Езоп — видатний байкар, засновник жанру байки, так званий «Батько байки». - Ми прочитаємо байки, які написали автори, що жили і творили у різні часи. А почнемо ознайомлення з байкою, яку написав перший байкар, ім’ я якого відоме світу – Езоп. Езоп жив у стародавній Греції (у 6 ст. до н.е.) – видатний байкар, засновник жанру байки, «батько байки». Він писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. В образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки. Езоп був невеликим на зріст, некрасивим і горбатим. Мав гострий розум і умів створювати байки. Його перший господар продав балакучого раба філософу Ксанфу, якого він вразив дотепними відповідями. Розповідь учителя
Двом приятелям випало одного разу йти вкупі з села до міста. Дорога пролягала через густий ліс.— А чи не спіткає нас яке лихо в путі? — питає один.— Ану ж нападе дикий звір?— Нема чого боятися. Коли що й трапиться — нас двоє, будь кому дамо відсіч. Невдовзі дісталися приятелі лісу й пішли попід високими деревами. Аж раптом звідки не візьметься ведмідь. Один з приятелів, ледве його забачивши, кинувся до високого дерева і вмить видерся під самісінький вершечок. Він знав — ведмідь високо не вилізе. Другий ішов трохи позаду й розглядався по боках. А коли помітив звіра, було вже пізно. Видиратися на дерево — марна справа, ведмідь наздожене. Треба придумати щось інше. І чоловік упав додолу та прикинувся неживим, бо знав — ведмідь ніколи не чіпає мертвого. Ведмідь підійшов і вгледів його. Тихенько нахилився над головою. Чоловік затамував подих. Обнюхав його ведмідь, бачить — не дихає, то й подумав, що мертвий. Ведмідь і подався своєю дорогою. Підвівся чоловік, нажаханий, блідий, не вірячи самому собі, що врятувався від ведмежих обіймів. А приятель усе те бачив з дерева і коли оговтався, зліз із дерева, підійшов та й каже:— Коли б ти знав, як злякався я за тебе! Дуже радий, що ти врятувався, братику мій! Ну, а тепер розкажи, що тобі шептав на вухо бурмило, коли нахилився до тебе? Цікаво послухати!— Сказав, щоб я ніколи не ходив нікуди з приятелями, які в скруті кидають мене самого і чимдуж тікають, рятуючи власну шкуру.— Отак і сказав? — засміявшися, здивувався приятель.— Ти ба, який розумний!— Отак. І він має слушність, бо друзі пізнаються в біді. Езоп. «Двоє приятелів і ведмідь»