Презентація "Другий Зимовий похід. Листопадовий рейд Армії УНР: остання спроба відновити державність."

Лугина Ольга Миколаївна 17 листопада 7 Відгуки відсутні

Про матеріал

Краєзнавча презентація присвячена 105-й річниці Другого зимового походу Армії УНР (Листопадового рейду) та висвітлює маловідомі сторінки проходження українських військ територією Полісся, зокрема селами Ємільчинщини на Житомирщині у листопаді 1921 року.

У матеріалі простежено бойовий шлях Волинської групи під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника, особливості пересування підрозділів поліськими лісами та підтримку місцевого населення. Особливою цінністю розробки є використання автентичних історичних джерел — спогадів, свідчень та висловів безпосередніх учасників і командирів рейду: Юрія Тютюнника, Юрія Отмарштейна, Петра Філоненка, Івана Ремболовича, Романа Сушка та Василя Проходи. Через призму їх спогадів розкрито маршрут Волинської групи селами Ємільчинщини, складні умови просування поліськими лісами, бойові епізоди та ставлення місцевого населення. Також висвітлено трагічну розв'язку рейду — бій під Малими Міньками та героїчний подвиг 359 вояків під Базаром, які віддали життя за незалежність України.

Розробка стане цінним дидактичним матеріалом для вчителів історії України (10 клас) під час вивчення Української революції 1917–1921 років, викладачів курсів «Історія рідного краю», керівників краєзнавчих гуртків, а також класних керівників для проведення тематичних виховних годин до річниці Листопадового рейду.

Зміст слайдів
Номер слайду 1

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ • 1921 РІКДругий Зимовий похід. Листопадовий рейд Армії УНР: остання спроба відновити державність105-річчя Другого зимового походу Армії УНРОльга Лугина Степанівський ліцей Ємільчинської селищної ради

Номер слайду 2

ПЕРЕДУМОВИ ОПЕРАЦІЇУкраїна напередодні рейду. Ризький мир 1921 року. Поділ українських земель без участі УНР. Воєнний комунізм. Жорстока продрозкладка спричинила масовий голод. Повстанський рух. Понад 460 селянських загонів чинили опір.

Номер слайду 3

Передісторія та підготовка. З кінця 1920 року територія України була повністю окупована більшовиками, які запровадили жорстоку політику «воєнного комунізму» та продрозкладку. Селянство чинило стихійний опір (налічувалося до 40 тисяч повстанців). Організацією походу займався Партизансько-повстанський штаб на чолі з генерал-хорунжим Юрієм Тютюнником у польському Тарнові за таємного сприяння польського Генштабу. Військових набирали з інтернованих у таборах Польщі та Румунії вояків Армії УНР. Учасники походу були критично погано забезпечені: бракувало взуття, теплого одягу та зброї.

Номер слайду 4

ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОДУМета та підготовка операціїГоловна мета. Підняти всенародне антибільшовицьке повстання в Україні. Координаційний центр. Партизансько-повстанський штаб у польському місті Тарнів. Гострі проблеми. Критична нестача зброї, теплого одягу, взуття.

Номер слайду 5

ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇЮРКО ТЮТЮННИК— командувач рейду. Генерал-хорунжий Армії УНР, керівник Повстанської арміїДосвід: Заступник командувача Першого Зимового походу. Призначення: Очолив Повстанську армію 24 жовтня 1921 року. Роль у рейді: Безпосередньо керував найчисельнішою Волинською групою. Начальник штабу: Полковник Юрій Отмарштейн.

Номер слайду 6

ЧАСТИНА ІІ ШЛЯХАМИ ЛИСТОПАДОВОГО РЕЙДУ: ПОЛІСЬКИЙ МАРШРУТ НЕСКОРЕНИХ. До 105-річчя Другого зимового походу Армії УНР селами Ємільчинщини (листопад 1921 р.)

Номер слайду 7

Номер слайду 8

У листопаді 1921 року відбулася одна з найдраматичніших та водночас найгероїчніших сторінок українських визвольних змагань — Другий зимовий похід Армії УНР (Листопадовий рейд). Це була остання спроба регулярних українських підрозділів збройним шляхом повалити більшовицький режим та відновити державність України. Головна ударна сила походу — Волинська група під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника — здійснила безпрецедентний глибокий прорив у тил ворога. Маршрутна вісь групи від Олевська до Коростеня пролягла через лісові села нашого краю: Рудню-Миколаївську, Миколаївку, Полоничеве, Осівку та Кривотин. В умовах суворої зими, катастрофічного браку набоїв, теплого одягу та взуття, українські козаки йшли уперед завдяки залізній стратегії штабу Юрія Отмарштейна та жертовній підтримці місцевого населення. Маршрут Другого зимового походу через села Ємільчинщини досі залишається малодослідженим на рівні місцевих громад. Документи та мемуари учасників рейду свідчать: мешканці Миколаївки, Полоничевого, Осівки та Кривотина масово допомагали козакам Армії УНР одягом, постолами та їжею. Проте імена цих родин, як і деталі їхнього подвигу, тривалий час знищувалися радянською пропагандою і досі ніде не увічнені . Ця презентація — перша спроба повернути пам'ять про тих, хто сто п’ять років тому ділився з козаками останнім шматком хліба.

Номер слайду 9

Назва групи. Командувач. Чисельність. Напрямок удару. Волинська (головна)Юрко Тютюнник~ 900 вояків. З Польщі на Коростень. Подільська. М. Палій-Сидорянський, С. Чорний342 вояки. З Польщі через Поділля. Бессарабська. Андрій Гулий-Гуленкодо 300 вояків. З Румунії на Одещину. СКЛАД ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ Три ударні групи Армії УНР та напрямки наступу

Номер слайду 10

Південна (Бессарабська) група (до 300 бійців, ком. Андрій Гулий-Гуленко) — вийшла з Румунії, мала відволікаючий характер, через слабку організацію швидко повернулася назад. Подільська група (бл. 400 бійців, ком. Михайло Палій-Сидорянський, згодом Сергій Чорний) — вирушила 25 жовтня з Польщі, успішно пройшла рейдом через Поділля та Житомирщину, вела бої з радянською кіннотою Котовського і 29 листопада повернулася на польську територію. Волинська група (бл. 800–900 бійців, ком. Юрій Тютюнник) — головна та найчисельніша група, яка вирушила 4 листопада. Вона змогла на короткий час захопити Коростень, проте просуванню заважали глибокі сніги, сильні морози та обмороження бійців.

Номер слайду 11

ГЕОГРАФІЯ БОЙОВИХ ДІЙМаршрути рейдових груп (жовтень–листопад 1921)План з'єднання. Об'єднання груп у районі Києва для спільного штурму. Втрата координаціїЧК викрила підпільну мережу зв'язку ще до старту.

Номер слайду 12

ПЕРЕБІГ ОПЕРАЦІЇКлючові етапи Листопадового рейду25–26 жовтня 1921 р. Старт Подільської групи. Перехід кордону та рейд до Радомишля.4 листопада 1921 р. Виступ Волинської групи. Прорив головних сил Тютюнника на Житомирщину.7 листопада 1921 р. Взяття Коростеня. Успішний нічний штурм важливого залізничного вузла.17 листопада 1921 р. Бій під Малими Міньками. Оточення Волинської групи кіннотою Котовського.

Номер слайду 13

Схема руху Волинської групи (Листопад 1921 р.)t 🇵🇱 [ПОЛЬЩА] (Пункт збору) │ ▼ Ніч проти 4 листопада: Прорив радянського кордону 🇺🇦 [ОЛЕВСЬК] (Обхідний маневр навколо гарнізону ЧК) │ ▼ 4 листопада: Вихід до річки Перга 📍РУДНЯ-МИКОЛАЇВСЬКА ───► 📍 МИКОЛАЇВКА (Перша допомога від селян, провіант) │ ▼ 5 листопада: Форсований марш 📍 ПОЛОНИЧЕВЕ (Ухвалення плану обходу БІЛОКОРОВИЧІВ) │ ▼ 5 листопада: Зміна тактики в мороз і сніг 📍 ОСІВКА (Збір теплих речей, постолів та фуражу) │ ▼ 5-6 листопада: Перші сутички з чекістами 📍 КРИВОТИН / МАЛИЙ КРИВОТИН (Нічліг штабу Тютюнника) │ ▼ 6 листопада: Перерізання комунікацій 📍 НИТИШИНЕ ──► КРАСНОСТАВ ──► КОВБАЩИНА──► КРЕМНЕ │ ▼ Ніч проти 6 листопада: Ліквідація радянських органів 📍 ЛУГИНИ (Обхідний маневр основних сил) │ ▼ 6 листопада: Розгортання сил перед штурмом 📍 РАДОГОЩА ───► ДІВЛИН ───► КЛОЧЕВЕ (Руйнування колій) │ ▼ Ніч проти 7 листопада: Захоплення передмість 📍 ЧИГИРІ ───► ПОЛІСЬКЕ (МОГИЛЬНЕ) │ ▼ 7 листопада, 03:00 — 20:00: Генеральний штурм 🚂 КОРОСТЕНЬ ───► Захоплення вокзалу ───► Контрудар червоних ───► Відступ │ ▼ (Нічний виснажливий відхід на 70 верст) 📍 МИХАЙЛІВКА ───► ВАСЬКОВИЧІ───► ДІДКОВИЧІ 8 листопада, 01:00

Номер слайду 14

Під час бою за Коростень 7 листопада 1921 року (Другий Зимовий похід Армії УНР) більшовицькі бронепоїзди відіграли вирішальну роль, зірвавши спробу українських повстанців утримати стратегічно важливий залізничний вузол.

Номер слайду 15

9 листопада. ДІДКОВИЧІ → ОБІХОДИ→ САВЛУКИ → КСАВЕРІВ → БУДА КАМ’ЯНЕЦЬКА (Владівка).10 листопада. ВЛАДІВКА→ ЮЗЕФІВКА→ ЧОПОВИЧІ → ГУТКА → БУГЛАЧКИ → БУДИЛІВКА.11 листопада. БУДИЛІВКА → ОБЛІТКИ → ШЛЯМАРКА → ДИТИНЕЦЬ→ ЗАНЬКИ.12 листопада. ЗАНЬКИ → ЧАЙКІВКА → ПИЛИПОВИЧІ → ЖУРАВЛІВКА→ БЕРЕЗІВКА → МІНЕЙКИ → ГОРОДСЬКЕ. Переправа через Тетерів.13 листопада. ВОЙТАШІВКА → ЦАРІВКА → СТАВЕЦЬКА СЛОБІДКА → НЕГРЕБІВКА → РАЇВКА → ГУТА → КОМАРІВКА → РУДНЯ.14 листопада. РУДНЯ → КОДРЕ→ ЯЗВИНКА → МАЙДАНІВКА. Бої з більшовицькою кіннотою.15 листопада. МАЙДАНІВКА → ПОТАШНЯ→ напрямок на БЛІДЧУ; через присутність більшовицьких військ поворот на ЛЕОНІВКУ.16 листопада. Переправа через Тетерів між УНІНОМ і БЛІДЧЕЮ → ЗАРЕВЕ → ЛУКАШІВКА → ІНВАЛІДНАн → РОЗВАЖІВ→ ПОЛІДАРІВКА → ЗАЛІШАНИ → ГОЛУБІЄВИЧІ → ТЕРМАХІВКА.17 листопада. ТЕРМАХІВКА→ МАЛІ МІНЬКИі. ОТОЧЕННЯ ТА ВИРІШАЛЬНИЙ БІЙ.

Номер слайду 16

Сотник ПЕТРО ФІЛОНЕНКО (отаман Петро) (народився в Ємільчиному 12.12.1896р.) Навесні 1921 року за таємним наказом Юрія Тютюнника він очолив 9-й повстанський район, куди входили й наші села. Загін Філоненка діяв у місцевих лісах. Його підпільники виступали «очима і вухами» для регулярної Армії УНР: збирали розвіддані про чекістські залоги та надавали Волинській групі провідників-поліщуків для таємного обходу більшовицьких застав біля Білокоровичів. Після трагедії під Базаром отаман Петро не склав зброї і продовжував лісову партизанську боротьбу на Житомирщині до 1924 року.«Селянин віддавав повстанцеві останню пару постолів чи шматок сала не зі страху, а з глибокої віри в те, що ми повернемо законну Українську владу. Ми не мали права зрадити пам'ять тих, хто ліг під Базаром».

Номер слайду 17

Генерал-хорунжий ЮРІЙ ТЮТЮННИК (Командувач)«Ми знали, на що йшли. Нам закидали безумство, але історія виправдає нас, бо без цього відчайдушного кроку вогонь українського опору згас би під більшовицьким чоботом значно швидше. Коростень мав стати нашою зброєю і нашим порятунком»(Із роздумів про стратегію Листопадового рейду)

Номер слайду 18

Трагічний реквієм: спогади про інформаційну блокаду та підтримку поліщуків. Референт штабу Михайло Палій-Сидорянський згадував, як у селі Полоничеве повстанці зіткнулися з наслідками жорстокої більшовицької пропаганди:«Коли ми увійшли, селяни спочатку ховали дітей. Виявилося, що місцеві комісари залякували їх, буцімто з-за кордону йдуть "поміщики та бандити", які будуть палити хати. Але коли козаки почали співати "Ще не вмерла" і ставитися до людей із повагою, купуючи (а не відбираючи!) хліб за залишки золотих монет або розписками УНР, старі люди плакали на колінах. Один дідусь у Полоничевому сказав мені: "Синочки, ми думали, що України вже немає, що вас усіх повбивали ще в двадцятому році..." Це було найболючіше — бачити, як більшовики заживо відрізали цих людей від правди». Мемуаристи з теплотою згадують поліщуків. У селах Миколаївка та Кривотин селяни, зачувши, що йде «армія Петлюри», виходили на вулиці.«Жінки плакали, виносили нам варену картоплю, печений хліб, шматки сала. Старі чоловіки виносили з комор нові, щойно сплетені постоли й віддавали босим козакам. Вони розуміли, що ми йдемо на смерть, і намагалися віддати останнє», — згадує один із підстаршин Волинської групи.

Номер слайду 19

Із нотаток Юрія Тютюнника: стратегічний тупик у лісах. Генерал-хорунжий Юрій Тютюнник у своїх спогадах «Зимовий похід 1921 року» згадував, як саме на відрізку між Осівкою та Лугинами він уперше збагнув усю важкість логістичної катастрофи:«Катастрофа зі взуттям підкошувала армію швидше, ніж ворожі кулі. Коли ми проходили ліси біля Осівки, начальник санітарної частини доповів мені, що в третини козаків обморожені пальці ніг. Нам потрібен був Коростень не просто як політичний центр, а як величезний інтендантський склад. Ми йшли на Коростень, щоб одягнути й взути армію. Юрій Отмарштейн показував мені карту й казав: "Юрку, якщо ми не візьмемо місто за дві доби — нас просто з'їсть мороз у цих болотах". Я це знав і без нього...»

Номер слайду 20

Спогади підполковника Василя Проходи про ніч у Кривотині у своїх фундаментальних мемуарах «Записки непокірного» «Село здавалося вимерлим, коли ми входили до нього в сутінках під мокрим снігом. Але щойно козаки постукали у вікна перших хат і заговорили українською, селяни відчинили двері. Хати миттєво набилися вщент — люди спали покотом на підлозі, під запічками, аби лише бути в теплі. На ранок весь одяг, що сушився над печами, здіймав такий густий пар, що не було чим дихати. Проте ніхто не скаржився. Місцеві дівчата та жінки до півночі латали наші подерті шинелі, використовуючи звичайні мішки». Він також згадує, як у Кривотині до них прийшов старий селянин і привів свого 18-річного сина:«Візьміть його з собою, пане полковнику. Більшовики все одно заберуть або розстріляють за податки. Нехай краще за Вкраїну сaм на полі поляже».

Номер слайду 21

Полковник ЮРІЙ ОТМАРШТЕЙН (Начальник штабу)«Військова карта — це не просто папір, це життя моїх козаків. Провести армію босою через поліські болота повз чекістські застави й вивести її точно на Коростень у визначену годину — це був наш обов'язок перед Нацією, виконаний до останнього штриха».(Зі звітів про логістику переходу через Ємільчинщину)

Номер слайду 22

Полковник РОМАН СУШКО (Командир бригади)«Коли козаки йшли по коліна в снігу у літніх шинелях, а з їхніх обморожених ніг текла кров, ніхто не повернув назад. Вони вірили нам, своїм командирам, а ми вірили в Україну. Цей похід довів, що дух сильніший за залізо й мороз».(Із пізніших спогадів про витривалість Волинської групи)

Номер слайду 23

Полковник ІВАН РЕМБОЛОВИЧ (Командир «гарматниці»)«У нас не було снарядів, але у нас були багнети й лють. Під Коростенем ми брали ворожі кулемети голіруч. Якщо артилеристові доводиться тягнути гармату на власних плечах через рудні — він тягне її, поки б'ється серце».(Зі спогадів про бої на залізничному вузлі Коростень)

Номер слайду 24

Спогади про Івана Ремболовича: «Артилерія на плечах»Один із козаків-гармашів у емігрантських спогадах описував, як полковник Іван Ремболович піднімав дух військових під час переходу через важкі поліські болота (зокрема біля Рудні-Миколаївської):«Коні тонули в болотяній каші, яка під снігом ще не встигла повністю замерзнути. Одна з підвод із кулеметом "Максим" та стрічками загрузла так, що тварини просто лягли і важко дихали. Козаки зневірилися. Тоді полковник Ремболович сам зліз із коня, підійшов до підводи, заліз плечем під брудне колесо і крикнув: "Ну ж бо, хлопці, невже чекісти почують, як плачуть гармаші Тютюнника?! Взяли!". Ми посоромилися свого безсилля, обступили підводу і буквально на руках винесли її на сухіше місце. Полковник лише засміявся, витер брудне обличчя рукавом і пішов пішки поруч із нами».

Номер слайду 25

21 ЛИСТОПАДА 1921 РОКУТрагедія та подвиг під Базаром359полонених вояків Армії УНР розстріляно більшовиками. Жоден із них не погодився перейти на службу до Червоної армії

Номер слайду 26

Трагедія під Базаром (21–23 листопада 1921 року): Полонених українських вояків відконвоювали до містечка Базар (нині село Базар на Житомирщині). Надзвичайна комісія (ВУЧК) винесла вирок про розстріл 359 полонених, які відмовилися перейти на службу до Червоної армії. Розстріли відбувалися партіями 21–23 листопада на околиці Базара. Усі страчені загинули зі співом гімну «Ще не вмерла Україна». Бій під Малими Міньками (17 листопада 1921 року): Поблизу села Малі Міньки (нині Народицька громада Коростенського району Житомирської області) кіннота Котовського наздогнала та оточила знесилену українську колону. У нерівному запеклому бою загинуло понад 400 бійців УНР (багато хто підірвав себе гранатами, щоб не потрапити в полон), а близько 537 вояків, переважно поранених і обморожених, потрапили в полон. Лише невеликій групі на чолі з Юрієм Тютюнником вдалося прорватися до Польщі.

Номер слайду 27

ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗЧому Другий Зимовий похід зазнав поразки?Невдалий час: Пізня осінь і морози ускладнили марші без зимового одягу. Виснаження селянства: Голод 1921 року та терор знесилили повстанський рух. Розгром підпілля: ЧК заздалегідь ліквідувала більшість зв'язкових осередків. Відсутність координації: Три групи діяли розрізнено замість спільного удару. Перевага ворога: Червона армія мала чисельну та технічну перевагу.

Номер слайду 28

ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВІсторичне значення Листопадового рейду. Фінал регулярної боротьби. Завершальна героїчна сторінка Української революції 1917–1921 років. Моральний приклад незламностіПодвиг вояків під Базаром став символом вірності присязі. Спадкоємність традицій. Надихнув наступні покоління борців за незалежність України.

Номер слайду 29

Номер слайду 30

Пам'ятаймо подвиг Героїв Базару! Слава Україні!Героям Слава!

Номер слайду 31

Image Sourceshttps://www.istpravda.com.ua/images/doc/0/9/0930d21-derzhavnist-13-6.jpg. Source: www.istpravda.com.uahttps://uinp.gov.ua/storage/app/public/uploads/2019-02-14/15/t. Vt15501577523hk.jpeg. Source: uinp.gov.uahttps://uinp.gov.ua/storage/app/public/uploads/2025-10-24/17/r. TM1761316423gi7.jpeg. Source: uinp.gov.uahttps://blogger.googleusercontent.com/img/b/R29v. Z2xl/AVv. Xs. Ejk. X5o. Kn. O5 LFnv. I023scny. UPMCYyp. TEgqh5h. Cix. Lg. CCMj. Ix. Hhqw_DSf5jl. Cr. Kbz1 Y-p. MSMJCBSd. U1sjqg. R4zy. Av0 Wxwiq9a83s8 ZRCfjlns. MTe62swpz. Jcf. El. RGAIf. BQFl. Csq. Kl. BLWRd. Bs/s1600/1.jpg. Source: www.history.zt.ua

Номер слайду 32

Основні джерела для картографування. Ярослав Файзулін. Другий зимовий похід в контексті української національно-визвольної боротьби 1917–1921 років, 2008, розділ 3.2. О. Дем'янюк. Події Другого зимового походу на території Волинської губернії (1921). Енциклопедія сучасної України. Другий зимовий похід. Український інститут національної пам'яті. Героїчний акорд.