Загальні положення Допомога, надана не спеціалістом, повинна бути лише допомогою, що проводиться ДО лікаря, а не ЗАМІСТЬ лікаря: 1. тимчасова зупинка кровотечі; 2. перев'язування рани (опіку), нерухома фіксація при тяжких травмах; 3. оживляючі заходи; 4. видача знеболюючих та інших засобів при загальновідомих захворюваннях; 5. перенесення і транспортування потерпілих
Загальні положення Неправильне або невміле надання першої долікарської допомоги може стати причиною ускладнень, що затримують одужання потерпілого чи, навіть, привести до інвалідності, а в деяких випадках (поранення з великою втратою крові, враження електричним струмом, опіки) може призвести до смерті потерпілого на місці травмування.
Загальні положення Ніколи не потрібно при відсутності дихання, серцебиття чи пульсу у потерпілого вважати його мертвим і відмовлятися від надання йому допомоги. Надати висновок про смерть потерпілого і вирішити питання про доцільність дій по оживленню (реанімації) має право лише лікар. Відомо багато випадків (особливо при ураженні електричним струмом), коли потерпілий, здавалося, помер або знаходився у стані клінічної смерті, однак правильні і наполегливі дії по оживленню (штучне дихання, масаж та ін.) рятували йому життя.
- наявність дихання встановлюється по рухам грудної клітки, по зволоженню дзеркала, прикладеного до носа потерпілого, або ж по руху вати, піднесеної до носових отворів; - реакція зіниці на світло. При направленні пучка світла відбувається різке звуження зіниці. Ознаки життя являються безпомилковими доказами того, що негайне надання допомоги ще може врятувати людину.
Втрата свідомості (ВС) - це стан, коли потерпілий не реагує ні на що, нерухомий, не відповідає на запитання. Причини можуть бути різні, але всі вони пов'язані з ураженням центру свідомості мозку (при травмах, шоці, нестачі кисню, замерзанні тощо). Ознаки ВС виявляються у широкому спектрі симптомів, починаючи від шоку, непритомності, закінчуючи станом клінічної смерті. При ВС велику небезпеку для життя потерпілого становить западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи, що призводить до їх закупорювання. Надаючи першу допомогу потрібно: - покласти потерпілого на спину, опустити голову, припідняти ноги; - розстібнути одяг і забезпечити приток свіжого повітря; - змочити обличчя холодною водою; - віднести до носа ватку, змочену розчином нашатирного спирту; - після виведення потерпілого із непритомного стану дати йому кріпкий чай, каву; - якщо потерпілий знову втратить свідомість - викликати медичну допомогу. Перша допомога при втраті свідомості
Проведення штучного дихання Штучне дихання слід проводити, якщо потерпілий не дихає або його дихання поступово погіршується, незалежно від причин (враження електричним струмом, отруєння і т.д.). Не слід продовжувати робити штучне дихання після появи самостійного. Приступаючи до штучного дихання, той хто надає допомогу зобов'язаний: - по можливості покласти потерпілого на спину; - звільнити потерпілого від одягу, який заважає диханню (зняти шарф, розстібнути комір і т. д.); - звільнити рот потерпілого від сторонніх предметів;
Проведення штучного дихання - якщо рот щільно стиснутий, то розкрити його, і видвинути нижню щелепу вперед так, щоб нижні зуби знаходилися попереду верхніх; - стати збоку від голови потерпілого, одну руку підсунути під шию, а долонею іншої руки надавити на лоб, максимально запрокидуючи голову; - нахилитися до обличчя потерпілого, зробити глибокий вдих відкритим ротом, повністю щільно обхватити губами відкритий рот потерпілого і зробити енергійний видих (одночасно закривши ніс потерпілого)
Ознаками шоку є: блідість шкіряних покровів; помутніння (або втрата) свідомості; холодний піт; розширення зіниць; прискорення дихання і пульсу; пониження кров'яного тиску; в тяжких випадках можуть бути нудота, сірий колір обличчя, синюватість шкіряних покровів. Перша допомога при шоку
Засоби асептики та антисептики Асептика – це метод, який запобігає потраплянню мікроб у рану під час її обробки. Включає в себе стерилізацію інструментів та обробку рук особи, що надає медичну допомогу. ОСНОВНИЙ ЗАКОН АСЕПТИКИ: все, що вступає в контакт з раною, повинно бути стерильним. Антисептика – комплекс заходів, направлених на знешкодження мікробів на шкірі, в рані або у організмі (в цілому).
Правила надання першої допомоги при пораненнях кінцівки 1. Припідняти кінцівку та притиснути артерію. 2. Накласти кровоспинний джгут або тугу пов’язку. 3. Накрити рану серветкою та закріпити її. Джгут на кінцівку можна накладати не більше, як на 1 год. У випадку посиніння та набряку кінцівки (в наслідок неправильного накладання джгута) слід негайно його зняти та накласти ще раз.
Методи знерухомлення (іммобілізації) Методи знерухомлення (іммобілізації) Основна мета іммобілізації – забезпечити, по можливості, повний спокій пошкодженої частини тіла, що виключає додаткове травмування та зменшує біль. Правила іммобілізації: - Слід знерухомити два суглоби (вище і нижче міста перелому). - Першочергово покласти шар вати або м’якої тканини на місце, де є підозра на перелом, або відчувається зміщення кісток. - Накладати шини потрібно обережно. - Шини повинні бути міцними і якомога легкими.
Ознаки перелому Відносні ознаки перелому (властиві й іншим видам травм) Біль - посилюється в місці перелому Набряк - виникає в області пошкодження Гематома - з'являється в області перелому Порушення функції пошкодженої кінцівки Зміна форми кінцівки Абсолютні ознаки перелому (характерні тільки для цього пошкодження) Патологічна рухливість - кінцівка рухлива в тому місці, де немає суглоба Крепітація (своєрідний хрускіт) у місці перелому Кісткові відламки - при відкритому переломі вони можуть бути видні в рані
Алгоритм надання першої допомоги при переломах Загальні завдання Порядок заходів по наданню першої допомоги при закритих переломах Порядок заходів по наданню першої допомоги при відкритих переломах Оцінити тяжкість стану потерпілого Зменшити біль за допомогою знеболюючого засобу Визначити, чи можливо переміщення постраждалого до прибуття медичного персоналу (при травмах хребта пересувати хворого не можна) 1. Забезпечити пораненому спокій 2. Дати знеболюючий засіб 3. Іммобілізувати пошкоджену ділянку, використовуючи шини (без особливої необхідності одяг з пошкодженої частини тіла не знімати) 1.При наявності кровотечі зупинити її відомим способом 2. Обробити рану 3. Накласти бинтову пов'язку на рану 4. Провести іммобілізацію пошкодженої ділянки
перелом ребер перелом гомілки перелом передпліччя перелом бедра Правила іммобілізації: Фіксувати кінцівку в тому положенні, в якому вона знаходиться після травми, не намагаючись вправити кістку на місце Фіксувати мінімум 2 суглоби (вище і нижче перелому). При травмі стегна і плеча фіксувати 3 суглоба При накладенні шини і наявності ран спочатку зупинити кровотечу і обробити рану
Перша допомога: Якщо людина перебуває у свідомості, йому кидають кінець мотузки, рятувальні круги і підручні засоби. Якщо потопаючий знепритомнів або не в змозі скористатися плавзасобами, його необхідно витягнути з води. Підпливати до потопаючого слід обов'язково ззаду, щоб він рефлекторно НЕ вхопився за рятівника. Потім потрібно покласти голову потерпілого собі на груди і, підтримуючи потопаючого на плаву, на спині плисти до берега.
Наступний етап - виконання штучного дихання. Рятувальник затискає ніс потонулого і, зробивши вдих, вдмухує повітря в його рот. При цьому грудна клітка потерпілого наповнюється повітрям, після чого відбувається видих. Штучне дихання слід проводити зі швидкістю 16-18 разів на хвилину, або близько одного разу на чотири секунди.
Після відновлення дихання і серцевої діяльності надай потерпілому стійке бічне положення. Укрий і зігрій його. Однак слід пам'ятати, що існує небезпека повторної зупинки серця. Тому необхідно викликати «швидку допомогу», а до її прибуття потрібно уважно стежити за станом потерпілого.
У ПОЗІ “ЖАБИ" (з підкладеним під коліна валиком або на вакуумному матраці) 1. При підозрі на перелом кісток тазу. 2. При підозрі на перелом верхньої третини стегнової кістки, кісток кульшового суглоба 3. При підозрі на пошкодження хребта, спинного мозку. При травмах хребта, тазу – переносити тільки на твердих ношах, на щиті, дверях або на вакуумних матрацах.
На додаток до вищесказаного Розлянемо ситуацію з ДТП. Швидка і рятувальники приїжджають до місця аварії , а постраждалі вже витягнуті з покручених машин , покладені в затінку і напоєні водичкою . При цьому добровільні рятувальники тягнули людей з машин за руки - ноги і додатково до вже отриманих травм додали кілька додаткових, на зразок деформації зламаного хребта. Дії свідків ДТП зводяться до наступного: викликати допомогу , відключити акумулятор аварійної машини , щоб від випадкової іскри не спалахнув розлитий бензин , обгородити місце ДТП , зупинити у потерпілого кровотечу ( якщо є) і до прибуття лікарів просто з людиною розмовляти. Психологічно підтримувати , відволікати , підбадьорювати , зрештою жартувати . Поранений повинен відчути , що про нього піклуються. А ось тягти людину за руки - ноги з авто можна лише в одному випадку - коли можливі наслідки транспортування будуть менше , ніж їх відсутність . Наприклад - коли машина загорілася.
На додаток до вищесказаного Щоб звільнити дихальні шляхи людині, яка втратила свідомість, від запавшого языка, її досить просто повернути набік . Все - дихальні шляхи відкриті . Так , до речі , рекомендується обходитися з усіма знайомими і незнайомими п'яницями , сплячими на вулиці. Покласти його набік - і нічого , проспиться . А от якщо він заснув лежачи на спині , то його життю загрожують відразу дві небезпеки : задихнутися від западання язика і захлинутися блювотними масами. А якщо набік з якихось причин не можна повернути ( наприклад - підозра на травму хребта , при якій взагалі зайвий раз ворушити людиною небезпечно) просто закиньте йому голову назад. Цього достатньо