Презентація «Філософія»

Філософія Виконала: Яковець Ольга Євгеніївна

План1. Виникнення філософІЇ.2. Проблема методу.3. Гносеологія.4. Проблема свідомості в філософії.

Філосо́фія (дав.-гр. φιλοσοφία, дослівно: любов до мудрості) — дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносини людини і світу, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах.[1]. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.

Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.

Філософія як особлива сфера людського знання і пізнання виникла на основі світоглядних пошуків та орієнтацій людини, що постають як необхідність з погляду людського життєвого вибору та самоствердження. Постаючи теоретичною формою світогляду, філософія набуває певних особливостей, таких, як узагальнювальний характер знання, принциповий антропоцентризм, прагнення досягти абсолютів тощо.

Емпірія – 1. Людський досвід, сприйняття зовнішнього світу за допомогою органів чуття.2. Спостереження в природних умовах, на відміну від експерименту.

Діале́ктика (діялектика, грец. διαλεκτική — «мистецтво сперечатись», «міркувати») — метод філософії, у загальному значенні вміння знаходження істини через раціональну дискусію між співрозмовниками із різними точками зору, у специфічному, характерному для філософії Гегеля та діалектичного матеріалізму — метод дослідження категорії розвитку.

Метафі́зика (грец. Τά μετά τά φυσικά — «те, що понад фізикою», лат. metaphysica) — галузь філософії, розглядає буття як буття, досліджує граничні й надчуттєві принципи, причини та засади буття

Гносеологія вивчає проблеми природи пізнання і його можливостей, відношення знання до реальності, досліджуються загальні передумови пізнання, виявляються умови його достовірності та істинності. 

Два основні напрями в теорії пізнання — матеріалізм та ідеалізм. Матеріалі́зм — один з основних напрямків філософії, який у відповідь на так зване основне питання філософії стверджує, що буття, природа, матеріальне є первинним, а дух, свідомість, ідеальне — вторинним.Ідеалізм — один з основних напрямків філософії, вихідним принципом якого є твердження, що в основі речей і явищ реальності лежить не матеріальне, а ідеальне, духовна першооснова: світовий розум, ідея, відчуття тощо.

Теорія пізнання тісно зв'язана із епістемологією — теорією знання, його будови, структури, функціонування і розвитку.

Свідо́мість (від пол. świadomość) — здатність людини пізнавати навколишній світ і саму себе за допомогою мислення та розуму, внаслідок чого формується інтелект особистості.

Проблема свідомості – одна  з найскладніших і найзагадковіших. Найперші складнощі її розуміння та вивчення пов’язані значною мірою з тим, що ми не можемо спостерігати явище свідомості безпосередньо, чуттєво, не можемо його вимірювати, досліджувати за допомогою різних приладів. Тому багато століть свідомість залишалась таємницею. 

Це завжди сприяло містифікаціям її природи і сутності. Так, ще в стародавні часи виникло уявлення про свідомість як прояв душі—таємничої “чуттєво-надчуттєвої” істоти, що уявлялася носієм людського життя і деяких важливих станів людського тіла. Характерним для цих поглядів було те, що душа не відокремлювалася від тіла, ще не існувало поділу на матеріальне  та ідеальне. Це також стосується перших філософських теорій.

Дякую за увагу!