Термін “ген” запропонував у 1909 році датський учений В. Іогансен. Тривалий час ген вважали неподільною одиницею спадкової інформації, рекомбінацій та мутацій. Згодом встановили, що мутації можуть зачіпати не весь ген, а лише певну його частину. Але функціонально ген – цілісна одиниця.
Геном прокаріот Складніший за будовою і містить як структурні, так і регуляторні гени. Наприклад, ДНК кишкової палички складається з 3 800 000 пар нуклеотидів, а число структурних генів становить близько 1 000. Майже половина довжини її молекули генетичної інформації не несе, це – ділянки, що лежать між генами, так звані спейсери.
Геном еукаріот Має ще складнішу структуру: кількість ДНК в їхньому ядрі більша, а отже, більше й структурних та регуляторних генів. Так, геном дрозофіли нараховує майже 180 000 000 пар нуклеотидів і включає близько 10 000 структурних генів. У геномі людини понад 100 000 структурних генів.
ВИСНОВОК ГЕНОТИП ОСОБИН КОЖНОГО ВИДУ Є ЦІЛІСНОЮ СИСТЕМОЮ, ХОЧА СКЛАДАЄТЬСЯ З ОКРЕМИХ ГЕНІВ, ЯКІ МОЖУТЬ ВІДОКРЕМЛЮВАТИСЬ ОДИН ВІД ОДНОГО Й УСПАДКОВУВАТИСЬ НЕЗАЛЕЖНО. ЙОГО ЦІЛІСНІСТЬ, ЯКА СКЛАЛАСЯ В ПРОЦЕСІ ТРИВАЛОГО ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ У ТОМУ, ЩО ФОРМУВАННЯ БІЛЬШОСТІ ОЗНАК ОРГАНІЗМУ Є РЕЗУЛЬТАТОМ ВЗАЄМОДІЇ ЯК АЛЕЛЬНИХ, ТАК І НЕАЛЕЛЬНИХ ГЕНІВ, А БІЛЬШІСТЬ ГЕНІВ ВПЛИВАЄ НА ПРОЯВ КІЛЬКОХ ОЗНАК.