Презентація. Джонн Донн

Джонн Донн (1572 – 1631)Англійський поет, проповідник, представник літератури англійського бароко. Автор любовних віршів, елегій, сонетів, а також релігійних проповідей.

Творчість поета

Посмертна слава. На честь Джона Донна названий кратер на Меркурії. Серед перекладачів віршів Джона Донна в 20 столітті — нобелівський лауреат Йосип Бродський.

“Священні сонети”Мету я втратив. Жити без мети,Коли ти боягуз, – не зможеш ти. За кожний хибний крок, за день в борніНа нас чекають муки престрашні,Нам доля заздрісна готує кари,А ми не відведем її удари. Чи нам про вітер на морях благати?Чи ще снігів на полюси додати?Який нещасний нині чоловік!А ким він був у попередній вік?Він був ніщо! Та й ми – на що ми годні?Хіба здолать нам злигодні природні?Пер. В. Коптілова

“Щоб мучить мене”Щоб мучить мене, крайнощі у всім. Зійшлися; я — клубок із протиріч;В душі моїй зустрілись день і ніч;Веселий щойно — враз стаю сумним,Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч: Німий в мольбі, великий у малім. Я зневажав ще вчора небеса —Молюсь сьогодні й Богові лещу,А завтра вже від страху затремчу —Й набожність потім знов моя згаса. Коли тремтів від страху я — ті дніСпасіння, може, принесуть мені.

Аналіз вірша. Автор: Джон Донн. Жанр – сонет. Вид лірики: філософська лірика. Тема: духовні протиріччя людини; твір розповідає, який нелегкий шлях особистості до самопізнання, до Бога, до вічних цінностей.Ідея: право людини сподіватись на спасіння, незважаючи на суперечливі пристрасті в її душі, її злети та падіння. Художні засоби: антитези (день і ніч, веселий -сумний, кохання – зневага; вогонь-лід, гріх -каяття)

Мету я втратив…

З ЦИКЛУ «СВЯЩЕННІ СОНЕТИ»Невже мене створив Ти, щоб стлівав?Направ мене, о поспіши ж бо знов,Надійде смерть, не випустить з оков,Де втіхи, що їх вчора скуштував; Незрушний, безнадійний стежить став,Як смерті погляд по мені пройшов,І жахом плоті ріс, і вис, мов ров,Спустошивши аж до пекельних лав. Зна Тебе у висотах моя душа,Молю їй встати, хай же знову зрить!Та хитро ворог давній спокуша, Що мені не в силі звестись ні на мить;Покрова Ласко! – можеш тільки Ти. Магнітом серце з криці притягти!

“Збий серце…”Збий серце, Триєдиний Бог, бо йшов. У стуку, сяйві, віянні, щоб цілий. Підвівся, вистояв я, Боже милий,Розбий, займи, спали, створивши знов. Я тут під узурпатором, немов,Тебе впустив би в ім’я вищих цілей,Та ум – намісник, захищати вмілий,В полоні, свідок немочі, чи змов. Хоч я палко люблю Тебе і любов. Була б міцніш, та ворог заручив. Ти ж розлучи, з’єднай, звільни з оков, Узяв собі би, абож ув’язнив. Ні волі, ні цнот не пізнать, як рабом. Не стану Твоїм, лиш візьми-но силком.

“О хвилювання…”О хвилювання й сумніви в борні: Мінливість неприродна йде за мною. Постійно слідом; коли ж над святою. Обітницею насміявсь, мені Й смішне тепер розкаяння – в земніЛюбові знов порину з головою: В паланні мерзну, не знайти спокою,Молюся мовчки в безміри марні. Не смів на небо вчора глянуть; ниніЛещуся Богу влесливо й молюся: А завтра, побиваючись здригнуся. Хвилина віри, й спалахи гордині,Як дивовижний трем: та все ж найкраще Було у дні, коли тремтів пропаще. 

“Мій друже…”Мій друже, не забути з довгих літ. Ту, непробачну мить мені дониніТебе й любов, що прирівняв святині: Я вас покинув, а на серці – гніт; Любов зорила й не боявся бід,Не поганьбив, збещестив на чужині,Любов серця в’язала нам єдині,Та боляче ступала нам услід. Чи бач, хоч сам покинув це безкраєНебесне сяйво, й сонця красивішу,В прощальну мить, у зиму найлютішу У розумі любов не погасає,  Хоч їсть журба, та я б стопив льоди,  Лиш мурів її серця не пройти.

Проза: Шість проповідей (1634)П'ятдесят проповідей (1649 р.)Парадокси, проблеми, реферати, персонажі (1652)Ессеї в божественності (1651 р.)Проповіді ніколи не були опубліковані (1661)Пороховий проповідник 1622 року Джона Донна (1996)Поклоніння після виникнення подій та дуелі смерті (1999)

Проповіді та вірші Джона Донна. Він заповів своєму синові більше 160 проповідей. Син видав їх в 3-х томах. Далеко не всі вірші зважився опублікувати Джон Донн. Вірші його були призначені для вибраного кола. Для них характерна дуже особиста інтонація, безліч натяків, а також інших прийомів, які властиві живій мові світського співрозмовника