Казка «Зайчик і місяць»Холодно взимку зайчику. Він вибіг на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить. Сніг проти місяця блищить. Холодний вітерець з яру повіває. Сів зайчик під кущем, простяг лапки до місяця, просить:— Місяцю любий, зігрій мене своїм промінням, бо довго ще сонечка чекати!Жаль стало місяцеві зайчика, він і каже:— Іди полем, я тобі світитиму дорогу, а ти прямуй до великої скирти соломи. Зарився зайчик у скирту, виглядає, усміхається, радіє:— Спасибі, любий місяцю, тепер твоє проміння тепле-тепле. За Василем Сухомлинським