Трилогія “Володар перснів” Дж. Толкіна, вважається першим твором у жанрі епічного фентезі. Перед написанням твору Толкін закінчив збірку міфів під назвою "Сільмарилліон", а вже час створення трилогії Толкін використовував англійський та скандинавський епос. І в самій трилогії можна знайти дуже багато відсилок на це. Так, Арагорн повторює лінію короля Артура, обидва є справжніми спадкоємцями королівського трону, вони єдині здатні об'єднати свої народи для боротьби зі злом. Також обидва мають могутні ельфійські мечі. У Арагорна це Нарсіль, у Артура - Ескалібур.
Чарівник Гендальф нагадує образ мудрого наставника молодого Артура, Мерліна. Однак сам Толкін стверджував, що при створенні чарівника спирався на образ Одіна, чаклуна-воїна та верховного бога скандинавського пантеону. Роханський король Теоден та його палац, натхненний образом короля Хротгара з "Беовульфа". Так прибуття Братства кільця до Теодена, повторює таку ж сцену в Беовульфі, а сам Леголас цитує рядок зі скандинавської поеми: "Блиск його золотого палацу було видно здалеку".
При створенні ельфів і гномів Толкін спирався на "Старшу Едду", зібрання давньоісландських пісень. Альви духи природи живуть у гармонії з природою. Ельфи, у Володарі перснів, поважали природу та будували свої королівства навколо лісів чи гір. Цверги були низькорослими істотами, які жили глибоко у печерах. Вони вміло працювали з корисними копалинами, створювали магічні артефакти та були вправними ковалями. Саме такими рисами Толкін наділив і гномів.
Також у Володарі перснів багато хто бачить відсилання на Другу світову війну, а самого Толкіна відносять до письменників “втраченого покоління”, адже в період Першої світової війни Толкін був в армії і навіть брав участь у битві при Соммі, де загинуло багато його друзів, а сам він переніс окопну лихоманку. Так у Назгулах, які літають над Середзем'ям, багато хто бачить метафору на німецькі бомбардувальники, а в орках - комуністів. Сам Толкін ніколи не відносин себе до “втраченого покоління”, хоча він і був пацифістом, але у своїх творах ніколи не писав про війну. А будь-які твердження щодо своїх героїв не приймав серйозно і жартував, стверджуючи: "Говорити що орки це комуністи, так само безглуздо як говорити що комуністи це орки."Guys, don’t be fools
І справді Толкін не писав Володаря перснів, щоб висміяти англійську владу чи бездумність війни, сам він визначав жанр твору як есе з лінгвістичної естетики. Толкін говорив: "Історії складалися для того, щоб створити світ для мов, ніж навпаки. Я б взагалі вважав за краще писати ельфійською."Таке ставлення до творчості не дивно, адже Толкін був професором Оксфордського університету, і був фахівцем з давньоісландсько та англосаксонської мови. І для своїх творів створив чимало слів. Так, саме він придумав слово хоббіт, народ напівросликів, що проживають у Ширі..
Перевіряючи одну із робіт своїх студентів, він написав на розвороті: "У норі під горою жив-був хоббіт". (Пізніше цей рядок стане першим у романі "Хоббіт або Туди і назад"). Толкін створив це слово спонтанно, але будучи лінгвістом, він знав, що в кожному слові ховається міфологія, він почав вивчати слово хоббіт. Це призвело до створення кількох творів.
Природа та прогрес. Толкін жив у століття технічного прогресу, і застав створення машин, літаків, радіо, фотоаппарату та інших винаходів. Але крім побутових предметів, почали створювати і дедалі небезпечнішу зброю, так у битві при Соммі вперше були використані танки. Більше того, в Кільці всевладдя хтось знаходить натяки на атомну зброю.. Виявилося, що технічний прогрес не може гарантувати безпеку людини, навіть навпаки.
Толкін не любив різні технічні досягнення, тому замість автомобіля він волів велосипед. У Володарі перснів, він частково відбив цей світогляд, не дивно, що в перші роки виходу книга була така популярна серед хіпі. Так Шир, область хобітів, представлена царством природи, він розташований на родючій землі, самі піврослики займаються в основному сільським господарством. Вони не цікавляться політикою та якоюсь владою. Вони живуть розміреним та спокійним життям. У суспільстві в кожного є своя думка, і свої чудесії, але вони всі живуть дружно. It’s better this way
У свою чергу Мордор, батьківщина орків, гоблінів та Саурона, світ техногенний. Природа тут вмирає, залишилися тільки невибагливі мохи, низькорослі дерева і шипасті чагарники, земля сповнена гнили, лави та сажі. А всі будівлі виконані з холодного та темного заліза. В образі цієї чорної країни показується негативне ставлення Толкіна до індустріалізації.
Чому добро перемагає зло?"Володар перснів" приклад класичного фентезі. Тут, як у казці, є чіткий поділ на добрих і поганих персонажів. І нехай сили зла тут здаються непереможними і за сюжетом книг може скластися враження, що у героїв не вийде перемогти їх, зрештою, переборюючи всі труднощі, їм це вдається. І перемагають вони теж казково, адже їхня сила полягає у їхній доброті.Їм вдається здобути перемогу, тому що вони роблять здавалося б нелогічні вчинки, які зло ніяк не може зрозуміти та передбачити. Адже Саурону та оркам, невідомі такі поняття як співчуття, жертовність та прощення. Error 404… File is not found
Протягом усієї розповіді ми спостерігаємо за внутрішньою боротьбою двох хобітів Сема та Фродо які намагаються чинити опір впливу кільця. Тут значним персонажем стає Ґолум одержимою “своєю безцінною”. Фродо міг би його вбити дізнавшись про зраду, але виявляє милосердя і не робить цього.
“Володар перснів” і релігія. Наприкінці роману вже всередині Фатової гори Фродо не в силах боротися і надягає кільце тоді Ґолум відкушує йому палець і падає з кільцем у прірву. У цьому епізоді ми явно бачимо звернення до його євангелійського тексту (картинка праворуч). І це не дивно бачити такі відсилки, адже Толкін був релігійною людиною, і незважаючи на те що у Володарі перснів немає єдиної божественної концепції незмінно присутнє якесь проведення і раз у раз прослизають посилання до євангельського тексту.якщо права твоя рука спокушає тебе, відсіки її і кинь від себе, бо краще для тебе щоб загинула одна з частин твоїх, а не все тіло твоє було скинуте в прірву
Так, сцена з появою Гендальфа білого, повторює схожу сцену появи Бога перед Моисеєм. Навіть сам шлях Сема і Фродо носить певний релігійний характер. Адже вони вирішують знищити кільце в Рівенделлі, царстві ельфів, істот світла та порядку. Пізніше вони потрапляють до людей, а саме до Фараміра та його загону. І вже наприкінці, прибувають у Мордор, царство хаосу та зла, і знищують кільце в найпекельнішому місці, у Фатовій горі.