Презентація "Етапи соціалізації"

Етапи соціалізації Громадянська освіта10 клас

Соціалізація — це процес засвоєння людиною певної системи знань, норм і цінностей, що дозволяють їй бути повноправним членом суспільства. Цей процес відзначається становленням особистості, поступовим засвоєнням нею вимог суспільства. Соціалізацією називають становлення власного «Я» шляхом набуття нею навичок адекватно реагувати на вимоги соціального середовища, навчання виконувати соціальні ролі й соціально взаємодіяти. Тобто саме соціалізація перетворює біологічного індивіда на соціальну істоту. Люди пов’язані між собою не лише природними та родинними зв’язками, а й соціальними відносинами, зокрема такими, як виробничі, економічні, політичні, правові, моральні, релігійні, соціально-групові тощо. Соціальність є виявом людини і становить сукупність якостей, що постійно розвиваються та поступово перетворюють біологічну істоту на культурну людину. Поняття соціальності означає початок розуму, мислення, самопізнання й самосвідомості. Соціальність дозволяє людині виявляти індивідуальну творчість, еволюціонувати.

Деякі психологи, наприклад Ерік Хомбургер Еріксон, проводили дослідження з метою виділити регулярні, послідовні періоди і переходи в рамках життєвого циклу. Вони описують життя як послідовність етапів, що нагадує сходи, які складаються з ряду східчастих рівнів. Еріксон робить основний упор на психологічному розвитку, яке він ділить на вісім основних етапів. Кожен етап ставить унікальну задачу, сконцентровану навколо якогось кризового, або поворотного моменту в житті, що характеризується підвищеною вразливістю і життєвим потенціалом індивіда. Відповідно до теорії Еріксона, криза, що загрожує людині на кожному життєвому етапі повинна бути успішно вирішена, для того щоб подальший розвиток індивіда йшов по "здоровому" шляху. Соціалізація життя людини має етапи, або фази. Ерік Еріксон запропонував такий умовний поділ періодів соціалізації людини: немовля, раннє дитинство, вік гри, шкільний вік, юність, молодість, дорослість, зрілий вік або старість. Ерік Хомбургер Еріксон (1902-1994)

Етапи соціалізації особистостіПерша фаза — немовля.її головне завдання — сформувати у немовляти несвідоме почуття "базової довіри" до зовнішнього світу. Основним засобом для цього слугують батьківська турбо­та і любов. Якщо "базова довіра" не виникає, у немовляти з'яв­ляється відчуття тривоги, недовіри до світу, у дорослому віці воно може обернутися замкненістю, озлобленістю тощо. Друга фаза — раннє дитинство. У дитини формується по­чуття автономії й особистої самоцінності або, навпаки, сорому. Зростання самостійності дитини на цій стадії закладає такі майбутні якості особистості, як почуття відповідальності, пова­жання дисципліни та порядку. Третя фаза — вік гри (приблизно від 5 до 7 років) — формує почуття ініціативи. Якщо бажання щось зробити самостійно бло­кується, у дитини виникає почуття провини. У цьому віці вирі­шальним чинником є групова гра, яка дає дитині можливість приміряти до себе різні ролі. Цей етап відповідальний за утворен­ня почуття справедливості, яку розуміють як відповідність правилу. Четверта фаза — шкільний вік, коли формуються почуття підприємливості та ефективності, здатність добиватися поставленої мети. Найважливіші цінності тут — підприємливість та ефективність. У негативному варіанті в дитини з'являється відчуття неповноцінності як наслідок недостатньо успішного навчання. Саме в цьому віці закладається ставлення до праці. 

П'ята фаза — юність — характеризується виникненням по­чуття власної неповторності, індивідуальності, в негативному варіанті виникає протилежне — дифузне "я", рольова та особистісна невизначеність. Типовим для цієї фази є також "програ­вання ролей", коли молода людина не обирає ролі остаточно, а начебто приміряє їх до себе. Шоста фаза — молодість — характеризується появою потре­би і здатності до інтимної психологічної близькості з іншою людиною, включаючи сексуальну близькість. Незадоволення цих потреб призводить до почуття самотності та ізоляції. Сьома фаза — дорослість — включає насамперед творчу діяль­ність та відчуття продуктивності; вони виявляються не лише у праці, а й у турботі про інших, включаючи нащадків, у потребі передати свій досвід. У негативному варіанті з'являється відчуття застою. Восьма фаза — зрілий вік, або старість, — характеризується почуттям задоволеності, виконаного обов'язку, повноти життя; у негативному варіанті виникають відчай та розчарування. 

Людина проектує та формує саму себе, тобто створює свою сутність, формує власне «Я». Процес і результат вибору особистістю своєї позиції, цілей і способів самоздійснення в конкретних обставинах життя є її самовизначенням. Людина вільна в самовизначенні, проте не може уникнути самого вибору. Це насамперед вироблення чи прийняття переконань, спираючись на які, людина укладає програму свого життя, свій життєвий проект. Вибір життєвої позиції людини залежить від того, у якому середовищі відбувається її розвиток, від ідеалів і цінностей, що панують у цьому середовищі. Дякую за увагу!