Презентація:"Галицько-руська матиця"

Про матеріал

Безпосереднім ініціатором створення такого товариства, яке отримало назву (за аналогією з подібними товариствами в інших слов’янських народів) Галицько-руської матиці, був Іван Гуркевич. Він зробив відповідну пропозицію на засіданні Головної руської ради... а вже 28 травня Рада схвалила статут товариства... На наступному засіданні 4 червня голова ГРР Михайло Куземський оголосив про заснування товариства і запросив охочих вступати до нього. Відразу близько 50 русинів, переважно зі Львова, стали першими засновниками «Матиці».

Перегляд файлу

Члени товариства

Яків Богдан

Михайло Головацький Дідицький

Куземський

Перший голова ГРМ

Організація

Діяльність “Галицько-руської матиці” загалом регламентували її статути. Перший із них був датований 1 червня 1848 р

Його розробив І. Гуркевич, потім переглянула і затвердила

(очевидно, 1 червня 1848 р.) спеціальна комісія, обрана на засіданні Головної Руської Ради 17 (29) травня 1848 р., нарешті 28 травня (9 червня) 1848 р. затвердила сама Рада . На першому З’їзді руських вчених статут прочитали на засіданні 13 (25) жовтня 1848 р., зауважень не було.

Згодом виникла потреба в новій редакції, і другий З’їзд руських вчених 1850 р. доручив виділу “Матиці” розробити новий статут

Це зробили, а Міністерство внутрішніх справ 8 лютого 1851 р. затвердило його з певними застереженнями. За цим статутом “Матиця” діяла наступні 10 років, хоча його остаточно так і не затвердили.

26 листопада 1852 р. з’явився цісарський патент, згідно з яким всі громадські організації

мали би пройти перереєстрацію. “Галицько-руська матиця” подала відповідне прохання

15 січня, а виправлений статут 8 березня 1853 р. Наприкінці травня того ж року надійшла

відповідь крайової влади, де вказувалося, що окремі засади статуту слід виправити. Відділ

товариства це зробив, однак дирекція поліції 24 серпня 1853 р. знову повернула статут на доопрацювання із застереженням, що “Галицько-руська матиця” тимчасово може

існувати далі. Виправлений статут повернули знову до виділу 3 серпня 1854 р., а черговий його варіант 4 грудня 1857 р. З 1858 р. кореспонденція між виділом “Матиці” і крайовою владою у справі статуту припинилася, а товариство і далі діяло на тимчасовій основі.

Нарешті, скориставшись політичними змінами в Австрії 1860–1861 рр., М. Куземський подав 2 (14) січня 1861 р. проєкт статуту із супровідним листом прямо до Міністерства

внутрішніх справ. 18 серпня того ж року статут затвердив цісар; виділ “Матиці” отримав відповідний документ 11 (23) жовтня 1861 р. Цей статут залишався чинним до ухвали нового в 1887 р.

Завдання

Члени-засновники “Галицько-руської матиці” бачили головним завданням товариства поширення просвіти серед народу, яке мало відбуватися через видання і розповсюдження відповідної літератури.

Засадничі наміри "Матиці": претендувати на роль центра літературного і, частково, наукового життя галицьких русинів і, одночасно, діяти занадто спокійно, уникати дискусій, обмежуватись друком шкільних підручників, молитвословів тощо.

Ідея була належно відображена у статутах “Матиці”. Так, у першому статуті зазначалося (§ 1): “Соєдиненіє къ розширенію письменности въ головнôмъ градѣ Львовѣ пôдъ именемъ: Галицка руска матиця старатися будетъ печатати и подавати народови по найменшôй цѣнѣ добріи и ужиточніи книги къ утвержденію вѣры и обычайности, къ розширенію вѣдомостей, къ розвитію краснорѣчія, краснописанія, техники (ремесла), господарства и

педагогіи или доброго выхованя”

“Галицько-руська матиця” – це “соединеніе добровольное поднесенія ради образованія народа руского”, яке б мало друкувати “добры, пожиточныи книжки, прежде всего въ языцѣ рускомъ, которыи послужили бы до роспространенія добрыхъ, общеполезныхъ знаній, до укрѣпленія святой каөолической вѣры и благонравія, яко же до поднесенія промышленности и земледѣлія” і “по всей можности найдешевшую цѣну ихъ осягнути

Управлінська структура

Найвищою інстанцією в управлінській структурі “Галицько-руської матиці” були загальні збори товариства.

Згідно зі статутом 1848 р. вони мали відбуватися щороку на восьмий день після закінчення року діяльності товариства, який тривав від 1 червня до 31 травня. На загальних зборах могли бути присутніми всі члени-

засновники; головувати на зборах мав покровитель товариства або його представник. Учасники мали б вислухати звіт виділу “Матиці”, перевірити річні

рахунки, а також радитись “о пожитечности соєдиненія и розвитіи рускои словесности”. Рішення загальних зборів ухвалювала більшість учасників із правом голосу, вони були обов’язковими для виконання.

У статуті 1851 р. до компетенції загальних зборів додалися ще прийняття нових дійсних і почесних членів, а також визнання гонорару за написані чи плановані твори, які мала б видати “Матиця”. Нарешті, у статуті 1861 р.

підкреслювалося, що загальні збори відбуватимуться під наглядом урядового комісара, а також додано

параграф (§ 36), що “предметомъ общихъ изслѣдованій” будуть ще й “изъустныи розправы, умственныи

чтенія”. Загальні збори також мали право змінити чи доповнити статут (§ 35), розпустити товариство (§ 39). Покровителем “Галицькоруської матиці” тоді ж визначили львівського греко-католицького митрополита; саме він мав вирішувати всі суперечки між товариством і його членами.

Кількість членів "Галицько-руської матиці"

Станом на 1850 р. “Галицько-руська матиця” мала 193 члени, з них 57 колективних. Індивідуальних членів було 136, з них 8 нерусинів. Із 128 русинів осіб духовного стану було 87 (із них 8 вчителів) або 68 %, світських – 41, з них 19 урядників

(14,84 %), 6 учнів та студентів, 5 вчителів (3,9 %, разом із вчителямисвящениками – 10,16 %), 3 правники, 3 мешканці сіл та ін. Серед колективних членів було 35 сільських громад, 9 деканатів, 8 церковних братств, 2 монастирі та ін.

У 1864 р. у списках “Матиці” було 240 членів (із них 64 колективних), окрім того, 42 особи вже померли63. Із 176 індивідуальних членів товариства повний внесок заплатив 31 (ще був один почесний член –

А. Петрушевич, який не мав платити), а 144 члени (82,3 %) залишалися боржниками, із них 62 особи (43 % від тих, що мали ще платити) заплатили 5 рн. і менше

У 1870 р. було 264 члени “Галицько-руської матиці” (з них 69 колективних), 62 члени товариства на той час вже померли64. Із 195 осіб було 190 русинів, з них осіб духовного стану – 138 (в т. ч. 10 священиків-учителів) або 72,6 %, світських – 52 (16 урядників (8,4 %),

14 вчителів нижчої та середньої школи (7,4 %, із священиками – 24 або 12,6 %), 8 мешканців міст із пенсіонерами, 4 мешканці сіл, 4 правники, 3 журналісти та ін.).