Презентація до заняття "Майданек у пам’яті тих, хто пережив…"

Майданек у пам’яті тих, хто пережив…

Ми ніколи не мали татуювальних номерів,але Німці перевіряли нас весь час, на так зва- них перегуках, які булидуже нудними і пос-тійно втомлювали…

Раптом наглядальниця Геновеха викрикнула:”Вся Варшава додому!” Через хвилину всі були на ногах, варшавські дівчата збо-жеволіли…

Смерть була всесильна господиня блоку, правляча тут без будь-яких спроб з боку пацієнтів, щоб захистити себе.

Спочатку він працював у полі ІІІ, а потім став головним в полі ІІ в лазареті для радянських військово полоненних. Серед його товаришів по нещастю він мав репутацію праведника і лікаря, який зробив все можливе,щоб виконати свої обовязки.

З'явилась маленька група табірних жінок, які виділялися в найгіршому значені цього слова. Вони були з батогами, рейками в руках, які переслідували в'язнів по полю. Поширюючи часті ляпаси, прокляття і ударяли ногами.

Вони принесли 780 найбільш серйозно хворих жінок, ми повинні були врятувати їх.

3 листопада 1943 року, більше 20000 чоловік були вбиті

Прощавай Майданек! Ми боязко перевели наші очі на небо – можливо знайдемо краще місце самі, можливо ми зможемо вижити і помститися.

Я зробив дослідження про можливість втечі, я зрозумів, що якщо ви не в таборі-фортеці, ви можете увійти в контакт з цивільними особами, це єдиний шанс…

Він був ювеліром і годинникарем. У 1942р. Він і його батьки Адольф і Берта і брати Олександр і Фердинанд були переведені в Люблінський район. Батько Самуїла і його два брати були вбиті в таборі.

Дякуємо за увагу