Презентація "Гійом Аполлінер "Міст Мірабо", "Зарізана голубка і водограй"

Травень 1907 року, Париж, зустрілися двоє друзів Пікассо та Аполлінер. «Щойно в салоні Саго я бачив наречену для тебе, дівчину з обличчям ельфа,» – заінтригував Пабло. Гійом подався до салону і побачив «маленьку чарівницю»: «Це паризьке дитинча… Вона вся наповнена дитинним чаром», – писав Аполлінер про Марі Лорансен.

Їй було двадцять два роки, йому — двадцять сім. Марі — художниця, трохи писала вірші. Маленька, легенька Марі мала шедевральне почуття гумору, швидко говорила, хутко, мов горобчик їла, і дуже повільно працювала. Він був у захопленні. З цього часу поет щоденно перетинав міст Мірабо, який єднав два береги Сени, єднав Гійома та Марі. Він навіть змінив квартиру (переїхав ближче). А вона? Марі коханого до себе не запрошувала, з матір’ю не знайомила. П’ять років Марі приходила до Гійома. Поет дозрів до одруження, навіть придумав собі епітафію: «Любив кохати!»

Та одного ранку вона не прийшла на сніданок. Аполлінер попросив приятеля Едуарда Ферра покликати дівчину, той повернувся з відповіддю, що вона не прийде, ніколи не прийде… Вона вийшла заміж і виїхала. Марнота все і ловлення вітру… Сум розлуки капав на папір (у той період він не визнавав розділових знаків). «Трупи днів вислали мій шлях».

Під мостом Мірабо струмує Сена Так і любов Біжить у тебе в мене Журба і втіха крутнява шалена Хай б'є годинник ніч настає Минають дні а я ще є Рука в руці постіймо очі в очі Під мостом рук Вода тече хлюпоче Од вічних поглядів спочити хоче Хай б'є годинник ніч настає Минають дні а я ще є Любов сплива як та вода бігуча Любов сплива Життя хода тягуча Надія ж невгамовано жагуча Хай б'є годинник ніч настає Минають дні а я ще є Минають дні години і хвилини Мине любов І знову не прилине Під мостом Мірабо хай Сена плине Хай б'є годинник ніч настає Минають дні а я ще є

Назва: “Міст Мірабо” Автор: Гійом Аполлінер Рік: 1912 Збірка: “Алкоголі. Вірші 1898 – 1913” Жанр: ліричний вірш Стиль: кубофутуризм Тема: кохання, що минає і швидко спливає. Ідея: У вірші відтворений не лише сум розлуки, а й роздуми поета про саме життя, про плин часу.

кохання; життя та смерть; тлінність і вічність; існування особистості.

антитези : «вода бігуча – життя хода тягуча», «журба і втіха крутнява шалена», «любов сплива — надія ж невгамовно, жагуча», « «минають дні а я ще є»; дієслова руху: «тече», «біжить», «ковзає»; метафори: «хвилі рук, приречені борошні»; паралелізм: «любов сплива як та вода бігуча»; рефрен: «Хай б’є годинник ніч настає Минають дні а я ще є».

У 1914 році, коли розпочалася Перша світова війна, Гійом Аполлінер добровільно пішов на фронт: спочатку артилеристом, а потім – піхотинцем. Таким чином митець намагався довести собі й усім, що він ладен на будь-що заради Франції.

"Каліграми" складаються з шести розділів і містять 84 поезії. Провідною темою збірки є  трагічне сприйняття війни, її абсурдність та заперечення.

Вірші, що увійшли до збірки,- зразок аполлінерівського поетичного експерименту: частина віршів видрукована у вигляді "ліричних ідеограм" чи "каліграм" таким чином, щоб текст утворював графічний малюнок.

Каліграма – це графічна загадка, яка стимулює образне мислення, розвиває спостережливість і вміння концентруватися; розташування віршованих рядків у формі графічного малюнка.

Перші ідеограми, з’явилися приблизно у IV ст. до н. е. Новаторство Аполлінера – не у створенні віршів-малюнків (сонце, мандоліна, смужка диму, голуб, фонтан, черевик тощо), а у прагненні відтворити в поетичній формі логіку розвитку своєї епохи, показати загальні тенденції драматичного часу.

Розташуваннями літер неоднакового розміру та різними напрямками рядків вона утворила обриси голубки над струменями фонтана, що символізував вічний плач за загиблими на війні.

О постаті убиті любі О дорогі розквітлі губи Міє Марее Єтто Лорі Анні і ти Маріє Де ви дівчата Я вас питаю Та біля водограю Що плаче й кличе Голубка маревіє Душа моя в тремкій напрузі Де ви солдати мої друзі Де ви Бійї даліз Реналь Печальні ваші імена Як у церквах ходи луна Б’ють відгомоном до небес Ви в сонну воду глядитесь І погляд ваш вмирає десь Де Брак де Макс Жакоб дерен Що в нього очі як той Рейн Де милий Кремніц волонтер Вже може їх нема тепер Душа ятриться з непокою І водограй рида зі мною А як вони іще живі Десь б’ються на Північнім фронті Тим олеандри всі в крові І сонце ранене в траві На багрянистім горизонті

Вірш «Зарізана голубка й водограй» - це ліричний монолог, сповнений болем і відчаєм. Поет сумує за дівчатами, які не пізнали щастя: О постаті убиті любі О дорогі розквітлі губи Міє Маріє Отто Лорі Анні і ти Маріє Де ви дівчата Я вас питаю Та біля водограю Що плаче й кличе Голубка маревіє Образ водограю набуває значення символу скорботи. Гіркого жалю з приводу передчасної смерті молодих.

Внутрішня емоційна напруга зростає у другій і третій строфах. Де згадуються друзі поета: Душа моя в тремкій напрузі Де ви солдати мої друзі Де ви Бійї Даліз Регаль Печальні ваші імена Як у церквах ходи луна Звертання до друзів теж залишається без відповіді, бо мертві не можуть говорити. І знову «рида водограй»…

А як вони іще живі Десь б’ються на Північнім фронті У четвертій строфі виникає слабка надія : Однак її заступає образ закривавленого сонця. У кінці вірша поєднуються глибокий трагізм і віра поета у можливість спасіння людства Там олеандри всі в крові І сонце ранене в траві На багрянистім горизонті

Принцип антитези (убиті — розквітлі, нема — живі, глядитесь — вмирає десь), що підкреслює протиприродність війни. Асоціативна образність (водограй, струмені фонтана, голубка над ними, «відгомін до небес», «олеандри всі в крові», «сонце ранене в траві»). Форма звертання суто особистісного характеру («постаті убиті любі, дорогі розквітлі губи», дівчата, солдати, мої друзі). «Особливий синтаксис» без розділових знаків (текст сприймається як скорботна туга, плач).

«ВОДОГРАЙ»  - символ скорботи гіркого жалю з приводу передчасної смерті молодих юнаків «ЗАРІЗАНА ГОЛУБКА» - біль, розтоптана молодість, убиті сподівання. «ОЛЕАНДРИ ВСІ В КРОВІ» - образи насильства, кривавого і безжалісного світу «СОНЦЕ РАНЕНЕ» - Трагедія, абсурд, війна не тільки вбиває все живе, а перевертає основи Всесвіту. Але воно ранене, а не вбите. Є ще надія, є ще іскра життя. ГОЛУБКА НАД СТРУМЕНЯМИ ФОНТАНА — ЦЕ СИМВОЛ ВІЧНОГО ПЛАЧУ ЗА ТИМИ, ХТО ЗАГИНУВ У ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ. «СОННА ВОДА»  - це статичність, зупинка руху, смерть. Зупиняється рух води  — це війна, яка все знищує. Горизонт — символ межі між життям і смертю

Вивчити один із віршів Гійома Аполлінера напам’ять.

https://dovidka.biz.ua/mist-mirabo-analiz-virsha/ https://uahistory.com/topics/famous_people/9566?fbclid=IwAR33Z2K-XIem2cxnqMFIa3a5rigSRHBTngv4tHjkn911WKdVN4BgNMJN--M#prettyPhoto https://dovidka.biz.ua/zarizana-golubka-y-vodogray-analiz/