Презентація "Дослідження "Здійснення уявної подорожі вздовж 50-ї паралелі: складання маршруту з визначенням природних об’єктів""

Дослідження«Здійснення уявної подорожі вздовж 50-ї паралелі: складання маршруту з визначенням природних об’єктів»

Материк Євразія – найбільший материк світу. Його розміри, географічне розташування стали причиною надзвичайної різноманітності природних компонентів.

Материк Євразія має складну тектонічну та геоморфологічну будову. Екзогенні та ендогенні процеси сформували складний рельєф материка: від найвищих вершин світу до найнижчих западин.

Профіль рельєфу Європи по 10º сх.д.

Профіль рельєфу Азії по 90º сх.д.

Завдання 1. Зверніться до атласу та знайдіть 50-у паралель пн.ш., що проходить через материк Євразія

Юрське узбережжя. Північно-французька низовина. Арденни. Рейнські Сланцеві гори. Вестервальд. Гори Тюринзький Ліс. Рудні гори. Судети (Лужицькі гори, Крко́ноше)Малопольська височина (Свентокшиське гори і Люблінська височина)Розточчя. Східно-Європейська рівнина (Волинська височина, Придніпровська височина, Придніпровська низовина, Середньоруська височина, Приволзька височина)Прикаспійська низовина. Тургайське плато (+Тургайська улоговина) Казахський дрібносопковик (Сари-Арка)Алтай. Убсунурська котловина. Хребти  (Сангилен, Малханський, Нерчинський)Хінган (Великий, Малий)Сіхоте-Алінь Завдання 2. Дослідіть, які форми рельєфу Євразії перетинаються 50-ю паралеллю пн.ш.

Юрське узбережжя. Частина узбережжя на півдні Англії протяжністю 155 км. Виявлені тут породи належать мезозойській ері та охоплюють період 185 млн років. Завдяки мальовничості пейзажу Юрське узбережжя є одним з улюблених туристичних маршрутів Англії

Рівнина покрита пагорбами в північній частині Франції, висота приблизно 100-150 м. В центрі Паризького басейну розташований Париж. Основний індустріальний і сільсько-господарський район Франції, де виявлено два нафтогазових родовища. Північно-французька низовина (Паризький басейн)

Арденни. Гірська система і лісовий масив у Бельгії, Франції та ЛюксембурзіДовжина близько 160 км, висоти до 694 м; складаються зі сланців та пісковиків; ліси (бук, граб, дуб). В Арденнах є родовища кам'яного вугілля і залізної руди, а на вершинах торфовища

Рейнські Сланцеві гори. Розташовані на берегах середньої течії Рейну, головним чином в Німеччині і частково в Бельгії, Люксембурзі і ФранціїГори складаються переважно зі сланців та кварциту, а також пісковиків і вапняку; збереглися базальтові купола. У північному передгірському прогині гір розташований Рурський кам'яновугільний басейн

Вестервальд. При формуванні масиву утворювалися характерні круглі улоговини через вибухові прориви підземних газів внаслідок вулканічної активності; до теперішнього часу частина улоговин заповнена озерами Гірський масив у землях Німеччини. Має офіційний номер D39. Довжина масиву складає близько 80 км, найвища точка — 657 м.

Гори Тюринзький Ліс. Гори середньої висоти в Тюрингії. Довжина близько 150 км, ширина до 35 км. Найвища точка 982 м. Являють собою горст, складений, в основному, гнейсами та гранітами. Пересічні висоти від 200 до 490 м. На схилах гір беруть початок притоки Ельби, Везера, Рейну

Рудні гори. Розташовані на межі Чехії та Німеччини. Довжина гір становить близько 150 км, висота до 1244 м (г. Клиновець)Наявні родовища руд вольфраму, олова, бісмуту, цинку, урану, термальні води, мінеральні джерела.

Судети (Лужицькі гори, Крко́ноше)Гірська система в Південно-Західній Польщі й Північній Чехії; довжина близько 300 км, ширина 50 км; найвища вершина - г. Снєжка (1603 м) Складна геологічна будова, кристалічна магматична гірська порода; довгі хребти з пологими та пласкими верхами, банястими верховинами, міжгірські котловини, залишки гірських льодовиків. Видобуток корисних копалин, курорти, туризм

Малопольська височина. Нагір'я, розташоване в південній частині Польщі. Середня висота — від 200 до 400 м над рівнем моря, найвища вершина — Лисиця у Свентокшитських горах (612 м над рівнем моря). Складена вапняками, сланцями, піскови-ками, які часто перекриті льодовиковими відкладами та лесами. Значна частина височини розорана, збереглися окремі масиви букових та мішаних лісів. Є поклади залізних руд та сірки

Розточчя. Порівняно вузьке горбисте пасмо на заході України та в південно-східній Польщі. Абсолютні висоти 240—397 м, переважні 320—370 м (деякі до 400 м). Ширина пасма 12—32 км, довжина близько 180 км. Через південно-східне Розточчя проходить Головний європейський вододіл між Чорним і Балтійським морями. На його території (в межах України) створено природоохоронні території: заповідники, національні парки, заказники, урочища.

Слабкохвиляста височина на заході України. На півночі уступом заввишки 30-50 м обривається до Поліської низовини. На півдні відокремлена невеликим уступом від рівнини Малого Полісся км. Середня висота — 220-250 м, найбільша — 361 м (Повчанська височина). Переважає увалисто-балковий рельєф. Розвинутий карст. Східноєвропейська рівнина (Волинська височина)

Займає межиріччя середнього плину Дніпра й Південного Бугу, лежить у межах розповсюдження кристалічних порід Українського кристалічного щита. Є підняттям типу плато, що поступово знижується у пд-сх й східному напрямках. Середня висота її 220—240 м у північно-західній частині та 150—180 м на сході й південному сході. Найбільша— 323 м. Східноєвропейська рівнина (Придніпровська височина)

Розташована на лівобережжі Дніпра, у межах Білорусі та України, є широкою долиною Дніпра та системою надзаплавних терас. Висота 50—160 м, найбільша 236 м, ширина до 120 км. Складена пісками, лесами і лесоподібними суглинками. Велика частина розорана. Наявні родовища нафти і газу, кам'яної солі та будівельних матеріалів. Східноєвропейська рівнина (Придніпровська низовина)

Є горбистим плато з пересічними висотами 230-250 м (найвища точка — 293 м), ерозійно-денудаційна лесова похила сильно розчленована рівнина. Довжина до 1000 км, ширина до 500 км. Є вододілом між Каспійським, Чорним та Азовським морями. Рельєф ерозійний: балочно-долинний, з вельми розчленованими долинами річок, балками та ярами, місцями розвинений карст. Східноєвропейська рівнина (Середньоруська височина)

Розташована вздовж правого берегу Волги, складена гірськими породами, які порівняно легко руйнуються: пісками, глинами, мергелями, крейдами. Поверхню розсікають численні балки і яри, створю-ючи сильну пересіченість місцевості. Окремі частини високого волзького схилу називають горами. Місцями широкий розвиток отримали карстові форми рельєфу. Територія сильно розорана. Східноєвропейська рівнина (Приволзька височина)

Прикаспійська низовина. Розташована на північному узбережжі Каспійського моря. Площа близько 200 тис. км². Є рівною поверхнею, полого нахилена до моря, серед якої здіймаються окремі височини. Низька рівна поверхня у внутрішній приморській частині лежить нижче за рівень океану (від 0 до -28 м), до околиць підіймається до 100 м абсолютної висоти.

Тургайське плато (+ Тургайська улоговина)Піднесена рівнина між Південним Уралом і Казахським дрібносопковиком (республіка Казахстан). Довжина близько 600 км, ширина 300 км, висота до 310 м, середні висоти 200-300 м. Багато солоних озер. На півночі - степ (переважно розораний), на півдні - напівпустеля.

Тургайське плато (+ Тургайська улоговина)По осі плато розташовується Тургайська долина, яка має 800 км в довжину, і слугувала за для скидання води у останній льодовиковий період з колишнього Західно-Сибірського льодовикового озера, що було частиною Тетісу, який відокремлював Азію від Європи.

Казахський дрібносопковик (Сари-Арка)Степ з низькогірними масивами (Казахстан). Довжина з зх. на сх. близько 1200 км, ширина до 950 км. У зх. частині рельєф вирівняний; виділяються гірський масив Улутау (1133 м) і Кокшетауське підняття (947 м, г. Синюха). Сх. частина має більш розчленований рельєф; у центрі – гори та низькогір'я з масивом Аксоран (1566 м) і хребет Чингізтау (1469 м). Тут проходить вододіл Іртиша і області внутрішнього стоку Середньої Азії.

Алтай (Алтайські гори)Гори (гірська країна) в Росії, Казахстані, Китаї та Монголії; довжина понад 2000 км (найвища вершина Бєлуха, 4506 м); розлогі міжгірні улоговини, глибокі долини річок, близько 3500 озер; листяна тайга 70 %, високогірні луки; льодовики; багаті поклади руд металів; Алтайський заповідник

Убсунурська котловина (заповідник)Це замкнутий безстічний басейн озера Убсу-Нур – на порівняно компактній території представлені майже всі природні зони Землі крім саван та джунглів. На території заповідника живе 83 види ссавців, 350 видів птахів, 3 види риб, 2 види амфібій та 7 видів рептилій. Флора заповідника нараховує 1263 види рослин.

Хребти  (Сангилен, Малханський, Нерчинський)Становлять собою низько- та середньо-гір’я, розчленовані річковими долинами, з пологими схилами і широкими сплоще-ними вершинами. Схили вкриті модрино-вими, сосновими лісами з гірськими лука-ми; в центральній частині - лісостепи; в зниженнях - пижмові степи та березові ліси. Хребти складені, в основному, гранітами, вугленосними породами та пісковиками. Є родовища поліметалічних і уранових руд.

Хребет Великий Хінган. Гори на північному сході Китаю і на сході Монголії. Є межею між Центральною і Східною Азією. Довжина близько 1200 км, висоти до 1949 м. Гори укладені загалом гранітами та іншими вулканічними породами. Вершини плоскі, схили пологі. Флора — залежно від регіону: тайга, ділянки багаторічної мерзлоти, широколистих лісів, лісостепу, степу.

Хребет Малий Хінган. Гори на пн. сх. Китаю і на пд. сх. Росії. Біля західного підніжжя розташована група вулканів Удаляньчі (останнє виверження у 18 ст.). В південній частині хребта окремі висоти сягають майже 1500 м, найвища вершина - Пінґдінґ Шан (1429 м). Хребет вкритий гірськими лісами. Тут розташована середня течія долини Амуру.

Сіхоте Алінь. Гірський хребет і вулканічне поле мезозойської складчастості Тихоокеанського поясу на Далекому Сході Азії. Є вододілом річок басейну Амуру на заході, та річок Японського моря на сході. Форми рельєфу нагадують сильно зруйновані цирки та кари гірського заледеніння. Гірська система є сейсмонебезпечною