Вірш "Справжні патріоти рідної держави"

             Для моїх друзів.

Ціную людей, які люблять життя,

розумних, кмітливих і небрехливих.

Не руки—а крила в постійному русі,

в серцях Україна на першому місці.

Що змалку шанують традиції краю,

і мову свою бережуть та плекають.

За землю країни стоять на майдані,

бо хто без землі ми старці—безталанні.

Як вийдеш у поле, шепоче колосся,

а лагідне сонце торкає волосся.

Так любо та мило і серце співає,

бо воїни мужні її захищають.

Бо це ж Україна свята та єдина,

для нас ти і мати, і берегиня.

За тебе ми молимось, щиро до Бога,

 бо огортає за край наш тривога.

Люблю я людей, які в націю вірять,

Врожай, щоб зібрати—потрібно посіять.

Що можуть з тобою розмовлять не по чину,

Не вірять пустому й шукають причину.

Котрі здобувають в безвір’і—надію,

Таких поважаю людей, я їм вірю.

Не продались за копійку із здачі,

Ні з ким не пліткують і повні удачі.

Не вважають себе Богом. Не просяться в судді.

Люблю я людей…Котрі є Люди…

Які вірять в Україну, заможну державу,

у її світле майбутнє і козацьку  славу.

Знають, як роками воля здобувалась,

і від ворогів із зовні, сміло захищалась.

Нехай розквітає вільна та щаслива,

Віра наша не вмирає й слава України!