Презентація "Ернест "Гемінґвей: грані таланту митця"

ЕРНЕСТ ГЕМІНҐВЕЙ1899 - 1961

Людина не для того створена, щоб терпіти поразку. Людину можна знищити, але її не можна перемогти. Американський письменник і журналіст, лауреат Нобелівської премії, один з найталановитіших представників літератури «втраченого покоління».

Дитинство народився 1899 року в Оук-Парку (передмістя Чикаго) був другим із шести дітей лікаря Едмунда Гемінгвея навчається в Оук-Паркській середній школі захоплювався музикою і живописом, багато читав. З родиною, 1906 Батько Хемінгуея був лікарем і з ранніх років намагався навчити сина любити природу. Ернест вперше відправився з батьком на риболовлю в трирічному віці, а до 8 років він знав назви всіх тварин і рослин, які можна було зустріти в США.

Дуже рано в нього зародилася любов до зброї – певно, тоді, коли маленькому Ерні дідусь у 12 років подарував рушницю. Містечко Оук-Парк було настільки тихим, що пристрасть батька до полювання й риболовлі припала Ернесту до душі. Батько часто брав сина в свої мисливські подорожі, йдучи іноді аж до озера Мічиган, де Хемінгуей-старший активно відпочивав від міського життя. У 1961 році він застрелився. . . так само як його батько в 1928. Хемінгуей застрелився з рушниці Vincenzo Bernardelli. Тепер ця модель так і називається Hemingway.

З родиною, 1917 З сестрою Марсаліною та друзями, 1920 Після закінчення школи Хемінгуей відмовився вступати до інституту і поїхав в інше місто, де найнявся в місцеву газету. Молодий репортер висвітлював пожежі, вбивства, пограбування і будь-які інші події, набираючись життєвих вражень і письменницького досвіду.

Любов до пригод. Ерні тягло до пригод. Влітку він тікав із дому. А якось взимку прийшов до секції боксу, і цей вид спорту став іще одним по-справжньому чоловічим захопленням Хемінгуея. Завдяки юнацькому хобі вже дорослий Ернест не раз виходив переможцем у справжніх чоловічих двобоях. Приміром, якось, багато років потому, письменник, виходячи на риболовлю на острові Біміні, помітив заздрі погляди місцевих рибалок, спрямовані на багатого чужинця. Тоді він знайшов вихід, запропонувавши всім невдоволеним боксерський бій. Тому, хто переможе у трьох раундах, письменник щедро пообіцяв 250 доларів. Проте з грошима він так і не розлучився – жоден бій із тих, що відбувалися вечорами впродовж цілого місяця, не закінчився поразкою Хемінгуея…

Але бокс – це лише спорт, а юному Ернестові хотілося справжньої бійні Тож у 18 років він утік на війну. Пробувши місяць на австро-італійському фронті добровольцем Xервоного Хреста, був поранений – з його тіла дістали 27 осколків – і тривалий час лікувався в госпіталі. Проте справжнього чоловіка такими дрібничками не зупиниш – поклик до бою сильніший. У 1936 році він їде до Іспанії як репортер, палко переживаючи за долю Республіки, знімає фільм “Іспанська земля”, постійно знаходиться у вирі війни. Бунтарський дух не дає спокою Ернесту і під час Другої світової. Озброївши власний катер “Пілар” гарматами, Хемінгуей полює на німецькі підводні човни. Зібравши окремий загін французьких антифашистів, виступає попереду армії і в 1944 році одним із перших входить у Париж.

Саме за відчайдушність його поважали і називали просто – Тато, – те, що він бачив у житті, справді викликало повагу. Коли не було війни, Хемінгуей знаходив інші забави, щоб полоскотати собі нерви. Його завше тягло туди, де була небезпека. Розказують, що якось Ернест підбурював знайомих взяти участь у кориді. Один із друзів, Дональд Стюарт, був швидко збитий з ніг молодим биком. Глядачі у захваті завмерли, побачивши, як Хемінгуей кинувся на допомогу й переміг бика. Пізніше в романі “Смерть після полудня” Хемінгуей пояснить, що “війна закінчилася, і єдине місце, де можна бачити життя і смерть, – це арена бою биків”. Небезпечні забави

Закохуючись в незалежних і розумних жінок, Гемінґвей не умів з ними жити. Про щоб він не писав, дві головні теми присутні у цього творчості – любов і смерть. Перше кохання – класичний роман 19-річного Ерні та старшої на 9 років медсестри Агнес фон КуровськіЦе перша жінка, яка кинула його, жорстоко посміявшись над недосвідченим хлопцем. Вона виявилася останньою, оскільки право піти з тих пір він залишав за собою. Цю першу любов і зраду він не тільки запам’ятав на все життя, але й змалював у романі “Прощавай, зброє!” .

“Щастя – це міцне здоров’я і слабка пам’ять”Після війни відновив літературні експерименти, працював журналістом у Чикаго і одружився. Перша місіс Гемінвей – рудоволоса піаністка Хедлі Річардсон. Жінка була старшою на 7 років. У 1921 році Ернест відправляється кореспондентом в Париж від газети «Toronto Star», на умовах повної самостійності при виборі матеріалу для роботи. Згодом у них народжується син Бамбі

Любов Хедлі і Ернеста витримала бідність, безробіття, депресію, війну, але тріснула тоді, коли до письменника прийшла слава. Про першу дружину Хемінгуея говорили як про невдалу піаністку, яка ускладнює життя талановитому письменнику. Вона народила йому сина, а в грудні 1922 року загубила валізу з його повним архівом, залишивши письменника без єдиного рядка. Протест проти чужої волі, проти батьків

“Свято, яке завжди з тобою – друга дружина”Поліна Пфейфер – редакторка паризького “Вог”, набагато досвідченіша з наївну ХедліЖінка була старшою на 4 роки. Потоваришувавши з першою дружиною, Поліна бачилась з Ернестом скільки завгодно. У підсумку він у 1927 році розлучається і одружується на Поліні, переїжджає з нею у США, маленьке містечко у Флориді. Народжуються сини Патрік та Грегорі. Восени 1930 року потрапив у серйозну авіакатастрофу. 1940 року створив роман “По кому подзвін”, здобуває світову популярність, але впадає у депресію. Мрія про сімейний спокій, затишок, благополуччя, але не кохання

1935 – книга “Зелені пагорби Африки”Гонорар від однієї зі своїх книг Гемінґвей витратив на багатомісячне сафарі в Африці. Тричі підстрелив лева, 7 разів антилоп, великого буйвола1934 – захворів амебною дизентерією. АФРИКА

Все повертається…. Поліна вже в день знайомства Ернеста з Мартою не дочекалася чоловіка до обіду. І до вечері також. Як тут не згадати першу місіс Гемінґвей?Третя дружина – Марта Гелхорн. Красива, розумна, самостійна, “недозволена розкіш”. Познайомився з нею у знаковому місці – улюбленому барі – “Нечупара Джо”. Закохався (чи захопився) відразу.

Громадянська війна ІспаніїКоли в Іспанії спалахнула громадянська війна, Хемінгуей зібрав пожертви для підтримки опозиціонерів генерала Франко і відправився в Мадрид, щоб висвітлювати військові дії. У обложеної іспанської столиці він познайомився зі своєю третьою дружиною, а в околицях Барселони – з письменником і льотчиком з Франції Антуаном де Сент -Екзюпері , які подарували світу «Маленького принца». У 31 рік Хемінгуей потрапив в автокатастрофу – письменник майже півроку відновлювався від отриманих травм і переломів. Він більше не міг писати свої твори за допомогою олівця, як робив звичайно, і почав використовувати друкарську машинку

Цей шлюб був приречений…. Дві сильні та егоцентричні особистості опинилися під одним дахом. Відома журналістка і письменниця відмовилася піти в тінь знаменитого чоловіка і підписувати свої твори ім’ям Марта Гемінгвей. Марта нав’язалася в подруги до Поліни, стала коханкою Ернеста. Разом вони відправилися в Іспанію, щоб висвітлювати хід війни. Після іспанської “вилазки”, Гемінгвей курсував між Кі-Уест, де жила дружина з синами, та Флоридою, де була Марта. Через два тижні після розлучення, він з Мартою одружився.

У роки війни Хемінгуей вистежував фашистських шпигунів на Кубі і патрулював Карибське море на своєму катері, щоб вийти на слід німецьких підводних човнів. Він також керував загоном з декількох сотень французьких партизан, які брали участь в боях за Париж, Ельзас і Бельгію. Також відновив свою журналістську діяльність, переїхавши до Лондона. Друга світова війна

Марта не уникла помилок попередніх дружин… Марта залишила чоловіка ненадовго, коли він у 1943 році поїхав до воюючої Європи висвітлювати хід подій. Марта, яка мала їхати разом, затрималася. Це вирішило її долю. “Там, за рікою, в тіні дерев” – четверта дружина Мері Велч. Ернест познайомився з кореспонденткою Мері Велч. На восьмий день знайомства він підійшов до неї і заявив: “Я хочу, щоб ви вийшли за мене заміж. Я хочу бути вашим чоловіком”.

“Я дружина, а не поліцейський,” – відвовідала вона, коли діти Гемінгвея дорікали їй. …. З цією жінкою – єдиною з усіх – Гемінгвей розмовляв, коли депресія змушувала його мріяти про самогубство. Мері прощала йому грубість, запої, зради, адже він був казково талановитий.

Остання любов Гемінґвея.… Не було б цієї зустрічі – не було б Нобелівської премії Адріана Іванчич – ідеал, мрія всього життяЇхній роман був визнаний громадськістю як безсоромний, обурливий. Жінка, якій Гем присвятив відверті рядки з книги «За річкою, в затінку дерев», виявилася 19-річною дівчинкою.  49-річний Ернест познайомився з художницею Адріаною Іванчич у 1948 році під час поїздки з дружиною до Венеції. Це була красива і талановита дівчина з сім'ї далматських мореплавців.

Доля Адріани виявилася трагічною. У 1963 році вона вийшла заміж за графа фон Рекса, у них було двоє синів. У 1980 році написала мемуари. А в 1983-ем, у віці 53 років, покінчила з собою.

На початку 50-х рр. Хемінгуей активно працював над повістю «Старий і море». Отримавши схвальні відгуки друзів видав книгу в 1951р. А в 1953 р. був нагороджений Пулітцерівською премією.

У 1949 році письменник переїхав на Кубу , де відновив літературну діяльність. Там було написано повість «Старий і море» ( 1952) .1953 - отримав Пулітцерівську премію.1953 - в Африці потрапив в серйозну авіакатастрофу. КУБА

1960 - залишив острів Куба і повернувся в США, в містечко Кетчум (штат Айдахо). Для «лікування» був поміщений в клініку Майо в м. Рочестер, страждав на тяжкі депресії і розлади психіки, а також на цироз печінки. Письменника намагалися лікувати психіатри. Вони аж 13 разів використовували для цього електрошокову терапію. І згодом Хемінгуей втратив пам'ять і не зміг більше писати. “Ці лікарі, що робили мені електрошок, письменників не розуміють... Хай би всі психіатри повчилися писати художні твори, щоб зрозуміти, що означає бути письменником... який був сенс у тому, щоб руйнувати мій мозок і прати мою пам'ять, яка являє собою мій капітал, і викидати мене на узбіччя життя?"

По-справжньому непоправна тільки смертьІ всього лише через кілька днівпісля виписки з лікарні, у 1961 році, Ернест застрелився, зрозумівши, що писати більше не зможе. Може бути, саме тому посмертної записки не було. Р. S. Хемінгуей та ФБР . Ернест Хемінгуей часто стверджував, що за ним стежить ФБР. Співрозмовники лише посміхалися, але врешті-решт з'ясувалося, що Ернест був правий - розсекречені документи підтвердили, це дійсно було стеження, а не параноя.

У Хемінгуея був шестипалий кіт Сноубол (Сніжок), нащадки якого, успадкували шестипалість і на теперішній час є однією з цікавинок будинку-музею письменника на Кі-Весті ("коти Хемінгуея"). Гемінґвей та коти

Дім-музей Хемінгуея. Пам`ятник Хемінгуею. Е. Хемінгуей і Ф. Кастро

Марго Гемінґвей – внучка, актриса, модель1 липня 1996 року наклала на себе руки. Крім харизми від свого діда перейняла його депресивність і здатність до саморуйнування, що зрештою і зламало їй життя. Їй було 42 роки. На її похоронах американський журналіст Дін Барт Петітклерк, який був колегою Ернеста, сказав: "Ми ніколи не сходилися в поглядах на феномен реінкарнації: Марго ніколи не вірила в переселення душ. Але я впевнений, що десь в африканських преріях бродить гепард з очима і серцем Марго".