Перше оповідання Гарсії Маркеса було опубліковане 1947 p., але його автор не мислив себе професійним літератором. 1951 р. вийшла повість «Опале листя», у якій вперше з'являється містечко Макондо, що так нагадує рідну Аракатаку. Разом зі світом Макондо приходить і тема самотності, центральна для всієї творчості Гарсії Маркеса
Захоплення за часів юності однією дівчиною стало для Маркеса визначальним на всі роки. То була Мерседес Ракель Барча Пардо. Її мати була колумбійкою, з сім'ї фермерів. А в жилах батька текла змішана палестинсько-єгипетська кров. Маркес вважав, що саме від предків-єгиптян дісталася Мерседес «таємнича краса нільської змії». Сім'я дівчини часто переїжджала, але для Мечі завжди вибирали найпрестижнішу і строгу католицьку школу, де та завжди вчилася на відмінно. Вона багато читала; крім книг з біології, захоплювалася романами і поезією.
У 1945 році сім'я Мерседес перебралася в Сукре, у якому тоді жили батьки Маркеса з молодшими дітьми. Водночас «Габ» тоді навчався в Сіпакірі та навідувався туди лише на різдвяні канікули. Саме під час канікул Габріелю вдалося познайомитися з красивою сусідською дівчинкою на танцмайданчику, у яку він одразу закохався. Цілуючи на прощання їй руку, Маркес сказав: «Тільки зараз я зрозумів, що всі вірші, які я написав, були присвячені Вам. Будьте моєю дружиною!» Через 13 років після першої зустрічі Маркес одружився з Мерседес, яка у шлюбі народила синів Гонсало і Родріго.
Поряд із кореспондентською діяльністю Маркес почав писати оповідання і кіносценарії. У 1961 році він опублікував повість «Полковникові ніхто не пише» (ісп. El coronel no tiene quien le escriba), у 1962 році — роман «Лиха година» (La mala hora, 1966). У 1967 році був виданий роман «Сто років самотності» (Cien aсos de soledad), який приніс автору світове визнання. Чилійський поет Пабло Неруда назвав цей роман найкращим іспаномовним романом з часів Дон Кіхота.
У 1989 році у письменника виявили ракову пухлину в легенях, яка, імовірно, розвинулась через його звичку курити під час роботи. Після операції 1992 року розвиток пухлини призупинився. Медичне обстеження у 1999 році виявило в нього іншу форму раку — лімфому. Його довелося двічі оперувати в США і Мексиці.
«Магічний реалізм» – це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого. Магічний реалізм притаманний насамперед латиноамериканській культурі. Основами латиноамериканського магічного реалізму є література, вірування, мислення доколумбових індійських цивілізацій, таких як: ацтеки, майя, чибча, інки. Вже у творах, що мають індіанське коріння, написані чи то самими індіанцями, чи то іспанськими письменниками-істориками, священиками, солдатами, зустрічаються всі складові "чудесної реальності".
Оповідання «Стариган із крилами» Габріель Гарсіа Маркес написав у 1968 році, його перше журнальне видання відбулося 1969 року, а в 1972 воно було опубліковане в збірці оповідань «Неймовірна сумна історія про простодушну Ерендіру та її безсердечну бабусю», яка вийшла друком у місті Барселона (Іспанія).
Оповідання, створені письменником з 1961 по 1972 рік, належать до зрілого періоду його творчості. Вони суттєво вирізняються з-поміж оповідань, написаних Маркесом раніше, які за своєю формою та манерою оповіді тяжіли до європейської традиції. Його нові твори були подібні на популярні в Колумбії історії-побрехеньки, які досі розповідають оповідачі-куентерос, тому їх логічніше називати авторськими казками. До речі, в першому виданні оповідання «Стариган із крилами» Маркес дав підзаголовок «Казка для дітей» (в українському перекладі підзаголовок пропущено).
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B3%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%BC https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B1%D1%80%D1%96%D1%94%D0%BB%D1%8C_%D0%93%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%96%D1%8F_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B5%D1%81 https://uahistory.co/pidruchniki/milyanovska-world-literature-11-class-2019-standard-level/45.php#google_vignette