1. Відновіть вислови.(Душа його віддана поезії, голова — освіті, а серце — Україні.)Мовна розминка✵ Душайоговідданапоезіїголоваосвітіасерце. Україні.— Хто так говорив про поета? ✵ Дивниймрійникзочимадитиниірозумомфілософа.(Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа.)— Чому саме так говорили про письменника?
Доповнення знань учнів про П. Тичину.— Із рукописів-спогадів Павла Тичини.✵ «У батька мого освіта була домашня, а проте, як тепер я пригадую і з’ясовую, він своїм багатющим досвідом стояв набагато вище багатьох інших. Так навчанню і вихованню дітей приділяв виключну увагу, навчаючи нас, як треба у житті жити».
Доповнення знань учнів про П. Тичину.— Із рукописів-спогадів Павла Тичини.✵ «У нашій хаті в першій кімнаті із земляною долівкою (а була ще й друга кімната, з дерев’яною підлогою) стояли дві довгі парти. На кожній парті сиділо душ по десять або ж по дванадцять учнів. Не знаю, скільки мені тоді вийшло років, коли я однієї зими вже підсів то до одного, то до іншого учня і якось швидко, непомітно для себе вивчився читати».
Продовження роботи над казкою «Як дуб із Вітровієм бився».1. Гра «Так чи ні». Дуб стояв десятиліття? Знав одне лиш добре діло? Чи був він батьком для Калини й Горобини? Чи всім він давав прохолоду? Чи з півдня хижо глянув Вітровій? Листя дуба було жовтого кольору? У казці поет порівнює дуб з березою? (Ні)(Так)(Ні)(Так)(Ні)(Ні)(Ні)
2. Цікава інформація про дуб. Серед священних дерев українців найпочесніше місце займає дуб. Недаремно його вважали «царем дерев». Дуб порівнюють із світовим деревом, його називають деревом Роду. У давні часи дуб був святинею, храмом, місцем, де здійснювались релігійні обряди. Дуб — дерево роду, оберіг народу
3. Читання продовження казки вчителем. Тільки віттям стрепене —гусінь з нього вниз сипне…Знов тут Вітер налітає,листя на льоту хватає.— Падай, — каже, — на ріллю,а то Шашіль я нашлю!Гульк! — і справді Шашіль лізе,аж кругом все стало сизе. Дуб тут голос подає:— Дятлику! А де ти є?Дятел враз себе являє. Стовбур дуба оббігає. В Шашіль дзьобом стух та стух —й Вітер знову мов без рук.— Ну що, взяв? — тут Дуб до Вітра —сила ти нечиста й хитра. Ти все ждеш на смерть мою?Я ж ось, бач, живий стою!Ох же Вітру і досадно!Закружляв він листопадно,та не вдержавсь на нозій опинився у грязі. Дуб трясеться, Дуб регоче:— Що твоя ще милість хоче?У грязюці одпочить?Так зима вже он спішить!Вітер мовчки тут підвівся,кашлянув та й подавився.
Дуб із нього засміявсь:— Ну так як — навоювавсь?Насилав на мене Шашіль, —а в самого в тебе кашель. Насилав на мене жах —сам же ледве на ногах. Зуби в тебе випадають,очі й брови вицвітають,хочеш крикнуть: «Йде зима!». —а вже й голосу нема. Ех ти, Вітре-Вітровію,сам собі зламав ти шию. Отепер іди та й плачвід самісіньких невдач. Так промовив Дуб могутній —і про день свій про майбутнійвзяв він думати-гадать,та ще й вітами гойдать.
5. Бесіда.— Як Дуб переміг Гусінь?— Кого покликав Дуб на допомогу у боротьбі із Шашелем?— З яких слів видно, що війна між Дубом і Вітровієм тривала довго? (Листя у Дуба було зелене, а з часом воно стало листопадове. Йде зима.)— Як описує Дуб Вітровія? (Вітровій стоїть ледве па ногах; кашляє; зуби випадають; брови відцвітають; пропав голос; сам собі зламав шию.)