Презентація "Геоморфологічна будова території України " 8 клас.

Геоморфологія України

Геоморфологія- це наука про рельєф Землі,який утворився в результаті постійної взаємодії внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних) процесів.

Геоморфологічна будова України

Генетичні категорії форм рельєфу. Геотектури — найбільші форми рельєфу планети — материки, океанічні западини, рівнинно-платформні області, головні гірські пояси. Припускають, що вони завдячують своїм походженням взаємодії планетарних (космічних) сил з усіма іншими процесами формування рельєфу. Морфоструктури — це переважно великі форми рельєфу, які утворюються внаслідок взаємодії ендо- та екзогенних сил за провідної, визначальної ролі ендогенного чинника — рухів земної кори. До них належать деякі гірські системи та їх частини: хребти, нагір'я, плоскогір'я, міжгірні западини, низовини й височини рівнин, окремі тектонічні структури (антикліналі й синкліналі, підняті та опущені блоки земної кори, обмежені розломами), відображені у рельєфі. Морфоскульптури — це здебільшого невеликі форми рельєфу, утворені екзогенними процесами під час взаємодії з іншими чинниками формування рельєфу: моренне пасмо, балка, трог, піщана дюна тощо.

Форми рельєфу. Генетичні— це комплекси елементарних форм, подібні за зовнішнім виглядом, походженням, що закономірно повторюються на певній території(низовини, височини). Визначаються тектонічною будовою, ендогенними процесами. Ендоге́нні проце́си - геологічні процеси, пов'язані з енергією, яка виникає у надрах Землі Місцеві(балки, річкові долини тощо),визначаються геологічною будовою та екзогенними процесами. Екзогенні процеси – геологічні процеси, що відбуваються на поверхні Землі та в її приповерхневих шарах (вивітрювання, денудація, абразія, ерозія, діяльність льодовиків, підземних вод); зумовлені, головним чином, енергією сонячної радіації, силою тяжіння і життєдіяльністю організмів; тісно пов'язані з ендогенними процесами.

Типи рельєфу за походженням:1)Вулканогенні форми2)Денудаційні форми3)Суфозійні форми4)Алювіальні форми5)Водно-ерозійні форми5)Морські абразійні форми6)Морські акумулятивні форми7)Льодовикові і водно-льодовикові форми8)Карстові форми 9)Еолові(вітрові) форми10)Техногенні форми рельєфу

ВулканогенніЦі форми рельєфу поширені в Карпатах(Вигорлат-Гутинський вулканічний хребет),на Закарпатській низовині (Берегівськегорбогір'я), в Кримських горах (Карадаг,Аюдаг та ін.). На Керченському півострові єгрязьові вулкани з відносними висотами до50 м. Грязьові вулкани — це різні за формоюприродні конусоподібні утворення, з якихпостійно або періодично викидаються наповерхню грязьові маси, горючі гази, твердіуламки. Виникнення їх зумовлене. Особливостями геологічної будови та нафтогазоносністю Керченського півострова. Грязьові вулканитам розташовані поодинці або групами. Найбільша активність їх припадає нанеогеновий період.

Грязьовий вулкан Джау-Тепе (Кримський півострів)Грязьовий вулкан на Керченському півострові

Денудаційні Ці форми поверхі утворилися внаслідок денудації-руйнування гірських порід під дією льоду,води,вітру. Це останці,пасма,вали,виходи гранітів на поверхню,уступи. У передгір´ї Кримських гір такими є Зовнішнє і Внутрішне пасма,розділені долиною заввишки 4-5 км. На Подільській височині – це товтровий бар´єр,утворений вапняковим підняттям.

Внутрішнє пасмо Кримських гір

Суфорозійні Суфозійний рельєф – рельєф, який формується внаслідок суфозії – винесення підземними водами дрібних частинок ґрунту без їх розчинення у глибші шари земної кори. У підсумку земна поверхня прогинається і формуються округлі западини – степові блюдця та поди. Набув поширення на Інгулецько-Вісуньському межиріччі (на південний-схід від м. Інгульця) та на Інгулецько-Кам’янківському вододільному плато (на схід від смт. Широке). До них належать– плоскодонні, замкнені западини на земній поверхні, здебільшого округлої чи овальної форми. Мають власну мережу балок (роздолів). Поширені на Придніпровській і Причорноморській низовинах.

Алювіальні Це заплави і надзаплавні тераси в річкових долинах,утворені відкладами водних потоків. Алювіальні відклади займають величезний простір, утворюючи так звані алювіальні рівнини. По їх поверхні блукають багаточисленні річки, які не мають ясно виражених долин.

Заплава річки Вирва

Водно-ерозійні Водно-ерозійні форми рельєфу утворюються текучими водами. Це – річкові долини, балки, яри . Вони мають велике поширення в Україні, що зумовлено вологістю клімату, наявністю покривних порід, які легко руйнуються тимчасовими потоками. Балка( Київська область)

Яр на теренах Придніпровської височини

Морські абразійні Форми,що виниклив результаті абразії - процес руйнування берегів і знесення гірських порід у береговій зоні водойм хвилями і прибоєм. Суттєва абразія характерна для великих водойм — океанів, морів, озер чи великих водосховищ. Швидкість абразії залежить від геологічної будови берегів та сили прибою. Крім того, вона зростає, якщо піднімається рівень моря або опускається узбережжя шириною кілька метрів

Механізм абразійного процесу1-Абразійна ніша2- Абразійна платформа3- Акумуляційна поверхня

Абразійний берег Чорного моря

Морські акумулятивні Форми рельєфу берегової зони, утворені в результаті накопичення прибережно-морських наносів на певній ділянці берегової зони, що надходять шляхом поздовжнього або ж поперечного переміщення. Інколи їх ще називають наносними формами. Ними є пляжі,видовжені піщані коси (Арабатська Стрілка)

За характером складності свого утворення і будовою Акумулятивні форми Характеристика 1)Елементарні (прості)Формуються за переважання будь-якого одного чинника формування – наприклад, тільки зовнішнього блокування берега при однозначному (поздовжньому чи поперечному) напрямі переміщення відкладів.2) СкладніУмовлюють накопичення матеріалу на певній ділянці за поєднання декількох чинників в умовах переважання поздовжнього (вздовжберегового) їхнього переміщення.3) ПолігенетичніУтворюються при взаємодії двох чинників надходження матеріалу одночасно (поперечного і поздовжнього) або ж при зміні одного на інший у часі.

Льодовикові і водно-льодовикові Це кари і цирки,які в невеликій кількості збереглися в українських карпатах,моренні (льодовикові) і зандрові (піщані) рівнини,поширені на Поліській низовині. На півночі Волинської,Житомирської,Київської областей є водно-льодовикові форми рельєфу. На заході Українського Полісся відомі ози - лінійно витягнуті пасма,горби. На південб від межі дніпровського зледеніння внаслідок нагромадження лесових порід утворились обширні лесові рівнини.

Льодовико́вий цирк

Карстові Карст- процес розчинення чи вилуговування гірських порід поверхневими чи підземними водами і формування специфічного (поверхневого та підземного) рельєфу.. Карстуванню легко піддаються такі породи: сіль, гіпс, вапняки, доломіти, крейда, мергель. В результаті карстових процесів утворюються такі форми рельєфу, як карри, лійки, улоговини, понори, шахти, печери, підземні ріки та джерела.в Україні виявлено найбільшу в світі гіпсову печеру,її названо Оптимістичною(212км.)Багато печер в Криму,найбільш відомі-Мармурова,Еміне-Баїр-Хосар,Кизил-Коба.

Карстова печера Оптимістична (212 км)Печера Озерна (117 км)

Еолові(вітрові) Форми рельєфу, що виникають під дією вітру, переважно в районах з арідним кліматом (пустелі, напівпустелі); зустрічаються також по берегах озер і річок з мізерним рослинним покривом, не здатним захистити від дії вітру рихлі і зруйновані вивітрюванням породи субстрата. Найбільш поширені акумулятивні і акумулятивно-дефляційні форми. Піщані горби і пасма. Поширені на Поліссі,у долинах річок та їх дельтах,у пониззі Дніпра (Олешківські піски) ,на морських косах. До продольних належать піщані гряди, де вітер видуває пісок із понижень рельєфу і нагортає його на вершини гряд, а також рухає частинки піску уздовж гряд, зумовлюючи наростання їх у довжину. До поперечних форм відносять бархани та параболічні дюни. Бархани мають форму півмісяця і характеризуються асиметричністю схилів.

Олешківські піски

Техногенні Нерівності земної поверхні, утворення яких пов'язане з діяльністю людини. За походженням розрізняють антропогенні форми рельєфу, утворені безпосереднім і непрямим діянням людини на земну поверхню. До першої категорії відносять вироблені (водосховища, ставки, канали, кар'єри, шахти) та насипні (греблі, дамби, вали, терикони, засипані яри) форми рельєфу; до другої - "оживлені" яри, старі зсуви, просадки грунтів у місцях підземних виробок корисних копалин тощо. Процес антропогенного рельєфоутворення свідчить про зростання значення людської діяльності як геологічного фактора.реліктові (кургани, земляні вали), приховані (гірничі виробки) відкопані (стоянки первісної людини тощо).

Вугільний кар´єр

Геоморфологічні рівні Важливою характерною рисою геоморфологічної будови України є ярусність рельєфу, яка проявляється в наявності окремих денудаційних і акумулятивних рівнів, різних за походженням, будовою, віком і морфологією, а також за гіпсометричним положенням. Геоморфологічні рівні являють собою інтегральні утворення зі своїми морфоструктурними і морфоскульптурними особливостями. Кожен рівень, як правило, знаходиться в межах одного геоструктурного регіону, характеризується певними показниками амплітуди неотектонічних рухів, інтенсивністю екзогенних процесів, глибиною і густотою розчленування. У межах кожного рівня виділяють ступені, які відрізняються деталями будови. Кожен рівень має свій вік, який пов'язаний з початком континентального розвитку після регресії останнього морського басейну.

У рівнинно-платформній частині України виділяють шість основних геоморфологічних рівнів: Подільський рівень Бузько-Дніпровський рівень Донецький рівень. Південнополіський рівень Придніпровський рівень Причорноморський рівень

Подільський рівень Найбільш високий, із середніми абсолютними висотами 300-350 м. Він глибоко і густо розчленований річковими долинами, а на межиріччях має вирівняну або трохи хвилясту поверхню. Подільський рівень охоплює в основному Волино-Подільську плиту. Період континентального розвитку більшої частини цієї плити розпочався після регресії неогенових морів наприкінці міоцену. В геологічній будові рівня значну роль відіграють тортонські й сарматські морські відклади, що залягають горизонтально і підняті на значну висоту.

Бузько-Дніпровський рівень Має панівні висоти 200-300 м. Його поверхня являє собою слабохвилясту рівнину, розчленовану долинами і балками. Рівнних межиріч мало. На схилах річкових долин і балок відслонюються корінні породи і серед них докембрійські кристалічні. Бузько-Дніпровський рівень знаходиться в межах Українського щита, докембрійські породи якого мають безпосередній вплив на рельєф. У будові вододільних ділянок значну роль відіграють палеогенові відклади морського походження.

Донецький рівень Своєрідним геоморфологічним рівнем структурно-денудаційного положення є Донецький, який займає Донецьку складчасту область. Абсолютні висоти рівня коливаються від 200 до 250 м, а деякі ділянки перевищують 300 м. За всієї різноманітності сучасної морфології рівня, зумовленої тривалою денудацією, тектонікою, літологічним складом гірських порід та іншими факторами, у рельєфі Донбасу чітко виявляється східчаста будова .

Південнополіський рівень Панівні висоти в межах цього рівня коливаються від 150 до 180 м. Поверхня Полісся — низовинна рівнина, розчленована широкими річковими долинами. На відміну від попередніх геоморфологічних рівнів, розташованих у межах однієї геоструктурної області, Південнополіський рівень охоплює структури, різні за типом і віком. Тому Південнополіський рівень складається з полігонних ступенів. Внаслідок розмиву в ряді районів також була відпрепарована поверхня крейдових (Волинське Полісся) і докембрійських (Житомирське Полісся) відкладів. Безпосередньо на їхній поверхні сформувалися антропогенові відклади, представлені льодовиковими, водно-льодовиковими, алювіальними, озерними й еоловими. Потужність їх незначна і в середньому дорівнює 10-20 м.

Придніпровський рівень Знаходиться на лівобережжі Середнього Дніпра і має середні абсолютні висоти 100-150м. Це типовий акумулятивний рівень сформований алювіальною, водно-льодовиковою, льодовиковою та еоловою діяльністю. Поверхня рівня являє собою похилу до Дніпра рівнину, розчленовану його лівобережними притоками. У геоструктурному відношенні ця територія відповідає Дніпровсько-донецькій западині. Значну роль у геологічній будові Придніпровського рівня відіграють палеогенові морські відклади, які досягають товщини кількох сотень метрів.

Причорноморський рівень Найнижчим геоморфологічним рівнем України є Причорноморський з панівними висотами 20-100 м. Широкі межиріччя являють собою плоску рівнину без великих коливань відносних висот. Цей рівень охоплює Причорноморську западину, де особливо велику роль відіграють палеогенові та неогенові відклади. Період континентального розвитку розпочався після відступу пліоценових морів. Отже, Причорноморський рівень є наймолодшим рівнем України. На палеогенових морських відкладах залягають континентальні червоно-бурі глини і потужна товща антропогенових відкладів (25-35 м), у будові яких головну роль відіграють лесоподібні породи.