Превентивне харчування - переважно забезпечує неспецифічну дію і являє собою раціональне харчування запобіжного характеру, яке відкоректоване з урахуванням впливу на організм факторів ризику розвитку неінфекційних захворювань та притаманних кожній людині фізіологічних та біохімічних властивостей.
Лікувально—дієтичне харчування - яке переважно забезпечує фармакологічну дію і є невід’ємною частиною комплексного лікування з приводу різних захворювань у лікувально—профілактичних закладах та установах. Таким чином, раціональне харчування являє собою харчування, яке забезпечує постiйнiсть внутрiшнього середовища органiзму (гомеостаз) i пiдтримує його основнi життєво—важливi функцiї (рiст, розвиток, дiяльнiсть рiзних органiв i систем) на високому рiвнi в умовах впливу різноманітних чинників навколишнього середовища.
Основні функції їжіВ основi органiзацiї рацiонального харчування людини незалежно вiд її вiку, стану здоров’я та особливостей професiйної діяльності знаходяться певні принципи. Згідно з формулою збалансованого харчування, з їжею до організму надходить понад 50 різних речовин органічної і неорганічної природи, що сприяють виконанню їжею різноманітних функцій у процесі життєдіяльності організму.
Перша функція їжі — забезпечення організму енергією. Навіть у стані повного спокою людина витрачає енергію у значній кількості (у дорослої людини ці витрати становлять 5858—7113 к. ДЖ, або 1400—1700 ккал). Вирішальним чинником, від якого залежать величини енергетичних затрат, є нервово-м'язова діяльність (фізична робота, спорт, активні форми відпочинку та ін.). Деяка кількість енергії (586—711 к. Дж, аби 140 - 170 ккал) витрачається на процеси перетравлювання та засвоювання їжі (специфічно динамічна дія їжі). З великого різноманіття харчових речовин вуглеводи, жири та білки є основними постачальниками енергії для організму. Енергетичну функцію їжі забезпечують переважно хлібобулочні продукти, макарони, крупяні, кондитерські вориби, картопля, цукор, жири і жирові продукти.
Друга функція їжі – забезпечення організму пластичними речовинами. Розрізняють дві взаємопов’язані сторони обміну речовин: асиміляцію (анаболізм) та дисиміляцію (катаболізм). Внаслідок дисиміляції відбувається виснаження, руйнування клітин і тканин, розпад речовин, що входять до складу внутрішньоклітинних компонентів. З асиміляцією пов’язані утворення нових клітин, ріст і розвиток їх, відновлення всього зношеного й зруйнованого в результаті дисиміляції. Процеси дисиміляції здійснюються в організмі постійно, незалежно від надходження їжі. Процеси ж асиміляції можливі лише за умови забезпечення організму пластичними речовинами, до яких насамперед належать білки, меншою мірою – жири й вуглеводи. Велике значення мають мінеральні елементи у здійсненні пластичної функції їжі. Їм належить провідна роль у побудові кісткової тканини. Пластичну функцію їжі забезпечують переважно м'ясо- та рибопродукти, молочні та яєчні продукти.
Третя функція — біорегуляторнаЇжа містить у собі речовини, з яких утворюються ферменти і гормони — біологічні регулятори обміну речовин у тканинах. В утворенні ферментів і гормонів особливо велика роль білків, вітамінів та мікроелементів. Ферментативна активність білків вважається найважливішою їхньою особливістю як основи життєвих проявів організму. Багато вітамінів є попередниками коферментів, у складі яких вони беруть участь в різних ферментативних реакціях. Людина отримує більшість вітамінів з їжею. Мікроелементи, що містяться в організмі в невеликих концентраціях (звичайно тисячні частки відсотка і менше), входять до складу ряду ферментів, вітамінів, гормонів та дихальних пігментів, впливаючи через них на обмін речовин. Виражені біорегуляторні властивості мають різні овочі, фрукти, ягоди, яйця тощо.
Четверта функція — пристосовно-регуляторна. Кожна харчова речовина відіграє специфічну роль у пристосовно-регуляторній діяльності різних функціональних систем організму, що забезпечують його життєдіяльність. Найважливішими є системи живлення, виділення й терморегуляції. Так, наприклад, харчові волокна (клітковина, пектин тощо), які ще донедавна вважали баластними речовинами, беруть участь у формуванні калових мас й регуляції моторної функції кишок — важливого органа системи виділення. Багаті на харчові волокна хліб житній та пшеничний грубого помелу, різні крупи, картопля, овочі та фрукти.
П'ята функція — імунорегуляторна. Здатність організму протистояти дії шкідливих біологічних, хімічних та фізичних чинників залежить від якості харчування, особливо від йото білкового та вітамінного складу, вмісту есенціальних жирних кислот омега-3 та омега-6, мікроелементів (залізо, цинк, йод та ін.). Харчування також відіграє велику роль у реабілітації хворих, тобто відновленні їхнього здоров'я (шоста функція). Воно сприяє прискоренню одужання, а також запобіганню рецидивам і переходу хвороби з гострої форми у хронічну. Для посилення реабілітаційної функції їжі використовують різні групи дієтичних продуктів: з низьким вмістом натрію, з модифікованим вуглеводним компонентом, із зменшеним вмістом жирів і поліпшеним їх складом, зниженою енергетичною цінністю.
Висновки: Харчування забезпечує нормальний розвиток дітей, сприяє профілактиці захворювань, продовженню життя і створює умови для адекватної адаптації людини до навколишнього природного середовища. Тому питання здорового харчування є одним з найголовніших у реалізації соціальної політики держави. Успішне розв'язання проблеми харчування залежить від створення умов для виготовлення якісних і безпечних продуктів харчування. Їжа є важливим чинником забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку організму, попередження та лікування багатьох захворювань.