Презентація "Форми й методи емпірічного пізнання"

Форми й методи емпірічного пізнання Виконала Біленко Ірина група 8.1220-з

Структура загальних методів наукового пізнання. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬЕмпіричні методи дослідження. Методи, які використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження. Спостереження Порівняння Вимірювання. Експеримент. Абстрагування. Аналіз і синтез. Прямий або емпіричний аналіз і синтез. Зворотний або елементарно-теоретичний аналіз і синтез. Структурно-генетичний аналіз і синтезІндукція. Дедукція. Повна індукція. Неповна індукція

Емпіричні методи дослідження спрямовані на виявлення, точний опис і детальне вивчення різних фактів, явищ і процесів. При емпіричному дослідженні науковець повинен: описати кожен факт термінами науки, у межах якої ведеться дослідження; відібрати з усіх фактів типові, найбільш вживані; класифікувати факти за їх сутністю, з’ясувавши наявні зв’язки між відібраними фактами.

Методи емпіричних досліджень

Спостереження – це початковий етап емпіричного дослідження, який полягає у цілеспрямованому сприйнятті предметів і явищ дійсності для одержання безпосередніх даних про об'єкт пізнання. Для отримання достовірного та об'єктивного первинного матеріалу необхідно, щоб спостереження задовольняло таким вимогам:було масовим; виконувалась за визначених умов (у певному зовнішньому середовищі, за умови дії певної сукупності чинників);мало необхідний інструментарій;було науково організованим (при визначеній програмі, терміна, виконавцях, системі контролю).

Класифікація спостережень у наукових дослідженнях. СПОСТЕРЕЖЕННЯЗа повнотою охоплення. За характером врахування факторів. За способом організаціїСуцільні НесуцільніРегулярніРазовіБезпосередній збір даних у процесі спостереження. Документальне збирання інформації у міру виникнення. Збір інформації шляхом опитування. Поточні (постійні)Періодичні ВибірковіОсновного масиву. Анкетні Монографічні

Порівняння – один із найбільш поширених методів пізнання, який дає змогу встановити подібність і розходження предметів та явищ дійсності. Основні вимоги порівняння: по-перше, порівнювати слід лише ті явища, між якими може існувати визначена об'єктивна спільність;по-друге, для пізнання об'єктів їх порівняння має здійснюватись за найбільш важливими ознаками. Вимірювання – процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру (еталона). Цінність цього методу в тому, що воно дає точну, кількісно визначену інформацію про навколишній світ.

Експеримент – метод наукового дослідження, який припускає втручання у природні умови існування предметів і явищ, відтворює визначені сторони предметів і явищ у спеціально створених умовах з метою вивчення їх без супутніх обставин. Експериментальне вивчення об'єктів має ряд переваг: у процесі експерименту стає можливим вивчення того чи іншого явища в чистому вигляді; експеримент дає змогу досліджувати властивості об'єктів в екстремальних умовах; забезпечує достатню повторюваність для того, щоб відокремити суттєві риси та визначити зв'язки.

Методи, які використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження. До складу методів, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях дослідження відносять: абстрагування; аналіз і синтез; індукцію та дедукцію. Абстрагування полягає в уявному відволіканні від несуттєвих властивостей і зв'язків, предметів та одночасному виділенні однієї чи кількох сторін, що становлять об'єкт дослідження. Розрізняють процес абстрагування і результат абстрагування (абстракція) – знання про деякі сторони об'єктів (незліченні поняття, якими людина оперує не лише в науці, а й у повсякденному житті: дерево, будинок, рідина).

Аналіз проводиться шляхом розкладання предмета на складові, тоді як синтез – це поєднання отриманих під час аналізу частин у ціле. Прямі, або емпіричні аналіз і синтез застосовується на стадії поверхневого ознайомлення з об'єктом. Поворотні, або елементарно-теоретичні аналіз і синтез широко використовуються як потужне знаряддя досягнення сутності досліджуваного явища. Глибше проникнути в сутність об'єкта дає змогу структурно-генетичні аналіз і синтез. Цей тип аналізу і синтезу виділяє у складному явищі основні елементи сутності об'єкта. Індукція – сукупність пізнавальних операцій, урезультаті яких думка рухається від менш загальних положень до більш загальних. Розрізняють повну та неповну індукцію.

Повна індукція — індуктивний умовивід, у якому на підставі знання про належність певної ознаки кожному предметові класу робиться висновок про належність цієї ознаки всім предметам цього класу. Неповна індукція — індуктивний умовивід, у якому висновок про весь клас предметів робиться на підставі знання тільки деяких предметів цього класу. Дедукція – висновок про певний елемент множини робиться на підставі знання загальних властивостей усієї множини. Наприклад:“Всі метали мають ковкість. Мідь – метал. Отже, мідь має ковкість”.Індукція робить припущення про причину досліджуваних явищ. Дедукція теоретично доводить отримані індуктивним шляхом висновки, змінює їх гіпотетичний характер і перетворює у достовірне значення

Дякую за увагу!