МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Врадіївська районна державна адміністрація

Відділ освіти, молоді та спорту

Доброжанівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

 

 

 

Від творчості вчителя до творчої особистості учня

Створення умов для активізації творчої діяльності учнів на уроках української мови та літератури

 

Опис досвіду роботи

вчителя української мови та літератури

«спеціаліста вищої категорії»

учителя-методиста

Доброжанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Сулоєвої Н.М.

 

 

 

            Доброжанівка

 

 

 

 

 

 

 

                                 Добр2015

 

     Добрка20      2015

 

	Зміст 1.Вступне слово                                                                    2 2.Загальна характеристика роботи                                      3           Актуальність дослідження                                       3           Нормативно-правова база                                         5
	Науково-теоретичне обґрунтування проблеми       5
	Мета досвіду                                                               6
	3.Технологія роботи над проблемою                                  9
	4.Результативність роботи                                                 31
	5.Висновки і рекомендації                                                 32

       6.Список використаної літератури                                    34

       7.Додатки                                                                             36                                                            

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУПНЕ СЛОВО

   Немає абстрактного учня... мистецтво і майстерність навчання, виховання полягає в тому, щоб, розкривши сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці.

                                                                                                 В.Сухомлинський

 

   Соціально-економічні зміни, які відбуваються сьогодні в Україні, потребують реформування всіх сфер суспільства, серед яких особливе місце за своїм значенням займає система освіти, яка «...відтворює і нарощує інтелектуальний та економічний потенціал суспільства». Реформування освіти спрямоване на створення оптимальних умов всебічно розвиненої, духовно багатої та творчо обдарованої особистості навчання і виховання. Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (свіжих ідей, задумів, підходів та рішень). Це людина, яка володіє сміливістю мислення, умінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники.
   Кожна людина є унікальною, неповторною особистістю, здатною до розвитку власних творчих здібностей. Вона наділена надзвичайно багатим потенціалом, який часто буває реалізованим не повністю через об'єктивні та суб'єктивні причини. Тому, тема формування творчих здібностей учнів на уроках української мови і літератури дуже актуальна.
   Головним завданням закладів освіти є створення умов для розвитку творчої обдарованості, найважливішими якостями якої є творча діяльність, вправне спілкування, креативний пошук, життєва активність, продуктивне мислення учнів. Потреби життя та шкільна практика дають нове розуміння процесу навчання, зокрема запровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють пізнавальні інтереси школярів, глибше сприй­няття й розуміння матеріалу на уроках української словесності тобто поетапне формування креативної особистості, ознаками якої є сміливість у розв'язанні життєвих проблем, імпульсивність, оригінальність та незалежність суджень, багата уява, без якої неможливе генерування оригінальної ідеї та важливого рішення.   Метою роботи учителя-словесника є створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі. Тому слова відомого педагога В.О.Сухомлинського звучать як наказ і сучасному вчителю: «Ми повинні виховувати так, щоб дитина відчувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісними почуттями і може принести маленьким людям переживання творця».

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження

   Проблема творчої діяльності особистості займає чільне місце в дослідженнях багатьох наук - філософії, психології, етики, естетики, соціології, педагогіки, методики тощо. Особливої актуальності питання творчого зростання особистості, її активної самореалізації набуло у другій половині ХХ- на початку ХХІ століття. Цьому сприяла низка соціальних чинників: глобальні економічні перетворення, науково-технічний прогрес, висока інформативна насиченість суспільного середовища, визначальне значення наукової думки в житті людства, потреба адаптації юної людини в соціумі. Тому цілком закономірною є нагальність розв’язання одного з провідних завдань, що стоїть перед середньою школою в умовах модернізації освіти: "створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина" (Національна доктрина розвитку освіти).

Успішне вирішення зазначеної проблеми реальне за умови використання всіх можливостей навчальних предметів, упровадження способів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів та розробок і реалізації спеціальних методик, які сприяють розвитку активної, ініціативної та самостійної позиції школярів у процесі навчання й виховання, становленню кожного з учнів як творчої особистості.

   Питання розвитку творчої діяльності учнів на уроках української мови та літератури - одне з найважливіших завдань національної школи, воно виступає системотворчим фактором об’єднання в єдине ціле знань, методів, прийомів навчання і форм роботи.

   Ми, педагоги, повинні творити нове, неповторне, те, що привертає учнів до навчання, а їх батьків - до проблем освіти. Критерієм творчості повинна стати особистість дитини, її розвиток, самореалізація. Наукові дослідження переконливо доводять, що діти мають постійно перебувати під впливом матеріальної й духовної культури рідного народу. Це потрібно передусім для більш повного розкриття їх природних нахилів, розвитку здібностей. Саме цей шлях веде до формування національно свідомих громадян. Національна свідомість і самосвідомість - це осягнення людиною себе представником рідного народу, носієм його культури, знавцем минулого і сучасного. Тому і стоїть перед нами таке важливе завдання - виховати громадянина незалежної України. А ідеал його втілює в собі м'якість і ніжність вдачі, мужність і стійкість, милосердя і доброту, палку любов до рідної матінки-землі, велику працелюбність, вірність заповітам батьків і дідів. Який же предмет має найбільш потенційні можливості для виконання цього завдання? Звичайно, рідна мова, бо вона - концентрація мудрості й досвіду нашої нації, основний засіб пізнання, спілкування людини з навколишнім світом.

 

Нормативно-правова база

   Україна  чітко  визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи та здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. Тому головним завданням сучасної школи є розвиток життєвої компетентності своїх вихованців . На вирішення цього завдання спрямовують педагогів «Концепція загальної середньої освіти (12річна школа)», «Національна доктрина розвитку освіти», «Державний стандарт базової повної середньої освіти», регіональна програма впровадження  компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес.

 

Науково-теоретичне обґрунтування проблеми

   Системному дослідженню творчої діяльності присвячено праці філософів (М.Алексєєв, Б.Новіков, В.Овчинников, О.Спіркін, А.Шумилін та ін.). У своїх дослідженнях науковці наголошують на трьох основних ознаках творчості – принциповій новизні й ціннісному та прогресивному характері продуктів творчої діяльності для суспільства, зокрема й особистості.

   Психологічні закономірності формування творчої діяльності школярів досліджували Л.Виготський, Д.Ельконін, В.Моляко, К.Платонов, В.Рибалка, О.Скрипченко та ін.

   У наукових роботах на основі системного підходу проаналізовано проблеми психології творчого зростання особистості та виокремлено два головні аспекти досліджень творчої діяльності – особистісний і процесуальний. В особистісному аспекті на перший план виступають підструктури особистості як цілісної системи (І.Волощук, В.Моляко, В.Рибалка, Б.Теплов та ін.). Процесуальний підхід передбачає розгляд феномена творчої діяльності як процесу, що розгортається в часі (В.Моляко, Л.Момот, Я.Пономарьов, В.Роменець та ін.).

   Зміст, структура та ознаки творчої навчально-пізнавальної діяльності учнів у нових умовах освітнього процесу є об’єктом досліджень дидактів В.Буряка, О.Корсакової, І.Лернера, В.Лозової, Г.Сороки, К.Яресько. У дидактичних, як і психологічних, працях виокремлено проблему способів активізації та розвитку творчої навчальної діяльності школярів (В.Андрєєв, Л.Виготський, С.Гончаренко, Д.Ельконін, Г.Костюк, І.Лернер, В.Сухомлинський, Л.Шелестова та ін.).

   Методичний аспект проблеми частково досліджували Н.Волошина, М.Кудряшов, О.Мазуркевич, В.Неділько, Є.Пасічник, Б.Степанишин, Г.Токмань, В.Цимбалюк, З.Шевченко та ін. Методисти зосереджували увагу на опрацюванні питання способів організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що, на їхню думку, сприяють розвитку активності та творчої діяльності школярів у процесі вивчення літератури.

   Ідеї інтерактивного навчання (О.Пометун, Л.Пираженка), проектної технології (К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрманов, О.Пехота), особистісно орієнтованого навчання (О. Савченко, С.Подмазін), спрямовані на реалізацію теми досвіду.

 

Мета досвіду

   Створення оптимальних умов для розвитку творчого потенціалу дитини; забезпечення компетентнісного підходу у викладанні української мови та літератури через використання інновацій, формування в учнів здатності знаходити правильне рішення в різних життєвих ситуаціях, сприяння розвитку пізнавальної діяльності школярів; формування й розвиток в учнів ключових (базових, основних, надпредметних) і предметних компетентностей.

   Завдання щодо виховання людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна  проблема сучасної педагогічної науки та практики, але й як соціальна необхідність.

   Життя доводить, що в складних умовах, які постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування й використання нових ідей, задумів, підходів та рішень.

   Тому своє завдання я вбачаю в створенні умов для утвердження атмосфери творчості, допомозі учневі знайти себе в житті, навчально-виховну діяльність спрямовую на створення такої системи співпраці, головна мета якої — максимальний розвиток творчих здібностей дитини.

   Основним педагогічним завданням вважаю формування творчої успішної особистості, а саме:

• компетентної;
• соціально орієнтованої;
• національно свідомої;
• комунікативної;
• інтелектуально розвиненої.

   Ці завдання стали основоположними в моїй роботі над формуванням соціальних, полікультурних, комунікативних компетентностей та забезпеченням інтелектуального, вольового, фізичного розвитку й саморозвитку дитини.

   Для досягнення мети необхідно:

•          сприяти підвищенню активізації та актуалізації навчальної діяльності школярів;
•          розвивати творчі здібності учнів;
•          формувати в учнів критичне мислення як різновид творчого;
•          створювати систему мотивів діяльності особистості з метою формування позитивного ставлення навчання;
•          розвивати навички зіставляти, аналізувати й не боятися висловлювати власні думки;
•          використовувати інтерактивні методи навчання;
•          виявляти та максимально розвивати індивідуально значущі позитивні нахили кожного школяра;
•          реалізувати вимоги мовної і мовленнєвої компетентностей в єдності чотирьох складових - слухання, читання, говоріння, письмо;
•          виробляти позитивне ставлення до мовленнєвої діяльності, що передбачає проведення нетрадиційних уроків, уроків на текстовій основі;
•          застосовувати завдання і вправи, які б впливами на формування мовленнєво-комунікативних вмінь;
•          орієнтувати учнів на складання зв'язних висловлювань, дослідницької, проектної роботи на уроках.

  Для себе прийнятною вважаю таку модель творчої особистості  учня

 

 

 

 

 

 

   Методологічну основу дослідження становить теорія наукового пізнання; філософські, психолого-педагогічні та методичні ідеї й висновки про формування і розвиток творчої особистості; наукове обґрунтування принципів організації і структури навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах; концептуальні положення особистісно зорієнтованого навчання; суспільні тенденції модернізації освіти в Україні.

 

ТЕХНОЛОГІЯ РОБОТИ НАД ПРОБЛЕМОЮ

   Одним зі шляхів удосконалення змісту, форм, методів і засобів навчання української мови та літератури є інтенсифікація навчання, що передбачає по-новому структурований зміст, запровадження сучасних інформаційних технологій, які зумовлюють формування пізнавальних інтересів, глибше сприйняття й розуміння теоретичного матеріалу Традиційні методи навчання замінюються інноваційними, що передбачають зміну акцентів у навчальній діяльності, спрямованій на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок зменшення частки репродуктивної діяльності.

   Підхід, у якому акцент перенесено на самостійну активну діяльність

учнів, можна назвати «навчанням, у центрі якого перебуває учень». В основу такого навчального процесу закладено співробітництво і продуктивне спілкування учнів, спрямоване на спільне розв'язання проблем, формування здібностей виділяти важливе, ставити цілі, планувати діяльність, розподіляти функції, відповідальність, критично міркувати, досягати значимих результатів.

   В українській педагогіці такий підхід пов'язано з використанням проблемного та проектного методів навчання,активізацію пізнавальної діяльності учнів на уроках у яких навчальну діяльність спрямовано на успішну роботу в умовах реального суспільства.

   Результатом навчання стає вже не засвоєння знань, вмінь і навичок, а формування основних компетентностей, які забезпечують успіх практичної діяльності. Важливою ознакою проектного підходу є гуманізм, увага та повага до особистості учня, позитивний запал, спрямований не лише на навчання, а й на розвиток особистості учня.

   Нові підходи до організації уроку української мови та літератури створюють сприятливі умови для формування особистості, для розвитку творчості не тільки учня, а й вчителя.

   Необхідно шукати такі форми проведення уроку, які захопили б, принесли радість і задоволення, активізували пізнавальну діяльність на уроках української мови та літератури.

   Ян Коменський вважав інтерес основою навчання, адже оригінальна форма пізнання допомагає уникнути одноманітності, сприяє широкому застосуванню ефективних методів та прийомів засвоєння учнями нових знань та формування в них творчих здібностей.

   В описі роботи над проблемою охоплені найважливіші питання активізації творчої діяльності учнів на уроках української мови та літератури.

   Проблема – «Створення умов для активізації творчої діяльності учнів на уроках української мови та літератури» — цікава та багатогранна. Як і чим заохотити учня до співпраці? Як примусити битися захоплено дитяче серце у відповідь на художній твір? Як запалити вогник у юній душі? Як навчити молоду людину слухати і чути іншого, прийняти чи зрозуміти точку зору свого співрозмовника і толерантно ставитися до людей? І таких «як» — багато.

   Реалії сьогодення спонукають учителя творчо підходити до навчального процесу, шукати такі форми проведення занять, які захопили б учнів, сприяли розвитку здібностей, вдосконалювати свої знання й уміння.

   Для формування і розвитку творчості учнів (однієї з основних цілей системи освіти) потрібні спеціальним чином організовані соціально-педагогічні засади.

   До них належать:

•           педагогіка співробітництва;
•           педагогіка оптимізму і успіху;
•           евристичні методи навчально-творчої діяльності;
•           проектне навчання;
•           інноваційні технології;
•           особистісно зорієнтоване навчання.  

   Розроблені педагогічні засади дозволяють вчителю більш ефективно та цілеспрямовано розвивати в учнів творчі здібності. А це не є реальним без упровадження в систему роботи вчителя інноваційних освітніх і педагогічних технологій.

   «Нові технології» — це унікальна можливість відійти від шаблону, це ніби чистий ковток повітря, — писав Г. Токмань. Інновації можуть бути різними за масштабом, за потенціалом, можуть належати до різних складових навчально-виховного процесу, але, на мій погляд, вони повинні бути мотивовані й орієнтовані на конкретного вчителя, який працює в конкретній школі з конкретними учнями. Жодні інновації не повинні бути сліпо запозичені, адже життя вносить свої корективи, і в результаті у будь-якого творчо працюючого вчителя складається своя технологія навчання, в основі якої можуть бути елементи різних педагогічних освітніх технологій.

   Таким чином, у методиці як і в кожній творчій діяльності людини, діалектично поєднуються категорії нового і старого, нормативного і новаторського. Так поступово зароджується перехід від звичайного до неординарного.

   Кожна історична епоха диктувала свої погляди на навчання і виховання. Сьогодні життя висуває суспільний запит на формування особистості, здатної мислити критично, неординарно, винятково, креативно. На допомогу вчителеві приходять нові технології, спрямовані на індивида в колективі. Так неординарність виявляється саме на тлі звичайного.

   Учителю важливо вміти мотивувати творчість школярів, пробуджувати в них бажання діяти нешаблонно, оригінально, цікаво, стимулювати до творчого здобуття знань і заперечення стереотипів та звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної творчості у різних сферах життя.

   У своїй педагогічній діяльності апробовую спосіб інтеграції окремих елементів сучасних технологій.

 

1. Проектне навчання

   Серед багатьох методів роботи, які стимулюють учнів до нових знань, до творчості, застосовую метод проектів, в основі якого — дослідження певної проблеми, що передбачає високий рівень творчої активності учнів. Адже відбувається відхід від традиційної форми уроку, у виборі теми, методів, форм роботи — широкі можливості. Учні усвідомлюють значну відповідальність: уникнути штучності, продумати проект так, щоб самим учасникам було цікаво, було цікаво шукати нову форму, уникаючи готових, заздалегідь спрацьованих кліше .

   Основна мета методу проекту — надання учням можливості здобувати знання під час розв’язання практичних завдань або проблем, які вимагають інтеграції знань із різних галузей. Учителеві в проекті відводиться роль координатора, експерта, додаткового джерела інформації  (дод.1).

    Проектування можна застосовувати на різних етапах вивчення теми. На захист проектів можна відводити як цілий урок, так і певну його частину. Проекти можуть бути тематичні (присвячені вивченню однієї теми), а також підготовлені і проведені в межах тематичного оцінювання, проекти можуть готуватися до вивчення творчості письменника, твору тощо.

   Часто у своїй практиці використовую так звані заготовки міні-проектів, які створюються під час уроку на різних його етапах (додається форма, до якої учні самостійно чи колективно, чи в групах добирають або синтезують матеріал, який обрамлює міні-проект).

   Варіантів проектів, над якими можуть працювати учні — безліч. Але варто пам’ятати, що успішна реалізація технології проектного навчання стане можливою лише тоді, коли вчитель організує відповідні педагогічні умови:

1) створити проблемну ситуацію, яка дозволить сформулювати учням актуальну і цікаву тему для вивчення і дослідження;

2) надасть школярам можливість обрати тему проекту, а також індивідуально або в групі планувати роботу;

3) допоможе розподілити підтеми по групах, ролі та функції в групах;

4) підтримуватиме й заохочуватиме різносторонній пошук інформації учнями, використання різних методів дослідження;

5) надасть учням можливість для самооцінки виконання ними проектів і робити над ними.

   Організаційно метод проектів передбачає поєднання індивідуальної самостійної роботи з роботою у малих групах і в колективі. Ця технологія особливо ефективна для навчання учнів у малих групах. Робота дає можливість учням обмінятися інформацією з партнером і лише потім «озвучити» її перед усім класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлювати думку, вести дискусію. Метод проектів активізує інтелектуальну й емоційну складову особистості учня, впливає на розвиток таких рис характеру, як цілеспрямованість, наполегливість, відповідальність, комунікативність, креативність.

   За домінуючою діяльністю учнів надаю перевагу дослідницьким, творчим, рольовим проектам. Дослідницький проект за структурою нагадує наукове дослідження. Він включає обгрунтування актуальності вибраної теми, постановку завдання дослідження, обов’язкове висунення гіпотези з подальшою її перевіркою, обговорення й аналіз одержаних результатів. Під час виконання проекту обов’язково мають використовувати методи сучасної науки: лабораторний експеримент, моделювання, соціологічний досвід. Для старших класів провідним є дослідницький метод, спираючись на який учні самостійно виділяють і порушують проблеми, знаходять методи її розв’язання, виходячи з відомих даних, роблять висновки та узагальнення, опановують провідні поняття та ідеї, а не одержують їх у готовому вигляді.

   Творчий проект передбачає максимально вільний і нетрадиційний підхід до його виконання і презентації результатів. Це можуть бути альманахи, театралізація, відеофільми, уроки-конкурси.

   Рольовий проект. Розробка і реалізація такого проекту найбільш складна. Беручи участь у ньому, проектанти обирають для себе ролі літературних або історичних персонажів, вигаданих героїв з метою відтворення різних соціальних або ділових стосунків через відтворення ігрових ситуацій. Результат цього проекту залишається відкритим до моменту його завершення.

   Своєрідною вершиною проектної діяльності є написання учнями власних творів-оповідань, есе, віршів. Уроки літератури саме сприяють тому, що дитина, вивчаючи творчість письменників, намагається створити щось своє.

   Отже, як ми бачимо, використання методу проектів на уроках української мови та літератури невичерпне. Саме тому ця методика є дуже перспективною в наш час. Участь в проектній діяльності дає змогу самореалізуватися як педагогу, так і учневі, розкрити творчий потенціал всіх учасників. Проект дозволяє вийти за межі уроку, змінити стосунки між учнями та вчителем, підвищити самооцінку школяра.

   Використання поданого методу допомагає сформувати ключові компетенції учнів. Неможливо перелічити всі переваги методу проектів. Проте саме цей метод дає змогу розвивати творчі можливості учнів, пробуджувати не тільки розум, але й їх душу.

2. Навчальна гра — вид креативної діяльності учнів

   У сучасних психолого-педагогічних дослідженнях гра розглядається як джерело творчих сил, розвитку й самореалізації особистості.

З якою метою використовую ігри? Це:

• інтелектуальний розвиток учнів;
• створення сприятливих умов для формування розвитку кожної дитини як особистості;
• індивідуальний підхід до кожного учня;
• організація пізнавальної діяльності учнів;
• поглиблення засвоєних знань;
• перехід руху від поверхневого відображення, тобто пізнання самого явища, до розкриття законів і закономірностей даного явища;
• емоційно-психологічний розвиток школярів, якому сприяє участь в іграх.

Моє бачення взаємовідносин «учень-учитель» при використанні гри:

• організація: я пропоную тему, характеризую гру, знайомлю із ходом та правилами гри.

Учні:

• при підготовці до проведення гри: знайомство зі змістом, розподіл ролей (учні: вибір ролей), забезпечення процедури управління грою;
• під час проведення гри слідкую за її проведенням, контролюю послідовність дій, надаю необхідну допомогу, фіксую результати.

Учні — активні учасники дійства, центр уваги учителя

• при обговоренні дається характеристика виконання дій, аналіз позитивних і негативних сторін ходу гри, труднощів, що виникли, обговорюються можливі шляхи удосконалення гри, зміна її правил.

   Учень — учитель — партнери, рівноправні учасники.

   Зацікавленість, що виникає під час гри, пов’язана з бажанням отримати позитивні емоції. Тобто, емоції виступають як мотив будь-якої діяльності, зокрема ігрової. Де емоції, там активність, увага, уява, мислення, творчість.

   Слід зауважити, що використовувати гру багато разів, не вносячи зміни, не можна.

Дидактична гра — це ігрова форма навчання

   Основою дидактичної гри є її пізнавальний характер, тобто, засвоєння нових знань, формування вмінь та навичок.

   Залежно від матеріалу, що використовується під час дидактичної гри, виділяють:

• предметні ігри, в яких використовують дидактичні іграшки чи матеріал;
• настільно-друковані;
• словесні ігри (ігри-вправи, ігри-подорожі).

   Якщо дидактичні ігри допомагають засвоїти навчальний матеріал, то творчі спрямовані на розвиток творчого потенціалу учнів, оволодівання прийомами творчого потенціалу учнів, оволодіння прийомами та засобами творчої діяльності. Під час творчої гри учні вирішують творчу задачу, формують одне або декілька адекватних задумів її вирішення.

Ігрова форма вирішення творчих задач має значні переваги:

* цікавість;

* підвищення пізнавальної мотивації;

* змагальність і співробітництво;

* вона надає можливості для розвитку творчих здібностей учнів.

   Творча гра поєднує ігрову, навчальну та професійну діяльність, що виражається у співвідношенні творчого і достовірного.

   Гра допомагає вчителю організувати спілкування учнів, регулювати міжособистісні стосунки. Гра може бути складовою якогось етапу уроку, самостійним етапом і навіть покладена в основу цілої системи уроків.

   У жодному іншому виді діяльності дитина не виявить стільки наполегливості, цілеспрямованості, як у грі, розвиваючи свої здібності і розум. Завдяки грі урок робиться цікавішим, динамічнішим. Гра впливає на творчу активність учнів.

 

3.Комп’ютерні технології  на уроках української мови та літератури

   Метою школи ХХІ ст. є формування індивіда, здатного вийти за межі отриманих знань, відкритого до інновацій, саморозвитку та безперервної освіти протягом усього життя. Сучасні освітні парадигми розвивального, креативного навчання ставлять на перший план не передачу учням готового соціального досвіду, а підготовку  їх до самостійного здобування знань та творчої праці в будь-якій сфері людської діяльності.

   Неабияку роль у цих процесах відіграє впровадження в систему роботи вчителя української мови та літератури інноваційних і педагогічних технологій.

   Комп’ютерні технології, увібравши в себе елементи різних методик, надають кожному школяреві, спираючись на його інтереси, здібності, особисті цінності й суб’єктивний досвід, можливість самореалізації в пізнавальній та інших видах діяльності, створюють комфортні умови для самовизначення особистості в інформаційному суспільстві. (дод.2).

   Досвід роботи з використанням комп’ютерних технологій на уроках української мови та  літератури пропонує оптимальний вибір форм і методів навчання, важливим фактором яких є можливість учнів самостійно працювати, навчитись і творити, відчувати себе активним діячем і рушійною силою освітньої діяльності, а отже, через  самореалізацію прагнути самовдосконалення.

   Для себе, як для вчителя української мови і літератури, я виділила ряд проблем, які вирішую в процесі підготовки до уроків.

1. Створення комп’ютерних засобів навчання на основі їх впливу на навчально-пізнавальну діяльність.

2.  Визначення видів навчальної діяльності із застосуванням комп’ютера в межах типових для загальноосвітнього навчального закладу організаційних форм.

3. Встановлення етапів залучення комп’ютерних технологій на уроках української літератури:

І етап — концептуальний (визначення дидактичної мети).

ІІ етап — технологічний (підбір електронних засобів навчання).

ІІІ етап — операційний (виділення елементів уроку).

IV етап — педагогічна реалізація (урок, результативність).

   Останнім часом я активно впроваджую в систему своєї роботи джигсоу — презентації на основі технології нової життєвої естетики, бо вважаю, що це дає можливість дитині розкритися, проявити себе, самоствердитись та самовдосконалитись.

   Яким же чином я, як словесник, відстежую процес формування креативної, неординарної особистості через джигсоу?

Джигсоу  — вивчення інформації з подальшим складанням схеми або проекту і презентую його перед учнями. Це спільний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, які супроводжуються організацією, задумом, виконанням, спільною оцінкою.  Структура джигсоу  (дод.3).

 

   За допомогою джигсоу розв’язуємо ряд важливих педагогічних завдань, забезпечуємо розвиток самостійності та ініціативності дітей, самоуправління, формування особистісних  якостей.

В своїй роботі використовую такі типи уроків:

• урок-дослідження фрейм-проблеми;
• урок-моделювання;
• урок-демонстраційний експеримент.

 

Урок-дослiдження фрейм-проблеми   

   Урок-дослідження фрейм-проблеми (від англ. frame — рамка, структура) передбачає організацію міркування над певною проблемою з подальшою джигсоу-презентацією.

   Фрейм-проблема складається, як правило, з п'яти основних частин, логічно пов'язаних між собою:

* формулювання проблеми;

* матеріалу для спостереження і спонукання до самостійного її розв’язання;

* побудови плану розв’язання;

* формулювання розв’язку або пояснення проблеми;

* практичного застосування сформульованих положень (джигсоу-презентація).

 

 

Урок-моделювання

   Урок-моделювання передбачає аналіз матеріалу шляхом побудови й вивчення джигсоу-моделей. Життєво важливі пріоритети:

* упроваджуючи дану методику, створюємо соціально-педагогічні умови для самоствердження, самореалізації, самовдосконалення кожної особистості;

* широко практикуємо пообразний та проблемно-тематичний літературні аналізи, а відповідно до їхніх вимог накопичується цитатний матеріал, відкриваючи широке поле для творчої діяльності;

* стимулювання школярів до самостійного творчого мислення через аспект «моделювання-презентація»;

* аналізуючи художній твір, звертаємо увагу на його самобутність, особливість творчого почерку письменника, влучне майстерне використання засобів творення літературних образів;

* учитель ненав’язливо пропонує школярам теми, які б вони бажали презентувати, враховуючи позитивний вплив «світу тексту» на «світ читача».

 

Урок-демонстраційний експеримент

   Урок-демонстраційний експеримент — це організація навчально-пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння знань шляхом сприймання їх в умовах проблемної ситуації. Даний вид діяльності передбачає активний розвиток мислення учнів: вони засвоюють не лише результати наукового пізнання, а й безпосередньо власне процес здобуття цих результатів (джигсоу)

Етапи проведення подібного уроку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   «Кожен учитель повинен знати, що будь-яка винайдена методика є лише сходинкою, на котрій треба зупинитися для того, аби йти далі» (Л. Толстой).

   Дуже важливо організувати процес навчання так, щоб дитина активно, цікаво і захоплено працювала на уроці, бачила плоди своєї праці і могла їх оцінити.

 

4. Дидактична скринька. Інтеграція педагогічних технологій на уроках української мови та літератури: активізація творчого потенціалу учнів

   Одним із головних завдань, визначених у Законі України «Про загальну середню освіту» є формування освіченої, творчої особистості, що вміє самостійно креативно мислити, працювати в різних ситуаціях й створювати умови для реалізації цих дій. Кожна дитина здатна по-своєму виявити творчий потенціал, завдання вчителя — активізувати ці ресурси, спрямувати їх у духовно й інтелектуально вартісне річище.

   Творчий процес в учнів відбувається шляхом реорганізації накопиченого досвіду і створення на його основі нових комбінацій. Якісний результат творчого процесу залежить від рівня сформованості творчих здібностей школярів, які утворюються внаслідок інтеграції особливостей і рис особистості, що характеризують її відповідність будь-яким видам навчально-творчої діяльності.

   Як і багато моїх колег, я намагаюся створювати оприлюднені дидактичні й психологічні умови для всебічної реалізації потенціальних можливостей вихованців, їх здібностей і талантів, а за основу визначення методів і прийомів навчання беру способи пізнавальної діяльності. Переконана, що пріоритетним напрямком є формування інтелектуальних, емпатичних умінь творчої діяльності.

   В основі уроків — творче співробітництво, формування в учня особистого аналітичного судження, ініціативи, розвиток уяви, фантазії через виконання ролі режисера, поета, художника, аналітика, історика.

   Свої уроки моделюю так, щоб кожен з видів робіт на уроці виконував свою роль. Але яким би не були тип і форма сучасного уроку складно його уявити без креативних методів навчання.

Креативні методи навчання — асоціативний кущ, схема, малюнок.

 

Асоціативний кущ (тезаурус)

   Добір якнайбільшої кількості слів, асоціативно пов’язаних із запропонованим учителем. Перемагає той, чий асоціативний ряд буде найдовшим, окремо можна відзначити тих, чиє завдання якісніше, тобто слова є художнішими, образнішими, асоціативний зв’язок є оригінальнішим. Оголошуючи слова, учні мають пояснити зв’язок між ними. Час обмежений (1-3 хв). Метод «асоціативного куща» раціонально використовувати на уроках зв’язного мовлення, виразного читання. (дод.4). Пропоную «асоціативний кущ» до слова пісня. Урок української літератури в 7 класі за темою «Виразне читання народних пісень».

Асоціативні схеми

   Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування — слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиком, не зберігається у мозку. Він запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, асоціативних схем. Тому не записуйте, а малюйте такі асоціативні схеми.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

1. Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще — символу, від якого розгалужуються інші елементи.

2. Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам’ятати, одну головну тему для кожної гілки.

3. На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

4. Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

5. Малюйте стільки символів, скільки зможете.

6. Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольо­ровою лінією.

   Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з теми.

   Сміливо малюйте, користуйтеся кольоровими олівцями — і ви побачите результат. Влаштуйте конкурс на кращу схему в номінаціях: «Найяскравіша», «Найактуальніша», «Міс суперсхема», але тільки для себе чітко розставте пріоритети: основне — знання, а конкурс тільки для того, «щоб примусити коня пити».

Асоціативний малюнок

   Речення, зашифроване в малюнку, допомагає запам’ятати слова, у яких апостроф не вживається.

Малюнок-«розшифровка» має до певної міри сюжетний характер, тому запам’ятовується досить легко: «На свято мавпа (мавпячий) пила духмяний, медвяний, тьмяний, морквяний сік, дзвякаючи цвяхом об склянку».

   Прикметники, які потрібно запам’ятати, дійсно «плавають» у склянці із соком. Така яскрава зорова опора є гарантом того, що ця важлива інформація буде закладена в довготривалу пам’ять. Адже «витягти» необхідні слова з цього речення значно простіше, ніж заучувати їх напам’ять.

Асоціативні пари

   Евристичний метод вивчення орфографії — це асоціативні пари.

   Він ефективний для запам’ятовування складних випадків написання під час вивчення таких тем, як «Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом», «Уподібнення приголосних звуків».

   В основу сприймання й запам’ятовування відповідних орфограм покладено принцип асоціативних пар (це словосполучення або навіть речення). При цьому сумнівний голосний у слові-відповіднику повинен бути під наголосом, а з приголосного, що уподібнюється, починатиметься асоціативний відповідник.

Для запам’ятовування слів з приголосними, що уподібнюються, можна використати такі асоціативні пари:

* екзамен — Коля на екзамені,

* футбол — турнір з футболу.

Форми роботи з розвитку асоціативного мислення:

* асоціативний ланцюжок,

* асоціативний диктант,

* ґронування,

* творча робота асоціативного характеру — сенкан,

* «вільне письмо» — творча робота асоціативного характеру під ніжну ліричну мелодію,

* кубування,

* дослідження асоціативних зв’язків і співвідношень між словами,

* асоціативні пари,

* асоціативні розминки,

* асоціативні задачі.

Асоціативний диктант

   Записати у колонки слова, що асоціюються із певними предметами, явищами, особами.

Ґронування

   Назвати учням головне слово або фразу. Запропонувати їм записувати (у формі виноградного ґрона чи асоціативного куща) ті слова та фрази, які спадуть на думку з обраної теми. Строго регламентувати час (5-10 хв.) і рекомендувати учням установити, де потрібно, зв’язки між поняттями. (дод.5).

 

Сенкан

   Це неримований вірш з п'яти рядків, мета якого — спонукати учня до розмірковування над темою. Він складається за схемою  (дод.6).

* 1-й рядок — одне слово — тема (іменник),

* 2-й рядок — два слова — означення (прикметники),

* 3-й рядок — три слова — активність, дія (дієслово),

* 4-й рядок — фраза з чотирьох слів, яка виражає ставлення до теми,

* 5-й рядок — одне слово — асоціація до теми (іменник).

«Вільне письмо»

   Невеликий твір-асоціація за висловом, фразою, епіграфом, цитатою.

Кубування

   Розгляньте предмет, явище різнобічно (із позицій шести граней куба) за такими вказівками:

1. Опишіть це.

2. Порівняйте це.

3. Встановіть асоціації.

4. Проаналізуйте це.

5. Знайдіть застосування цьому.

6. Запропонуйте аргументи «за» і «проти».

   Креативні методи навчання дають змогу створити на уроці атмосферу творчості, неординарності. Це один із способів зробити дитину розкутою, активувати її впевненість у свої силах, налаштувати на успіх, розвивати творчі здібності. Впливаючи на сферу дитини, стимулюю бажання співпереживати з героєм, глибше пізнати твір, разом з цим вводжу дітей у малознане наукове поле, де потрібен пошук, дослідження. Сьогодні дуже важко зацікавити учня, «примусити» його вийти за рамки буденного, звичайного. Тому будую заняття нетрадиційно за змістом, формою, організацією навальної діяльності.

   Особливий інтерес викликає інтерактивне, або взаємодіюче навчання. Я не буду зупинятися на характеристиці технологій інтерактивного навчання, а поділюся своїми надбаннями щодо методів  і технологій, які дозволяють продуктивніше реалізувати інтерактивне навчання.

   Досвід роботи переконує, що найефективнішою є тренінгова технологія, яка є одним зі шляхів формування навчальної компетентності учнів. Тренінг — це запланований процес модифікації (зміни) відношення, знання чи поведінкових навичок того, хто навчається, через набуття навчального досвіду з тим, щоб досягти ефективного виконання в одному виді діяльності або в певній галузі.

   Тренінг сприяє виникненню умов для створення неформального, невимушеного спілкування, яке відкриває перед учнями безліч варіантів розвитку та розв’язання проблеми, яку потрібно вирішити.

   В своїй практиці використовую мотиваційні тренінгові вправи, наприклад:

«Незакінчені речення»

Мета: визначення своїх очікувань від заняття.

Час — до 5 хв.

Кожному учневі пропоную записати такі незакінчені речення:

а) від уроку я чекаю…

б) від однокласників я очікую…

в) від себе я очікую…

г) мета, яку я маю намір досягти сьогодні.

   Це завдання допоможе провести й рефлексію мислення в кінці уроку, якщо використати такі запитання:

а) цікавим на уроці виявився…

б) мені було легко…

в) труднощі виникали…

2. Креативні тренінгові вправи:

«Перетворення»

Мета: надати можливість самовираження; розвиток творчого мислення.

Час — 5 хв.

Пропоную учням завершити кілька речень на зразок:

«Як би я був, …. то», «Чому я не хотів би бути ….».

«Моє послання у світ»

Мета: розвиток творчого мислення, уяви.

Час — 5 хв. 

Інструкція щодо виконання вправи

1. Сформулюйте та запишіть коротке повідомлення, гасло, з яким би ви хотіли б звернутися до людей.

2. Визначте, хто з відомих персонажів найбільшою мірою відповідає вашим вимогам для оприлюднення цього посилання перед усім світом.

3. Складіть п’ятихвилинне повідомлення від імені цього персонажа, щоб якомога повніше відобразити в ньому суть вашого посилання в світ.

Проводячи тренінгові вправи, потрібно дотримуватися принципів активності, творчої позиції, усвідомлення своєї поведінки.

Щоб школярі глибоко і свідомо засвоїли базові знання, визначені стандартом освіти, на уроках також  використовую різноманітні методи і прийоми.

Метод «Мікрофон» допомагає мені під час підбиття підсумків уроку, проведення інтерв’ю-опитування після закінчення вивченої теми.

Робота в малих групах. Використовую, коли складаємо та розігруємо діалоги, виконуємо ситуативні вправи.

«Мозковий штурм» допомагає учням проявляти свою уяву і творчість, чого досягаємо шляхом вільного вираження думок всіх учасників, актуалізації навчання та інші.

Своєрідними загадками є шаради, логогрифи, криптограми. Їх учні не тільки відгадують, а й складають, що позитивно позначається на знаннях, творчості учнів.

Технології викладання, які існують у сучасній науці, треба знати кожному вчителеві, а вибирати методи, форми організації, засоби та прийоми навчання, створювати свою дидактичну скриньку може кожен по-своєму.

Вважаю, що головне завдання кожного педагога — навчити учнів високого життєвого злету, а для цього учитель має бути творчим, цілеспрямованим.

   Пропоную розробку уроку. Тема «Романтизм як  течія в українській літературі. «Ранні романтики» та їх творчість», в якій я намагаюся інтегрувати традиційні класичні методи роботи з інноваційними  (дод. 7).

 

РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ДОСВІДУ

   Результативністю досвіду роботи є підвищення пізнавального інтересу учнів до предмета, підвищення якості знань учнів, розвиток комунікативних навичок, розвиток емоційної та естетичної чутливості, креативність мислення, сформованість науково-дослідницьких навичок, оволодіння ключовими компетентностями. Вся вищезазначена робота дала певні результати. Зокрема, якісно зріс творчий рівень учнівських робіт, що відбилося у використанні оригінальних і нестандартних прийомів побудови усних і письмових висловлювань.

   За результатами І-го семестру, показник якості знань учнів зріс .

Крім того, збільшилась кількість учнів, які бажають взяти участь у різноманітних творчих конкурсах.

   Мої учні – постійні учасники та призери районних олімпіад, конкурсів, турнірів.

   Постійно беру участь у роботі шкільного та районного методичних об’єднань учителів української мови та літератури, семінарів, розробці окремих проблем, пов’язаних з удосконаленням навчально-виховної роботи, проведенні моніторингових досліджень якості мовної освіти, підготовці доповідей, виступів; очолюю роботу шкільного методичного об’єднання вчителів гуманітарного циклу; член методичної ради школи.

 

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

   Викладання української мови та літератури усвідомлюється як процес, що сприяє вихованню особистості, яка вчиться для власного задоволення та самовдосконалення. Дуже важливим напрямком роботи є формування в учнів креативної компетентності — здатної до розв’язання будь-якого навчального завдання творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінально. Навчання дитини має бути таким, щоб воно активізувало розвиток її креативності, тому що це дасть змогу учням стати вільними, толерантними, готовими до подолання труднощів навчання та життя.

   Відповідно до роботи сформулювались і певні рекомендації:

• створити умови для розвитку в дітей комунікативних навичок, креативних здібностей;
•  прагнути до діалогу, знаходити спільне творче розв’язання проблеми;
• навчати учнів формулювати свою думку, мислити неординарно, доводити свою точку зору, аргументувати і дискутувати;
• ефективно розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт;
• поєднувати на уроці інтелектуальні і емоційні начала;
• розвивати уміння здобувати, критично осмислювати й використовувати різноманітну інформацію;
• працювати не тільки розумом, а й серцем.

   Отже, доведено, що сучасний науково-технічний прогрес не тільки не зменшує, а навпаки, збільшує роль творчої активної особистості. Саме в творчості виявляється унікальна потреба людини в пошуку — її принципова ненаситність, бо потреба в пошуку — це потреба в постійній зміні самої людини. Справжня творчість сама себе стимулює і сама по собі є нагородою для людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бандура О. Теорія літератури в тезах. – К.: Шкільний світ, 2008

2. Вервес Г. Романтизм в українській літературі . \\ Вервес Г. В інтернаціональних літературних зв’язках: Питання контексту. – К.:1983

 3. Державний стандарт базової повної загальної середньої освіти. // Освіта  України. - 2004. - № 5

4. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: Метод. Посібник. – К. – 2002

5. Когут О.І. Інноваційні технології навчання української мови і літератури. – Тернопіль: Астон, 2005

6. Лазоряк П.Я. Творчий потенціал учнів на уроках словесності / Г.Я. Лазоряк // Вивчаємо українську мову і літературу. — 2008. — №6-8-11

7. Мистецтво життєтворчості особистості. Науково-методичний посібник: У ІІ-х частинах. – К.: ІЗМН, 1997

8. Національна доктрина розвитку України у ХХІ столітті. — К.: Шкільний світ, 2001

9. Педенко Н.І. Розвиток креативного потенціалу учнів на уроках словесності / Н.І. Педенко // Вивчаємо українську мову і літературу. — 2006. — №32

10. Пометун О. Інтерактивні методи та системи навчання. — К.: Шк. світ, 2007

11. Проектна діяльність школи / автор-упорядник: Л.В. Галіцина: Шк. світ, 2012

12. Розвиток творчості в учнів. Методичний посібник / Колошин В.Ф. Гоменюк Д.В. — К.: 2008

13. Сиротенко Г.О. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання. – Х.: Видав. гр. «Основа», 2003

14. Слоньовська О.В. Конспекти уроків з української літератури. Нове прочитання творів. 9 клас. –К.: Рідна мова, 2000

15. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина: [вибр. тв. в 5-ти Т. — Т. 3] / В.О. Сухомлинський. — К.: Рад. шк., 1977

16. Українські поети-романтики: Збірник творів. –К.: Наукова думка, 1991

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

Метод проектів. Технологія роботи над проектами

 

№ п\п	Етапи діяльності	Зміст діяльності
1.	Підготовка. Визначення теми і мети проекту	Учні: обговорення, пошук інформації. Вчитель: заява задуму, мотивація, допомога в постановці завдань.
2.	Планування: а) визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів; б) установлення критеріїв оцінки результату і процесу.	Учні: формулюють завдання і виробляють план дій. Вчитель: коректує, пропонує ідеї, висуває пропозиції.
3.	Збір інформації (спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент)	Учні: збирають інформацію. Вчитель: спостерігає, непрямо керує діяльністю.
4.	Аналіз. Аналіз інформації, формулювання висновків	Учні: аналізують інформацію. Вчитель: коректує, спостерігає, радить.
5.	Подання та оцінка результатів (усний або письмовий звіт та оцінка результатів і процесу дослідження за вчасно встановленими критеріями)	Вчитель і учні беруть участь у колективному обговоренні, оцінюють зусилля, використані можливості, творчий підхід.

 

Додаток 2

Додаток 3

Структура джигсоу

 

 

 

Додаток 4

Складання ,, Асоціативного куща’’

 

Додаток 5

Гронування

 

 

Додаток 6

Сенкан (зразок)

 

Додаток 7

Розробка уроку з використанням групових технологій, в тому числі методу проектів

   Романтизм як  течія в українській літературі. «Ранні романтики» та їх творчість

   Мета: надати предметні компетентності, сформувати  компетенції та «спровокувати» рефлексії, а саме:  ознайомити учнів з романтизмом як літературним напрямом в Україні  та творчістю найвідоміших поетів-романтиків; розвивати навички аналізувати художні твори, простежуючи в них приналежність до літературної течії; стимулювати учнів до пошукової діяльності і навчити методиці самостійного вивчення матеріалу;  виховувати національну гордість та естетичні почуття, почуття гармонійності у мистецтві і житті

   Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу з використанням  групових форм роботи

   Методи і прийоми:  виступи представників пошукових груп, обговорення в загальному колі, бесіда, метод «Мікрофон», дискусія.

   Обладнання: портрети поетів – романтиків, CDпрогравач, комп’ютер, інтерактивна дошка,  диск із записом романсів, куточок класу оформлений у стилі ХІХ століття: крісло, свіча, стіл, покритий ажурною скатертиною.

Попередній поділ на групи:

1.              Історики-літературознавці окреслюють історичні умови, що сприяли виникненню романтизму у світовій літературі, роблять акценти на особливостях українського романтизму, визначають його хронологічні межі, течії. Результати пошуку – комп’ютерна презентація- конспект матеріалу з теми.
2.              Дослідники творчості   читають поезії самостійно обраного автора, з’ясовують причини та джерела написання творів, шукають неординарні епізоди в біографіях поетів. Результат пошуку – портфоліо.
3.              Театрали пишуть сценарій, що характеризував би час, взаємостосунки людей, їх поривання, мрії, причини нещасть і невдач (за основу береться біографія Євгена Гребінки) демонструють театральне дійство під час уроку (10- 15 хв).
4.              Співці розучують слова і музику романсів Євгена Гребінки  «Очи черные», Віктора Забіли «Соловей», Михайла Петренка «Небо». Результат пошуку – диск із записами найбільш відомих романсів і пісень «ранніх романтиків».

 

Хід уроку

      Вступне слово вчителя

   Без чого не зможе вижити людина у цьому складному світі? Дозволю собі розпочати сьогоднішній урок не з твердження, а із запитання.  Добре подумайте,  зважте свої відповіді, відійдіть у думках від фізіології людського тіла, спробуйте піднятися до божественного начала людини – душі. Адже не для «ковбасоїдства» прийшла  людина у цей світ. Згодні?

       Бесіда-дискусія, яку вчитель направляє в русло, потрібне йому. Висновок: порух до красивого, чуття прекрасного, боротьба за своє щастя, страждання в ім’я любові і краси – ось те, що рятує людину, дає їй наснагу перетерпіти і вистояти у житті.

   І ще два питання до аудиторії: «Кого і чому називають романтиками?» Тут завжди багато версій: від сковородинського «Світ ловив мене, та  не спіймав» до лицарських поєдинків і Дон Кіхота.

   «Чому саме ХІХ століття   прийнято вважати в історії людської культури віком романтичним?»  Культ совісті і честі, дуелі, мрійництво і відірваність від реалій життя, національно-визвольні героїчні війни, участь у них багатьох поетів-романтиків.

Група театралів

   Сцени із життя дворянської сім’ї. Чаювання при свічах, розмови про навчання в Ніжинському ліцеї, літературу і мову, дуель  сусідського поміщика із заїжджим офіцером, читання книжки  в колі сім’ї, обговорення прочитаного, плани на майбутнє після випуску з ліцею: до армії чи  на службу в Петербург, сумніви  і тривоги . Вірш Євгена Гребінки «Човен».

   Учитель коментує побачене: такий він, ХІХ вік…

Група істориків –літературознавців

   Явище романтизму у світовій літературі надзвичайно цікаве, до когорти  романтиків належить багато письменників-геніїв: Байрон, Гюго, Шиллер, Юліуш Словацький, ранні Шевченкоі Міцкевич… Починаючи з ХУІІ століття життя народів змінилося на краще, минули кровопролитні війни, людське життя стало цінуватися високо, а тому мистецтву став цікавий і внутрішній світ людини, особливо, людини з високими моральними якостями, пориваннями, чуттями. У світовій літературі романтизм протистояв шаблонності класицизму, в українській він виник ще й як свідоме заперечення бурлеску, бажання довести, що українською мовою можна писати високохудожні твори.

   Наукова проблема – всі українські романтики були людьми з привілейованих чи заможних верств суспільства, більшість з них були дворяни. Чому ж вони пишуть по- українськи?

Дискусія з поданої проблеми

   Хронологічні межі українського романтизму: від публікації у «Вестнике Европы» у 1827-29 роках творів «Твардовський» Гулака-Артемовського та

«Молодиця» Левка Боровиковського – до творів романтичного спрямування Марка Вовчка у 70-80 роках ХІХ століття. Хоч вік українського романтизму  має півстоліття, проте найкращі твори належать так званим «раннім романтикам»: Петрові Гулаку-Артемовському, Євгенові Гребінці, Левку Боровиковському, Афанасію Метлинському, Віктору Забілі, Михайлові Петренку, Тарасові Шевченку, Пантелеймонові Кулішу, Миколі Костомарову. Фольклорні демонологічні запозичення в українському романтизмі.

   Жанрові особливості романтизму.

   Романтичний герой.

   Фольклорно-побутова, фольклорно-історична, громадянська, психолого-особистісна течії в романтизмі. (Конспект доповіді демонструється на інтерактивній дошці.)

Група дослідників творчості

   Портрети  Євгена Гребінки, Віктора Забіли, Михайла Петренка

Євген Гребінка

Євген Гребінка і Тарас Шевченко.  Альманах «Ластівка», друк перших творів Шевченка на сторінках альманаху, участь у викупі з кріпацтва, «проведення» через цензуру за один !!! день «Кобзаря» 1840 року і сприяння у виданні збірки. Взаємовплив поетів, спільні мотиви у творчості.

Романтична поезія Євгена Гребінки.  «Човен», «Маруся»,  «Українська пісня» (Ні, мамо, не можна нелюба любить),« Помню я еще молодушкой была»  і романс «Очи черные»  (тексти творів демонструються на інтерактивній дошці)

   Виразне читання творів. Колективний аналіз поезій:

•                  До якої  течії в українському романтизмі належить поезія «Українська пісня»?
•                  - Чи можна сказати, що ліричний герой поезії «Човен» романтичний персонаж?
•                  Чому поезія «Маруся» не залишає байдужим читача?
•                  Одним реченням висловте ваше враження від поезії «Очи черные», запишіть це речення у зошит.  

Співці виконують романс «Очи черные» під мінусовий запис гітари.

•                  Одним реченням  висловте ваше враження від прослуховування романсу. Порівняйте з попереднім  записом.  Хто зачитає свої враження?

Віктор Забіла

   Нещасне   кохання усього життя

   Навчання разом з Миколою Гоголем у Ніжинському ліцеї. 9 років на військовій службі, закінчує службу лише поручиком у 1834 році. Господарство, яке отримує у спадок, занепадає. У 60-ті роки все спродано за борги, доживає віку у сестри. У 1869 році помирає, «не зазнавши щастя».

 - Якими рисами характеру наділите ви людину з такою біографією?

   Дійсно, сучасники і дослідники творчості Віктора Забіли, Пантелеймон Куліш і Іван Франко у тому числі, пишуть, що він був лагідною, тихою, непробивною (по-сьогоднішньому кажучи) і несміливою людиною, хоч на вроду дуже гарний.  Його серце один раз звідало велике і справжнє взаємне  кохання, але й тут доля не була до нього привітною. Історія кохання довжиною в рік до Любові Білозерцевої. Відмова руки через пропозицію багатшого сусіда. Вигнання Забіли за поріг. Тяжкі та глибокі переживання, що позначилися на усій творчості поета.  Дружба з Шевченком та Глінкою. Сам писав музику до своїх творів, до вірша «Човник» музику створив Шевченко, , а до поезій «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку» - Михайло Глінка.

Група «Співці» виконує пісню «Не щебечи, соловейку»

- Які риси романтизму наявні в поезії?

- У чому висока художність та естетизм цього твору?

- Знайдіть цитати, де автор передає внутрішній стан героя у поезії «Гуде вітер вельми в полі». Які тропи використовує поет-романтик?

Михайло Петренко

Автор першого вірша-медитації в українській літературі.

   Розкриття терміну «вірш-медитація»

«Співці» й увесь клас разом з учителем колективно виконують народний романс «Небо»

   Обговорення поезії: тема, емоції автора і слухачів романсу. Чи може бути популярним сьогодні? Хто з сучасних музикантів зможе заспівати такий романс та й романси взагалі? Що треба для того, щоб романс дійшов до душі слухача?

 «Мікрофон»

   Виходячи з вивченого на сьогоднішньому уроці та спираючись на власний життєвий досвід, скажіть: «1. Чи відчуваєте ви себе романтиком? 2. Для чого потрібне це відчуття у житті? 3. Як краса врятує світ? 4. Які почуття пережили ви сьогодні на уроці?»  Відповідь на одне з питань.

Заключне слово вчителя

   Сьогоднішній урок показав, що ви ростете не тільки високоінтелектуальними людьми. Ви вмієте бути небайдужими до краси людських почуттів, до страждань і переживань ближнього. По суті, це головне, чого я хочу навчити вас. Дякую за урок.