Стаття на тему "Формування читацької компетентності молодших школярів"

Про матеріал

Читацька компетенція це сукупність знань, умінь і навичок, що дозволяють людині відбирати, розуміти, організовувати інформацію, представлену в знаково-буквеній формі, і успішно її використовувати в особистих і суспільних цілях. Так визначають читацьку компетентність нові державні освітні стандарти другого покоління.

Перегляд файлу

Стаття «Формування читацької компетентності молодших школярів»

Нікому любов до книги не давалася з народження. Так не буває, щоб дитина, прийшовши в школу, оволодівши технікою читання, полюбила книгу настільки, що вона б, увійшла в її життя, а самостійне читання стало б цікавим. Чому багато дітей неохоче і мало читають? Чому з року в рік знижується інтерес до читання?

Існують різні причини такого спаду: сучасні діти в більшій мірі глядачі, ніж читачі і слухачі - читання книг замінюється багатогодинним сидіння перед телевізором, комп'ютером; зросла кількість неблагополучних сімей, де батьки мало зацікавлені вихованням і розвитком дитини; різко скоротилося читання дорослої людини дитині, тим самим порушується систематичне і повноцінне спілкування з різноманітними книгами; відсутність системи цілеспрямованого формування читацької діяльності учнів; скорочення кількості годин літературного читання в початковій школі.

Учень, який мало читає стає менш ерудований, грамотний, успішний, ніж його одноліток, який приділяє читанню достатню кількість часу. Словниковий запас дітей, які не читають, мізерний. Тому особливої актуальності набуває проблема формування читацької компетентності, тобто набуття учнями певних знань, умінь і навичок, що дозволяють вільно орієнтуватися в розмаїтті книг, розвивати бібліографічну грамотність, формувати позитивне ставлення до читання.

Актуальність. Сьогодні відбувається процес модернізації української освіти, зміна її цільової орієнтації від соціалізації людини до формування особистості, що є носієм культури свого часу і народу. Це призвело до того, що для кінцевого результату стала застосовуватися така характеристика, як освіченість. Якщо раніше випускник повинен був володіти певним набором знань, умінь і навичок, то сьогодні пропонується нова категорія вимірювання результатів навчання - компетенція.

Сучасна якість освіти з літературного читання в початковій школі визначається рівнем оволодіння учнями ключовими компетентностями - здібностями до самостійної діяльності в навчальному процесі, в використанні набутих у школі знань і умінь в практичній діяльності і повсякденному житті для:

- самостійного читання книг;

- висловлювання оціночних суджень про прочитаний творі;

- самостійного вибору і визначення змісту книги по її елементах;

- роботи з різними джерелами інформації (словниками, довідниками, в тому числі і на електронних носіях).

У період загального переходу до інформаційного суспільства інтенсивність і якість читання дітей знижується. Стає все більш очевидним заміщення читання впливом таких засобів комунікації, як телебачення, Інтернет, аудіо та відеопродукція. Дисонанс дитячо-юнацького читання і зростаюча роль читацької діяльності в модернізованому суспільстві може привести до зниження інформаційної, загальнокультурної компетентності підростаючого покоління.

Якщо аналізувати по швидкості читання то, 48% дітей читають вище норми, 40% читають з середніми показниками і 12%-нижче норми. Але проблема в тому, що зміст прочитаного розуміють далеко не всі діти, навіть, ті що мають високу техніку читання. Багато хто не може охарактеризувати героя прочитаного твору, висловити своє ставлення до вчинку героя, знайти відповідь на питання за змістом твору, самостійно задавати питання з прочитаного тексту. Особливо часто діти не можуть розуміти сенс завдань в перевірочних та комплексних роботах з інших предметів, коли завдання прочитують самостійно.

Цим пояснюється АКТУАЛЬНІСТЬ проблеми формування в учнів початкової школи знань, умінь, навичок і способів діяльності, що визначають читацьку компетентність як одну з ключових, яка становить основу вміння вчитися.

Читацька компетентність учнів початкової школи - це сформована у дітей здатність до цілеспрямованого індивідуального осмислення книг до читання, під час читання і після прочитання книги.

Формування читацької компетентності у дітей молодших класів є на мій погляд однією зі складових подальшої продуктивної навчальної діяльності в старших класах.

Актуальність дослідження обумовлена суперечностями:

-зниженням інтересу до читання у молодого покоління і необхідністю підтримувати стійкий емоційний інтерес до літератури і читання;

-зменшенням кількості годин на вивчення літератури, починаючи з початкової школи - (3 години) з літературного читання і необхідністю формування читацьких компетенцій;

-наявністю колекції кращих творів вітчизняної та зарубіжної дитячої літератури і зростанням числа учнів, що обмежуються читанням літератури тільки за шкільною програмою;

-інформаційною насиченістю шкільних предметів і можливістю їх заміни на інші інформаційні ресурси (Інтернет, медіазасоби).

Найбільш яскраво існуючі протиріччя спостерігаються в початковій школі. У сучасних шкільних програмах по літературному читанню приділяється недостатньо уваги питанням організації самостійного дитячого читання. Сам предмет "Позакласне читання" зник з базового навчального плану, що зобов'язує вчителів початкових класів виводити заняття з позакласного читання в сферу додаткової освіти з урахуванням методичних рекомендацій. До того ж, сьогодні втрачені або майже забуті традиції сімейного читання, самостійного читання.

Психологічна проблема. Криза читацького розвитку. У віці 7-9 років дитина переживає важкий період свого читацького розвитку: перехід від слухача, глядача до читача. Процес оволодіння навичкою читання на перших порах гальмує творче сприйняття школярів.

Різка зміна суспільного життя таким чином, що число неблагополучних сім'єю, де батьки мало зацікавлені вихованням дитини, розвитком духовно-моральної особистості, зросла.

Зміна позиції дорослого до спільної читацької діяльності з дітьми, які надійшли в перший клас (різко скорочується читання дорослими дитині, що впливає на систематичне і повноцінне спілкування з дітьми в перші роки навчання).

Мета роботи:

- Вивчити психолого-педагогічну і методичну літературу з проблеми дослідження;

- Виявити і проектувати оптимальні психолого-педагогічні умови, що сприяють формуванню основ читацької компетенції молодших школярів, розвивають творче і логічне мислення учнів в роботі з інформацією, що формують навик усвідомленого читання:

- Виділити технології навчання, методи та прийоми, форми організації діяльності, системи спеціальних вправ.

- Знайти шляхи мотивації учнів у потребі регулярного читання за допомогою використання різноманітних форм урочної, позаурочної, позакласної діяльності.

- Створити єдиний читацький простір на основі взаємодії: учень-учитель - батько- бібліотекар.

- Визначити шляхи використання читацької компетентності в особистісного росту учнів, розкритті їх природних здібностей.

Державні освітні стандарти початкової загальної освіти, в основі якого лежить системно-діяльнісний підхід, передбачає виховання і розвиток якостей особистості, що відповідають вимогам інформаційного суспільства, особистості, вільно орієнтується в потоках інформації, здатної конструктивно спілкуватися, співпрацювати, ефективно вирішувати навчальні та пізнавальні завдання в процесі життєдіяльності. Це стане можливим за умови оволодіння всіма школярами читацької культурою.

Принципи реалізації теми

Природовідповідністі - обліку типологічних психологічних особливостей дітей 7-10 років;

наступності і перспективності, що підкреслює пропедевтичне значення читання і інтересу до нього для формування готовності до подальшого навчання і реалізує міжпредметні і внутрішньопредметні зв'язку;

інтеграції теоретичних відомостей з діяльністю щодо їх практичного застосування, що визначає практичну спрямованість проекту, витрачання значної частини часу на формування різних діяльнісних компетенцій;

комунікативності, яка передбачає розвиток у молодших школярів уявлень про можливості літератури як науки, засвоєння учнями елементарних термінів і понять, норм спілкування, усвідомлене оперування ними;

інтеграції навчання, розвитку та виховання, що визначає необхідність використання засобів літературного читання для соціалізації школяра, розвитку його соціальної культури, а також відповідних практичних навичок;

варіативності, яка передбачає розвиток у молодших школярів уміння здійснювати усвідомлений самостійний вибір книг для читання серед кількох запропонованих.

В подальшій роботі по формуванню читацької компетенції учнів необхідно використовувати провідні ідеї:

діяльнісний підхід до навчання (О. М. Леонтьєв, Л.С. Виготський, Н.Ф. Тализіна);

ідея врахування вікових особливостей в навчанні читання і розвитку молодших школярів (Д. Б. Ельконін, В.В. Давидов, Н.Ф. Виноградова);

теорія мовного спілкування, мовної діяльності (А.А. Бодальов, Б. Ф. Ломов, А.А. Леонтьєв);

теорія провідної ролі читання в розвитку особистості молодших школярів (Б. Г. Ананьєв, А. В. Запорожець, М. І. Лісіна, В. А. Петровський, С. Л. Рубінштейн);

методологічні та теоретичні дослідження процесу читання і особливостей його розвитку в початковій школі (І. Федоренко, Д. Б. Ельконін, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьєв, К. Д. Ушинський, В. О. Сухомлинський, В.Н. Зайцев);

технології формування досвіду побіжного, усвідомленого читання молодшого школяра (А.М. Кушнір, М.І. Оморокова, С.Н. Костроміна, Л.Г. Нагаєва).

Як механізми, за допомогою яких відбувається залучення до читання виступають освітні технології:

- особистісно-орієнтовані навчання;

- розвивальне навчання;

- діяльнісно-орієнтоване навчання;

- розвиток технології критичного мислення;

- ігрові технології;

- проблемне навчання;

- диференційоване навчання.

На уроках літературного читання провідною є технологія формування типу правильної читацької діяльності. Технологія включає в себе три етапи роботи з текстом.

Перший етап: Робота з текстом до читання: антиципація (передбачення майбутнього читання) - визначення смислової, тематичної, емоційної спрямованості тексту.

Другий етап: робота під час читання тексту: після первинного читання, виявлення збігів початкових припущень учнів зі змістом та емоційним забарвленням прочитаного.

При повторному читанні виділення ключових слів, ведення діалогу з автором через текст, коментування читання.

Третій етап: робота з текстом після читання: колективне обговорення прочитаного, дискусія. Знайомство з письменником, робота з ілюстраціями.

Творчі завдання, які спираються на якусь сферу читацької діяльності (емоції, уяву, художні форми).

Технологія групової роботи.

Застосування групової роботи на уроках читання, на мою думку, вдало можна використовувати в інсценуванні творів. Групам надають уривки з досліджуваних творів. Учні самостійно готують костюми, виступ.

Форми і види роботи з літературним твором.

На уроках літературного читання необхідно створювати проблемно-пошукові ситуації, налаштовувати всіх дітей на активну участь та вирішення проблемних питань.

Бесіди-дискусії навчать дітей міркувати про прочитане, висловлювати свою думку. Було відмічено, що розуміння прочитаного у дітей підвищувалася після того, як вони отримували завдання самим задавати питання за змістом прочитаного. У пошуках відповідей на свої ж питання діти знову зверталися до тексту, поступово накопичуючи матеріал для переказу.

Досягненню позитивних результатів роботи сприяє і особистий приклад вчителя, який виразно читає художній текст. Вчительське володіння словом настільки захоплює дітей, що вони прагнуть знайти і прочитати твір, уривок з якого вони щойно почули, тому, що їм «дуже сподобалося, як воно написано».

Доброю основою для накопичення учнями особистого досвіду творчого сприйняття художніх творів стало використання прийому усного словесного малювання. В ході словесного малювання діти уявляють прочитане і як би бачать його наяву, уявляють за словами картини і образи, без труднощів не тільки називають тему будь-якого епізоду або ситуації, а й представляють деталі зображуваного, кольору, форми, звуки і обставини.

Велика увага на уроках має приділятися словниковій роботі, особливо при читанні складних текстів. Тут використовуються різноманітні прийоми тлумачення значення нових слів: пояснення значення слів за допомогою демонстрації предметів, навчальних картинок, робота з синонімами і антонімами, прислів'ями та загадками. Всі важкі слова найчастіше виписуються перед уроком на дошку або картку. Як правило, значення цих слів пояснюють самі діти, якщо ж вони не можуть, то знаходять пояснення важких слів в тлумачному словнику самостійно.

Щоб підвищити інтерес до читання, на уроках літературного читання потрібно використовувати елементи драматизації. Робити спроби ставити маленькі вистави за прочитаними творами.

Можна застосовувати створення мальованих «діафільмів» з прочитаного твору. Тут виявляються творчі здібності кожного. При цьому автори діафільмів продемонструють вміння простежити за ходом подій твору, переказати текст за малюнками.

Форми і види роботи, які допоможуть у формуванні читацької компетентності:

- літературні конкурси, вікторини з використанням ІКТ;

- ведення і вивчення читацьких щоденників;

- створення класної бібліотеки;

- уроки читацької майстерності;

- презентації по творчості письменників;

- тісна співпраця зі шкільною бібліотекою;

- проблемно-пошукові ситуації;

- сімейне читання.

Види вправ для вдосконалення навичок читання:

-вправи в ребус вимові;

-вправи, що виробляють увагу до слова (методика по системі Едігей);

-вправи, розвиваючі оперативне поле зору і пам'ять (зорові диктанти Федоренко);

-вправи, що розвивають гнучкість і швидкочитання вголос і про себе;

-вправи для розвитку усвідомленого читання;

-вправи для формування правильності читання;

-вправи для розвитку швидкого читання;

- вправи для розвитку виразного читання.

Реалізація на практиці нетрадиційних прийомів роботи з текстом, на уроках літературного читання передбачає дещо інше уявлення вчителя про етапи уроку. В основі роботи з інформацією лежать прийоми технології розвитку критичного мислення через читання та письмо (далі ТРКМ). (Чарльз Темпл, Дженні Стіл, Курт Мередіт.)

Найкраще використовувати наступні прийоми ТРКМ

Прийоми активного читання:

Прийом «Читання з позначками»

Прийом «Товсті і тонкі питання»

Прийом «Читання з зупинками»

Прийоми активізації раніше отриманих знань:

Прийом «Асоціація»

Прийом «Ключові слова»

Прийом «Так - НЕТКО», або Універсальна гра для всіх.

Прийоми графічної організації навчального матеріалу:

Прийом «Складання кластера»

Прийом «Переплутані логічні ланцюжки»

Прийоми, що вимагають творчості учнів:

Прийом «Сінквейн» і «Діаманта»

Прийом «Колір»

Прийом «П'ятихвилинне есе»

Методи і прийоми, які використовуються при груповій роботі:

Метод «Шість капелюхів критичного мислення

Прийом «Навчальний мозковий штурм»

Прийом «Лист по колу»

Маркувальні таблиці:

Прийом «Знаю - хочу дізнатися - дізнався»

Прийом «Читання з позначками і таблиця INSERT».

Основні види уроків літературного читання

Уроки вивчає читання

урок - пошук

урок спостереження

урок-тренінг

урок дослідження

уроки літературного слухання

бібліотечні уроки

творчі уроки

урок - казка

урок конкурс

уроки перевірки та контролю

Наступним етапом є навчити учнів фіксувати інформацію, отриману в ході читання за допомогою картинок, умовних знаків або окремих слів

Формування початкових основ читацької компетенції, яка визначається вміннями:

- осмисленого читання (розуміння читаного за допомогою питань, відтворення літературного образу за сукупністю його ознак, визначення теми тексту, знаходження його головної думки, порівняння творів на основі змістовно-тематичних особливостей);

- правильного читання (Читання усвідомлене, правильне, цілими словами. З дотримання логічних наголосів, пауз і інтонацій. Складова читання небажано.);

- швидкого читання (з технічним показником на кінець навчального року -не менше 65 слів за хвилину);

- виразного читання (інтонаційне оформлення пропозицій різних типів, передача основного емоційного тону твору, освоєння прийомів читання за ролями).

Висновок. Педагоги, які працюють з молодшими школярами, знають, як нелегко навчити дітей техніці читання, але ще важче виховати захопленого читача. Адже складати з букв слова і оволодіти технікою читання ще не означає стати читачем. Головне - організувати процес так, щоб читання сприяло розвитку особистості, а розвинена особистість відчуває потребу в читанні як в джерелі подальшого розвитку.

Форми роботи з книгою різноманітні і визначаються творчістю педагога.

Ефективному розвитку читацького інтересу молодших школярів сприяють умови, що включають в себе системне використання різноманітних форм позакласних занять, роботи з установами культури, роботи з батьками.

Улюбленою формою роботи стало для дітей створення мальованих «діафільмів» з прочитаного твору. Тут виявлялися творчі здібності кожного. При цьому автори діафільмів демонстрували вміння простежити за ходом подій твору, переказати текст за малюнками.

Процес формування читацької компетентності в молодших класах буде результативним лише за умови цілеспрямованого і систематичного взаємодії педагога, школярів та їхніх батьків. Важливо, щоб і в класі, і вдома панувала атмосфера любові і інтересу до читання. Успіх розвитку читацького інтересу у дітей залежить і від участі у вирішенні цього завдання батьків. Дітям потрібно «читаюча» середовище, книжкове оточення. Тільки на цій основі виникає бажання читати, що переростає в глибоку духовну потребу. «Читаюча» середовище має бути створена, перш за все, в сім'ї.

Своєчасний і тісний контакт з батьками учнів дозволяє знайти в їх особі необхідних і надійних помічників, що поглиблюють у дітей інтерес до читання. Використовую такі форми роботи з батьками:

колективна (батьківські збори, бесіда, дискусія, лекція, круглий стіл, літературне свято);

групова (тематична консультація);

індивідуальна (консультація).

У дітей формується вміння вступати в діалог, домовлятися, знаходити спільне рішення, працювати в групах, переконувати і поступатися, уміння контролювати дії партнера по діяльності. Формувати здатність адекватно використовувати мовні засоби для ефективного вирішення різноманітних комунікативних завдань. Вміти здійснювати взаємний контроль і надавати у співпраці необхідну взаємодопомога, реалізується потреба в соціально значущою і соціально оцінюваної діяльності.

Спільне читання книг, переказ прочитаного один одному і мимоволі виникає при цьому обмін думками - природний шлях читацького спілкування в родині. І це потрібно пам'ятати при бесідах з дітьми, щоб вони не перетворювалися на нудне опитування, яке ніякої радості ні дорослому, ні дитині не приносить.

Позитивні результати приносять нестандартні форми роботи з дитячою книжкою: читацькі конференції, усні журнали, заняття в клубі сімейного читання, випуск літературної газети, конкурси та вікторини.

Як і в боротьбі з неписьменністю, сучасна школа змушена висувати вимогу навчити дитину читати цілеспрямовано, осмислено, творчо. На мій погляд, тільки творчо підхід і нетрадиційні прийоми роботи сприяють формуванню активної читацької позиції сучасного школяра.

Читання з розумінням полягає в тому, що ким би не була сучасна людина, якою б діяльності вона не займалася, вона завжди буде читачем. Допомогти дитині усвідомити необхідність читання, пробудити інтерес до читання кращих книг і талановито їх прочитати - завдання дорослих, завдання всіх, хто вірить в силу читання і уболіває за відродження культури та інтелектуальної потужності України.

Яким дитина буде читачем - багато в чому залежить від нас з вам.

«Прищепити дитині смак до читання - кращий подарунок, який ми можемо йому зробити » Сесіль Лупан

Список використаних джерел