підлиссі, Княжому та Білому КаменіПідлисецька горо біла!Як тебе побачу,Так ми тяжко, так ми сумно,Що трохи не плачу.

Там ти скаже дуб старенькийІ єден, і другий,Як там жив-єм ще маленький. Без журби, без туги

Тут пройшлодитинство

Садиба Маркіяна Шашкевича

Навчався в окружній школі в Золочеві;У Львівській домініканській гімназії ;В шестикласній гімназії в Бережанах;У 1829 році вступив до Львівської духовної семінарії;У 1831 році був виключений, а в 1833 році знову повернувся в семінарію

У 1837 році закінчив семінарію, а в лютому 1938 року одружився з Юлією Крушинською. У них народилися двоє синів: Святослав та Володимир. Святослав хворів і помер маленьким, а Володимир став відомим поетом та діячем. Влада слідкувала за кожним кроком Шашкевича і посилала його працювати в найглухіші села Галичини

Чи знаєш,люба,чим твій погляд сяє Чарівним блиском щастя неземного. І перед ним гризота відступає Життя вогнем займається від нього. Уривок із сонету, присвячений дружині Юлії

Церква в с. Деревня Церква стоїть на місці старої, де правив отець Маркіян. Тут відбулося вінчання Шашкевича і Крушинської

Родичка Маркіяна Шашкевича по лінії його дружини Юлії Крушинської львів’янка Ірина Дутковська розповіла цікаві деталі з його особистого життя та історії своєї родини . Родинне дерево Крушинських

1837 рік – Шашкевич разом з Головацьким та Вагилевичем видає першу книгу українською мовою “Русалку Дністрову”

У музеї

Маркіянові речі

Де шумлять ліси соснові,Де живицю п’є кора,Де долини трав шовкових, –Край села стоїть гора. Хрест на ній тут вічно буде, А навкруг така краса,Із любов’ю кажуть люди:«Маркіянова гора». Маркіянова гора. Пам`ятник М. Шашкевичу на Білій Горі у селі Підлисся

Явір на зрубі лежить,Листя чорніє і в’яне. В серці народному жить. Будеш повік Маркіяне. Пам`ятник Шашкевичу у Золочеві Відкрито і освячено пам`ятник 21 листопада 1993 року

Спливає час, як вода у ріках,А в душі все вогник не гасне,Тебе пам’ятаєм однині й довікуІ тобі , Маркіяне, це гасло:

Збережемо поля волошковіІ чисте небо над тою горою,Де ступає нога поволі,Щоб у думці побути з тобою.

Щоб тобі, Маркіяне любий,Синівський сказати завіт,Тебе ми повік не забудем. На сотню, на тисяча літ.

Тут пройшлодитинство

Садиба Маркіяна Шашкевича

Навчався в окружній школі в Золочеві;У Львівській домініканській гімназії ;В шестикласній гімназії в Бережанах;У 1829 році вступив до Львівської духовної семінарії;У 1831 році був виключений, а в 1833 році знову повернувся в семінарію

У 1837 році закінчив семінарію, а в лютому 1938 року одружився з Юлією Крушинською. У них народилися двоє синів: Святослав та Володимир. Святослав хворів і помер маленьким, а Володимир став відомим поетом та діячем. Влада слідкувала за кожним кроком Шашкевича і посилала його працювати в найглухіші села Галичини

Чи знаєш,люба,чим твій погляд сяє Чарівним блиском щастя неземного. І перед ним гризота відступає Життя вогнем займається від нього. Уривок із сонету, присвячений дружині Юлії

Церква в с. Деревня Церква стоїть на місці старої, де правив отець Маркіян. Тут відбулося вінчання Шашкевича і Крушинської

Родичка Маркіяна Шашкевича по лінії його дружини Юлії Крушинської львів’янка Ірина Дутковська розповіла цікаві деталі з його особистого життя та історії своєї родини . Родинне дерево Крушинських

1837 рік – Шашкевич разом з Головацьким та Вагилевичем видає першу книгу українською мовою “Русалку Дністрову”

У музеї

Маркіянові речі

Де шумлять ліси соснові,Де живицю п’є кора,Де долини трав шовкових, –Край села стоїть гора. Хрест на ній тут вічно буде, А навкруг така краса,Із любов’ю кажуть люди:«Маркіянова гора». Маркіянова гора. Пам`ятник М. Шашкевичу на Білій Горі у селі Підлисся

Явір на зрубі лежить,Листя чорніє і в’яне. В серці народному жить. Будеш повік Маркіяне. Пам`ятник Шашкевичу у Золочеві Відкрито і освячено пам`ятник 21 листопада 1993 року

Спливає час, як вода у ріках,А в душі все вогник не гасне,Тебе пам’ятаєм однині й довікуІ тобі , Маркіяне, це гасло:

Збережемо поля волошковіІ чисте небо над тою горою,Де ступає нога поволі,Щоб у думці побути з тобою.

Щоб тобі, Маркіяне любий,Синівський сказати завіт,Тебе ми повік не забудем. На сотню, на тисяча літ.