Презентація "Формування радянської моделі тоталітаризму"

Формування радянської моделі тоталітаризму Дидактичний матеріал до уроків з всесвітньої історії

Після смерті В. Леніна (21 січня 1924 р.) між Й.Сталіним і його соратниками розгорнулася боротьба за владу в партії і державі. Проти своїх політичних супротивників Сталін використовував адміністративні методи, звинувачуючи їх в антидержавній діяльності. Генеральний секретар ЦК ВКП(б) спирався на підтримку органів безпеки, армію, партійний апарат. Формування радянської моделі тоталітаризму Йосип Сталін. Фото 20-х рр. Кириченко В.А.

1929 р. став роком остаточної перемоги Сталіна в боротьбі за владу. Відтоді став утверджуватися сталінський тоталітарний режим СРСР. Історики називають це “сталінською революцією згори”. Агітаційний плакат періоду сталінізму Кириченко В.А. Формування радянської моделі тоталітаризму

Прихід до влади Й. Сталіна та його прибічників розпочав новий етап у розвитку більшовицької диктатури в країні. Проміжний підсумок Кириченко В.А.

Головним змістом громадсько-політичного життя в СРСР у 30-ті рр. минулого століття було утвердження сталінського тоталітарного режиму. Формування радянської моделі тоталітаризму Кириченко В.А.

Прояви радянського тоталітаризму привласнення засобів виробництва та робочої сили; знищення приватної власності; нехтування законами ринкових відносин та державне регулювання економіки; утвердження командно-адміністративної системи управляння економікою, перевага не якісних, а кількісних показників економічного розвитку; ліквідація свободи праці та заміна її методами неекономічного примусу; державне регулювання заробітної плати без урахування економічних механізмів та принципів її стимулювання; самоізоляція від світового економічного розвитку; мілітаризація економіки. у сфері економіки Кириченко В.А. Радянська модель тоталітаризму

Прояви радянського тоталітаризму одержавлення керівної ролі більшовицької партії, утвердження однопартійної системи; нетерпимість до опозиції та фізичне знищення політичних опонентів; вождизм у політиці; зміцнення режиму особистої влади вождя та підпорядкування йому усіх сфер суспільного життя; зрощення політичного і державного апарату, панування партійно-державної еліти; абсолютна підпорядкованість громадян та суспільних організацій і спілок правлячій партії. у сфері політики Кириченко В.А. Радянська модель тоталітаризму

Прояви радянського тоталітаризму наявність у суспільстві лише однієї офіційної ідеології – ідеології правлячої партії, її одержавлення; служіння ідеї комуністичного будівництва – вища цінність суспільства; державний контроль над засобами масової інформації, жорстка цензура; тотальний контроль над суспільною свідомістю та усіма сферами суспільного життя; ідеологізація системи освіти та культури; відчудження громадян від влади і держави; незахищеність населення перед свавіллям каральних органів; ідеологічна ізоляція країни. у духовній сфері Кириченко В.А. Радянська модель тоталітаризму

Утвердження тоталітарного режиму відбувалося на тлі формування культу вождя – “мудрого й улюбленого батька народів”. Ретельно налагоджений апарат маніпулювання суспільною свідомістю насаджував містично-забобонне схиляння перед “вождем”, його діяннями. Й.Сталін сам фактично спрямовував і стимулював цей процес. “Вождізм” як складова радянського тоталітаризму Радянський плакат 30-х рр. ХХ ст. Кириченко В.А.

Партійні ідеологи та публіцисти “змагалися” у вигадуванні епітетів, уславляючи Сталіна. Будь-які варті уваги здобутки, як реальні, так і удавані, приписувалися йому. Народ по суті став жертвою несамовитого ритуалу культу особи Сталіна. “Вождізм” як складова радянського тоталітаризму Кириченко В.А.

Культ особи – безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера. “Вождізм” як складова радянського тоталітаризму Кириченко В.А.

Формування культу особи Сталіна перемога командно-адміністративної системи управління, що сприяло розвитку бюрократичного централізму; одержавлення усіх форм власності; відсутність у радянському суспільстві стійких демократичних традицій; неправовий характер диктатури правлячої партії; низький рівень політичної культури провідних груп населення; зрощення партійного і державного апаратів; відсторонення громадян від управління суспільними справами; акритість діяльності вищих органів партії і держави, карального апарату. чинники Кириченко В.А. “Вождізм” як складова радянського тоталітаризму

Встановлення режиму особистої влади Й.Сталіна причини відсутність традицій політичної демократії та реальних демократичних свобод у країні; низький рівень політичної культури населення країни; зосередження політичної влади в руках однієї партії; невисокий інтелектуальний рівень керівництва ВКП(б), обмеженість його політичної культури; низький освітній рівень низових керівників і рядових членів партії; внутрішня природа радянської влади, яка являла собою диктатуру класу, що переросла у диктатуру партії та не заперечувала диктатуру однієї особи. Прояв культу особи Й.Сталіна. Фото 30-х рр. “Вождізм” як складова радянського тоталітаризму Кириченко В.А.

Репресії як складова радянської тоталітарної системи Завершення громадянської війни, період нової економічної політики та перехід до “соціалістичного будівництва” не зупинили терору, який був частиною державної політики. Масові репресії були невід'ємною складовою сталінської тоталітарної системи. Кириченко В.А.

Репресії – комплекс заходів, які передбачають усунення, ізоляцію або знищення політичних ворогів (справжніх або надуманих), конкуруючих соціальних груп чи прошарків, етнічних спільнот з метою встановлення панування або зламу опору. Репресії як складова радянської тоталітарної системи Кириченко В.А.

Мета політичних репресій знищення будь-якої, навіть потенційної, опозиції; знищення старої “партійної гвардії”, усіх тих, хто міг пролити світло на минулу революційну діяльність Сталіна; переслідування і знищення усіх представників старої інтелігенції, опозиційних партій і рухів, заможних верств населення; послаблення соціальної напруженості у суспільстві: знищуючи “стрілочників” – представників бюрократичного партійного апарату та так званих ворогів народу – на них перекладали відповідальність за прорахунки радянського керівництва. Репресії як складова радянської тоталітарної системи Кириченко В.А.

Проміжний підсумок У 30-ті рр. кожна людина опинилася у цілковитому безсиллі перед державою. Сформувалася психологія бездумних “гвинтиків”. Суспільство все більше занурювалося у прірву відчаю, соціальної та духовної деградації. Кириченко В.А.

Наслідки сталінських репресій політичні економічні соціальні усунення можливих претендентів на владу; утвердження та зміцнення особистої влади Й.Сталіна. різке послаблення потенціалу спеціалістів в усіх галузях господарства; падіння темпів промислового розвитку. насаджування атмосфери страху та створення образу ворога; знищення національних еліт; значні демографічні втрати союзних республік. психологічні насадження німої рабської покори, взаємної підозрілості; нагнітання істерії страху з метою паралічу волі народу; виховання сліпого поклоніння владі, соціальної терпимості. Репресії як складова радянської тоталітарної системи Кириченко В.А.

У рамках сталінського режиму складалася партійно-радянська номенклатура. Агітаційний плакат 30-х рр. Кириченко В.А. Партійно-радянська номенклатура як складова радянської моделі тоталітаризму

Номенклатура – верхівка партійно-державного апарату, що контролювала усі сфери життя суспільства, користувалася особливими благами і була відгороджена від звичайних працівників різноманітними привілеями. Партійно-радянська номенклатура як складова радянської моделі тоталітаризму Кириченко В.А.

Соціальна структура радянського суспільства у 30-ті рр. ХХ ст. Кириченко В.А.

У той час як офіційна пропаганда наполегливо проштовхувала тезу про монолітну єдність радянського суспільства, його згуртованість навколо комуністичної партії, партійна верхівка все більше відривалася від партійних мас, декларовані нею моральні цінності не узгоджувалися з реаліями життя. Моральна деградація партійно-державної бюрократії Кириченко В.А.

Конституційне закріплення тоталітарних основ держави Конституція СРСР 5 грудня 1936 р. Надзвичайний VІІІ з’їзд Рад проголосила перемогу соціалізму в СРСР – союзній державі, створеній на основі добровільного об’єднання рівноправних Радянських Соціалістичних Республік; визначила основи соціалістичного устрою (панування соціалістичної власності; суцільна ліквідація експлуататорських класів; ставлення до праці як до обов’язку кожного працездатного громадянина); визначила керівну і спрямовуючу роль ВКП(б) у всіх сферах життя радянського суспільства; проголосила непорушний союз робітників і селян при керівній ролі у цьому союзі робітничого класу; декларувала громадянам загальнолюдські права і свободи. Радянський агітаційний плакат. 1936 р. Кириченко В.А.

Загальний висновок У 30-ті рр. після розгрому різних “ухилів” та “опозиції”, СРСР, зберігаючи зовні атрибути демократії, фактично перетворився на тоталітарну державу, що базувалася на монополії правлячої партії на політичну владу, ідеологію, керівництво економікою. Кириченко В.А.