Презентація "Гіперактивна дитина"

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА Підготувала вихователь ГПД ліцею «Ерудит» Монастирищенської міської ради Черкаської області ФЕДУНІВ ОКСАНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Гіперактивна дитина – невгамовна, непосидюча, нетерпляча. Гіперактивна дитина, незалежно від ситуації, у будь-яких умовах –вдома, -у гостях, -у кабінеті лікаря, -на вулиці – поводитиметься однаково: бігає, безцільно рухається,не затримуючись надовго на будь-якому, найцікавішому предметі. І на неї не подіють ні нескінченні прохання, ні погрози, ні «підкуп». Вона просто не може зупинитися. У неї не працює механізм самоконтролю.

Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги (ГРДУ) або Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю (СДУГ) Гіперактивність – це яскраво виражена перевага процесу збудження над гальмуванням. Діти з ГРДУ за своєю природою вже з раннього віку гіперактивні — вони не просто багато рухаються, а надто багато рухаються, імпульсивні — діють під натиском своїх бажань та почуттів, не встигаючи подумати про наслідки та правила, а також мають труднощі з тривалим зосередженням уваги на чомусь, що є для них малоцікавим — як-от на занятті чи на уроці, виконуючи домашні завдання тощо. Синдром дефіциту уваги з гіперактивністю виявляється у підвищеній руховій активності, збудливості, труднощах концентрації та утриманні уваги, імпульсивності поведінки, проблемах у взаємостосунках з оточуючими.

гіперактивність імпульсивність неуважність - не може всидіти на місці, постійно рухається - часто залишає робоче місце, коли треба сидіти - багато бігає і чинить гармидер - не здатна тихо, спокійно бавитися або відпочивати - діє, немов “заведена” метушлива надто балакуча - часто висловлюється, не дослухавши запитання до кінця - нетерпелива - перебиває розмову інших і втручається в їхню діяльність - не дотримується правил поведінки, гри - не може дочекатися своєї черги - часто підвищує голос - часто змінюється настрій - нездатна довго утримувати увагу - має багато незакінчених справ - непослідовна в поведінці - легко відволікається на сторонні подразники - не чує, коли до неї звертаються - не дотримується вказівок і не виконує до кінця роботу часто губить свої речі забудькувата

Основні причини ГРДУ Порушення функціонування кори головного мозку Спадковість (генетичні фактори)

ФАКТОРИ гіперактивної поведінки дитини Існує багато теорій щодо того, що викликає у дитини синдром дефіциту уваги з гіперактивністю, однак сказати, що картина очевидна до кінця, поки не можна. Лікарі в Європі, і в Америці працюють над вирішенням проблеми, і багато причини вже можна назвати: Здоров'я матері. Вагітність і пологи. Навколишнє середовище. Дефіцит жирних кислот в організмі. Дефіцит поживних елементів. Харчування. Неправильне виховання, вседозволеність і непослідовність.

СТАТИСТИКА За даними психологів, гіперактивність серед дітей від 7 до 11 років в середньому складає 16,5%: серед хлопчиків – 22%, серед дівчаток – близько 10%. Дослідження польських учених свідчать про те, що рухова активність гіперактивних дітей на 25- 30% вища за норму.

СТАТИСТИКА дітей з ГРДУ налічується близько 3-5% від загальної кількості; 85% дітей з ГРДУ мають один супутній розлад; 60% дітей мають два супутніх розлади; порушення координації тонких рухів, рівноваги, зорово-просторової координації виявляються орієнтовно в 50% випадків ГРДУ; 40-60% дітей мають розлади поведінки з опозиційною, агресивною та антисоціальною поведінкою; у 25-40% - розлади розвитку мови та шкільних навичок; у 21-40% - тривожні та соматоморфні розлади; у 16-26% - депресія; у 20% - тіки; у 70-80% дітей з ГРДУ симптоми розладу будуть присутні і в дорослому віці; від 15 до 30% батьків дітей з ГРДУ самі мають цей розлад; п’ята частина батьків дітей з ГРДУ схильна до вживання алкоголю, нестабільного настрою, виявлення антисоціальної поведінки.

ЯК РОЗПІЗНАТИ АКТИВНУ ДИТИНУ? Тест на гіперактивність: «Знайди 5 відмінностей» Активна дитина: - Більшу частину дня «не сидить на місці», віддає перевагу рухливим іграм над пасивними (пазли, конструктори), якщо її зацікавити – може й книжку з мамою почитати, і той же пазл зібрати. - Швидко й багато говорить, ставить безліч запитань. - Для неї порушення сну й травлення (кишкові розлади) – скоріше виключення. - Вона активна не скрізь. Наприклад, неспокійна і непосидюча вдома, але спокійна – у садку, у гостях, у малознайомих людей. - Вона неагресивна. Тобто випадково або в запалі конфлікту може й «дати здачі колезі по пісочниці», але сама рідко провокує скандал.

ЯК РОЗПІЗНАТИ ГІПЕРАКТИВНУ ДИТИНУ? Тест на гіперактивність: «Знайди 5 відмінностей» Гіперактивна дитина: - Вона перебуває у постійному русі й просто не може себе контролювати, тобто, навіть, якщо вона стомиться, то продовжує рухатися, а знесилившись остаточно, плаче та кричить. - Швидко й багато говорить, ковтає слова, перебиває, не дослуховує. Ставить мільйон запитань, але рідко вислуховує відповіді на них. - Її неможливо вкласти спати, а якщо вона спить, то неспокійно. У неї часто бувають кишкові розлади, не рідкість усілякі алергії. - Дитина – некерована, абсолютно не реагує на заборони й обмеження. І в будь-яких умовах (дім, магазин, дитсадок, дитячий майданчик) поводиться однаково активно. - Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію – б'ється, кусається, штовхається, причому пускає в хід підручні засоби: палиці, камені.

Щонайменше 6 місяців дитина виявляє високий рівень активності, неуважності та імпульсивності (значно більше, ніж інші діти такого ж віку). Як мінімум уже кілька місяців батьки інших дітей зауважували, що ваша дитина є занадто активною, погано контролює себе і дуже імпульсивна порівняно з іншими дітьми. Порівняно з іншими батьками ви витрачаєте багато часу і зусиль на спроби контролювати поведінку вашої дитини. Через підвищену активність й агресивність вашої дитини інші діти не люблять з нею бавитися. Вихователі і вчителі інформують вас про те, що ваша дитина погано поводиться у багатьох ситуаціях. Ви часто почуваєтеся виснаженими, сердитими на дитину і є близькими до втрати самоконтролю.

ЕТАПИ ДІАГНОСТИЧНОГО ПРОЦЕСУ Клінічне інтерв’ю. Психіатричне обстеження дитини. Психологічне обстеження дитини (інтелектуальний, мовний розвиток, самооцінка, стосунки). Педагогічне обстеження. Педіатричне та неврологічне обстеження. Спостереження за дитиною у середовищі, де частіше виявляється гіперактивна поведінка. Шкали та опитувальники для вчителів та батьків.

ГІПЕРАКТИВНИЙ МАЛЮК Ознаки синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю можна виявити у дітей самого раннього віку. Буквально з перших днів життя дитини може бути підвищений м’язовий тонус. Такі малята щосили намагаються звільнитися від пелюшок і важко вгамовуються, якщо їх туго сповивати або одягти тісний одяг. Вони можуть з раннього дитинства страждати на часті неодноразові немотивовані блювоти. Гіперактивні діти протягом усього першого року життя погано й мало сплять, особливо вночі. Важко засинають, легко збуджуються, голосно плачуть. Вони надзвичайно чутливі до всіх зовнішніх подразників: світла, шуму, холоду та ін. Загальні рекомендації фахівців, окрім медикаментозного лікування (звичайно, якщо воно необхідне), спрямовуються на: 1. Встановлення тісного емоційного зв’язку мами з дитиною. 2. Годування дитини на її вимогу та ін. 3. Покращення мікроклімату в сім’ї. 4. Налагодження режимних моментів. 5. Обов’язкові прогулянки на свіжому повітрі та інші.  

У своїх взаєминах з дитиною підтримуйте позитивну установку. Хваліть її щоразу, коли вона на це заслуговує, помічайте успіхи. Це допомагає закріпити впевненість дитини у своїх силах. Уникайте повторення слів “немає” і “не можна”. Розмовляйте стримано, спокійно, м’яко. Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити. Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що потребують концентрації уваги (робота з кубиками, розфарбовування, читання). Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну щодня має відповідати цьому розпорядку. Уникайте скупчення людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, в кафе складно переживає дитина. Під час ігор обмежуйте дитину лише одним партнером. Оберігайте дитину від втоми, оскільки це призводить до зниження самоконтролю й наростання гіперактивності.

Давайте дитині можливість витрачати надмірну енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі, тривалі прогулянки, біг, спортивні заняття. Спілкуйтеся з іншими батьками, які мають таку саму проблему. Зробіть усе можливе для підвищення самооцінки дитини, адже через дефіцит уваги вона може неправильно розуміти вказівки та іншу інформацію, тому всі навколо безупинно її виправляють. Одразу хваліть і винагороджуйте за хорошу поведінку. Будьте послідовні в питаннях дисципліни; якщо хтось залишається з дитиною під час вашої відсутності, переконайтеся, що він дотримується ваших методів. Завдання повинні бути простими і конкретними (“почисть зуби, а тепер одягайся”, а не “збирайся в садочок, чи до школи”). Підтримуйте дитину у всьому, в чому вона сильна, особливо у спорті й позашкільних заняттях. Не припускайте, щоб завдання, уроки займали весь вільний час дитини; грати й рухатися для неї не менш важливо. В кімнаті дитини має бути якомога менше предметів, іграшки повинні бути прибрані так, щоб не відволікати увагу.

Поради педагогам 1. Уведіть знакову систему оцінювання дій дитини. Намагайтеся помічати кожен успіх малюка. 2.Влаштуйте хвилинки активного відпочинку на заняттях. 3.Спрямовуйте енергію дитини на корисні дії (давайте доручення), у вільній діяльності мотивуйте її на спокійне виконання завдань. 4.На перших етапах уникайте монотонної діяльності, заняття повинні бути цікавими, де можна прослідковувати результат. 5.У спільній діяльності вчіть дитину озвучувати власні дії, вибудовувати логіку та послідовність їх виконання. 6.Використовуйте елементи гри в усіх моментах життєдіяльності. 7.Не давайте багатослівних інструкцій, після 10-ти слів дитина просто Вас не почує.

Рекомендації вчителям 1. Посадіть дитину на першу парту в центрі класу. Так увагу учня буде більше спрямовано на вчителя, дитина зможе краще бачити й чути його. 2. Використовуйте якнайбільше наочних засобів навчання. Візуальний метод корисний для всіх учнів, він допомагає краще сконцентрувати увагу всіх дітей: і з труднощами, і без них. Наочні засоби цікавіше лекції, і вчителеві теж буде легше подавати матеріал учням, які можуть краще зосередитись. 3. Завжди закривайте двері класу. Чим менше стороннього шуму чують гіперактивні діти, тим легше їм зосередити свою увагу на вчителеві. 4. Не ставтеся до дитини як до іншої і незвичайної. Варто давати їй ті ж завдання, що й іншим учням: навчальні, практичні та суспільні. Створіть атмосферу «рівного серед рівних». Поясніть батькам, що треба звернути особливу увагу на виконання домашніх завдань. 5. Робота віч-на-віч із дитиною, наскільки це можливо, зрозуміло, допоможе обом сторонам: учителеві – зрозуміти проблеми дитини, учневі –відчути, що вчителеві важливо, аби він все встиг. Це буде нелегко для обох сторін, але варто спробувати. 6. Діти мають право на поважне та ввічливе звертання. Вони не самі захотіли жити із синдромом гіперактивності або труднощами навчання – так само, як і діти, котрі носять окуляри.

Рекомендації вчителям 7. Якщо дитина втрачає увагу й починає заважати – час доручити їй читати вголос частину навчального параграфа або завдання. 8. Допомагайте дітям знаходити в навчальному матеріалі ключові слова й виділяти їх яскравими фломастерами. 9. Більше заохочуйте школяра. Негативні оцінки створюють атмосферу невдач і тільки підсилюють проблемну поведінку. 10. Створіть список правил, які учні повинні виконувати. Сформулюйте список у позитивній формі: що треба робити, а не те, чого робити не слід. Упевніться, що діти знають, якої поведінки від них очікують. 11. Заохочуйте роботу у групах, що змінюють учасників виконання завдання і взаємодію між учнями. Взаємодопомога й відчуття спільності в класі створить більш спокійну й терплячу атмосферу з боку дітей. 12. Завжди записуйте на дошці вказівки з виконання завдань. Залишайте вказівки на дошці до закінчення виконання завдань. Є учні, які не можуть самостійно записати або запам'ятати усні вказівки. 13. Повісьте у класі календар і відзначайте в ньому важливі дати, терміни й цілі. Спонукаєте учнів вести свій календар і відзначати в ньому те ж, що й у класному календарі. 14. Зв'язуйтеся з батьками для передачі позитивних оцінок. Створіть разом з батьками систему, що підтримає учня й послужить просуванню загальних цілей.

Рекомендації щодо забезпечення емоційної рівноваги дітей 1.  Ставте перед дитиною вимоги, адекватні її віковим та індивідуальним особливостям. 2.  Уникайте прямих докорів, аргументуйте зауваження, застосовуйте їх у тактовній формі. 3. Скеровуйте діяльність дитини на досягнення успіху в певній сфері (малювання, гра, допомога в підготовці до занять тощо). 4. Менше лайте, хваліть дитину, не порівнюйте її з іншими, а тільки з нею самою, оцінюючи поліпшення її особистих результатів . 5. Забезпечте оцінний режим у тій діяльності, у якій успіхи дитини невеликі. Якщо з'являється хоча б найменший успіх, його обов'язково потрібно відзначити. 6. Формуйте компетентність дитини у грі, навчаючи того, у що і як грати, враховуючи симпатії і антипатії під час вибору ігрового партнера, враховуючи соціальні ролі для використання під час гри. 7. Приділяйте увагу атмосфері, у якій формується особистість дитини. Теплі емоційні взаємини, довірчий контакт із дорослими сприяє емоційній рівновазі дітей.

Існують спеціальні вправи для гіперактивних дітей дошкільного віку які розвивають увагу, посидючість, знімають зайву енергію. «Знайди відмінність» Мета: розвинути вміння концен- трувати увагу на деталях. «Лагідні лапки» Мета: зняти напругу, м’язові затиски, знизити агресивність, розвинути чуттєве сприйняття, гармонізувати відносини між дитиною і дорослим. «Передай м’яч» Мета: зняти зайву рухову активність.

ІГРИ ТА ВПРАВИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК УВАГИ ДІТЕЙ ШКІЛЬРОГО ВІКУ «Виклади фігури за поданим зразком» Дитині подається зразок з 3-4 геометричних фігур, намальований на окремому аркуші, вона має викласти так само, спираючись на зразок. Ускладнення . Збільшується кількість фігур. Ускладнення. Варіюється частота повторів фігур. Встав пропущену фігуру. ІІ варіант Намальовані кольори. Виклади кільця пірамідки (побудуй вежу з кубиків) в такій самій послідовності.

ІГРИ ТА ВПРАВИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК ЗОРОВОЇ УВАГИ Вправа «Проплескай за схемою» На аркуші малюють схему з горизонтальних та вертикальних ліній (горизонтальні - плескання по парті, вертикальні – в долоні) і пропонують дитині, спираючись на схему, відтворити ритмічний малюнок. __ __ \\\ __ __ \ __ __ \\\ __ __ \ ; __\\ __ __\ __ __\\\ __ ; \\ __ __\\\ __ __\\ __ __ __ . Рухлива гра «Дзеркало» Мета гри: ця гра допомагає дитині відчути себе вільно, розкритися, побачити себе збоку. Підходить для невпевнених у собі, пасивних дітей. У грі можуть брати участь дві дитини або дитина і дорослий. Один гравець дивиться у «дзеркало» (на свого напарника) та повторює всі його рухи. По черзі гравці міняються ролями. ВПРАВИ НА РОЗВИТОК СЛУХОВОЇ УВАГИ Вправа “Будь уважний!”(Зоопарк) Мета: стимулювання уваги, розвиток швидкості реакції. Обладнання: аудіозапис. Опис. Кожна дитина повинна виконувати рухи відповідно до команди дорослого: «зайчики» – стрибати; «конячки» – бити «копитом об підлогу»; «раки» – задкувати; «птахи» – бігати, розкинувши руки; «лелеки» – стояти на одній нозі. Вправа “Чотири стихії” Мета: розвиток уваги, координації слухового і рухового аналізаторів. Опис. Гравці сидять у колі і виконують рухи відповідно до слів: «земля» – руки вниз, «вода» – витягнути руки вперед, «повітря» – підняти руки нагору, «вогонь» – зробити обертання руками в зап'ясткових і ліктьових суглобах. Хто помиляється, той програв.

ГОЛОВНЕ У СПІВПРАЦІ З ГІПЕРДИНАМІЧНОЮ ДИТИНОЮ– ПОСТІЙНА ВИНАГОРОДА ПОЗИТИВНОЇ ТА БАЖАНОЇ ПОВЕДІНКИ, СТИМУЛЮВАННЯ МОТИВАЦІЇ, ЗАОХОЧЕННЯ ДО ПОТРІБНИХ ДІЙ

«Коли поєднуються любов і майстерність,   Можна сподіватися на шедеври» Джон Рескін

БАЖАЮ УСПІХУ!