Презентація "Галерея українських вчених - хіміків"

Той народ гідний поваги, котрий шанує свою історію

Життя відомих і діяльних  людей - дуже важливий  чинник  у розвитку науки, а їх життєпис   є необхідною  частиною історії науки. С.І.Вавілов

Три-чотири тисячоліття тому кіммерійці, які мешкали в Північному Причорномор’ї, уже вміли виплавляти із болотної руди залізо. У скіфських похованнях (VI-IV ст. до н.е.) було виявлено бронзові, срібні та золоті вироби. Тут, у стародавній Скіфії (сучасна Запорізька обл.), археологи знайшли визначний центр металургії та металообробки. Знахідки біля Бахмута (нині Артемівськ) свідчили про виробництво міді ще 4000 років тому. Внаслідок ретельних досліджень та порівнянь учені припускають, що давня мідна індустрія на теренах сучасного Донбасу існувала значно раніше копалень на острові Кіпр, від якого й походить латинська назва елемента № 29 – «Купрум».

На території України хімічні виробництва існували споконвіку. Одним з найдавніших було чинбарство – чинення та дублення шкір. Для їхньої обробки тоді використовували попіл, відвари дубової кори та інших рослин. Майстер, який займався цим промислом, звався чинба́р («чимба́р»), гарба́р,  дубильник, кожум'я́ка («кожом'я́ка»). Чинбар, нім. гравюра XVI ст. Знаряддя праці українського чинбаря

У добу середньовіччя в Україні високого рівня досягли технології фарбування тканин, виготовлення ліків, барвників, виноробство, скловаріння, а особливо – виробництва поташу, селітри та курного пороху. Так, запорізькі козаки у бою з ворогом у 1516 р. застосували дивовижний винахід – шестиступінчасті порохові ракети, що падаючи вибухали, летіли далі, знову падаючи вибухали, і так шість разів. Іноземців, які за різних часів побували в Україні, приводило в захват селітроваріння і порохове ремесло.

У другій половині ХІХ ст. в Україні почала бурхливо розвиватися нова галузь хіміко-харчової технології – цукроваріння.  А на рубежі ХІХ і ХХ ст. вівся інтенсивний видобуток кам’яного вугілля й залізної руди, набирала сили коксохімія. Сьогодні хімічна індустрія в нашій країні розвивається, спираючись на хімічні ремесла минулих епох, здобутки світової науки, а також на досягнення наших українських учених-хіміків.

Організатор і перший президент Української Академії наук, почесний академік ряду зарубіжних академій. Наукові праці присвячено дослідженням хімічного складу земної кори, атмосфери, гідросфери, міграції хімічних елементів у земній корі, ролі і значення радіоактивних елементів в її еволюції. Творець науки біогеохімії, засновник вітчизняної школи геохіміків, основоположник учення про біосферу та ноосферу, історик науки, філософ, натураліст.

Його ім’ям названо кратер на Місяця, підльодові гори в Східній Антарктиді, підводний вулкан в Атлантичному океані, мінерал вернадит, Національну бібліотеку України, українську наукову станцію в Антарктиді. Його праці та ідеї не втратили актуальності та практичного значення і в наші дні. Із більш ніж 700 опублікованих праць 100 присвячено мінералогії, 70 – біогеохімії, 50 – геохімії, 43 – історії наук, 37 – організаційним питанням, 29 – кристалографії, 21 – радіогеології, інші – різним проблемам науки.

Видатний український учений-хімік і біохімік. Він вперше синтезував і дослідив сечову кислоту, добув її штучно і встановив роль сечової кислоти у живих організмах. Ці дослідження мали вагомий вплив на розвиток клінічної медицини. Висловив думку про амінокислотний склад білків. Його праці присвячені також гігієні,  епідеміології та судовій медицині. Великі заслуги його в опрацюванні української хімічної та медичної термінології.

Ім’я цього видатного українця в радянські часи було мало відоме навіть у Галичині – його батьківщині. Понад 60 років І. Горбачевський жив і працював за межами України, але залишився вірним їй. Тепер його ім’я повертається на рідну землю. У 1924 р. він підготував кілька підручників з хімії: «Неорганічна хімія», «Органічна хімія», «Фізіологічна хімія», які були написані чеською та українською мовами Ім’я великого ученого і патріота  носить Тернопільська державна медична академія, а студенти, які мають великі успіхи у навчанні, отримують стипендію ім. Івана Горбачевського

Безмежної була сфера наукових інтересів Миколи Дмитровича. Хімія нафти і амінокислот, практичне застосування теоретичних уявлень про катаклізм і проблема походження нафти, синтетичний каучук і створення вугільного протигаза, реакції при надвисоких тисках і при ультрафіолетовому випромінюванні - ось далеко не повний перелік питань, які займали вченого протягом його довгого життя. Особливу увагу Н.Д. Зелінського привернули циклічні нафтенові вуглеводні. Він виявляв нові шляхи органічного синтезу Реакція Зелінського : C6H12 → C6H6 + 3 H2

Під час першої світової війни, коли застосовувались бойові отруйні речовини, професор М. Зелінський розробив протигаз , який допоміг зберегти життя тисячам солдатів. Великою заслугою Миколи Дмитровича перед наукою є створення всесвітньо відомої школи хіміків-органіків, куди ввійшли Верещагін, Баландій, Кочетков, Казанський, Несміянов, Лавровський та ін. Учений неодноразово нагороджувався орденами та іншими державними нагородами. Його ім’ям названо Інститут органічної хімії,  одна з московських вулиць,  а в будинку, де він мешкав, створено меморіальний музей. Його іменем також названі вулиця в Черкасах, в Маріуполі та провулок в Києві.

Академік Національної академії наук України, доктор хімічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України, відомий учений у галузі аналітичної хімії та хімії комплексних сполук. Роботи А. Пилипенка та очолюваної ним школи хіміків-аналітиків сприяли тому, що Україна посіла одне з провідних місць у галузі спектрофотометричних, люмінесцентних та інших методів аналізу. У колі постійних інтересів Анатолія Терентійовича знаходилися проблеми захисту водного басейну України від забруднення техногенними відходами.

Учений займався такими важливими проблемами, як створення замкнутих циклів водопостачання в промисловості, розробка технології комплексної переробки шахтних вод. Завдяки зусиллям професора А. Пилипенка у 1979 р. створено журнал «Хімія та технологія води». Також він був членом редколегій інших наукових журналів, за його підручниками навчалося і продовжує навчатися не одне покоління студентів хімічного та біохімічного факультетів.

Видатний вітчизняний учений у галузі фізико-неорганічної, аналітичної і біонеорганічної хімії, академік НАН України, лауреат Державної премії України, премії АН СРСР ім. Л.О. Чугаєва та премії НАН України ім. Л.В. Писаржевського, нагороджений Золотою медаллю ім. Я. Гейровського Чехословацької АН.

У 70-х роках учений розпочав дослідження в галузі біонеорганічної хімії – науки про біологічні функції металів, будову та функції активних центрів металовмісних природних молекул. Він є автором понад 1000 наукових праць, у тому числі 24 монографій і підручників. К.Б. Яцимирський – засновник і голова вітчизняної школи з фізико-неорганічної хімії, серед його учнів 16 докторів  і 55 кандидатів наук. Наукові праці К. Б. Яцимирського відомі далеко за межами України.