Презентація "Голодомор 1932 -1933 років. Сумна сторінка українського народу"

ГОЛОДОМОР1932- 1933 РОКІВСумна сторінка українського народу

Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули від голоду, заподіяного сталінським режимом. Пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після трагедії ХХ століття присвячуються ці хвилини.

«Згадайте нас – бо ми колись жили. Зроніть сльозу і хай не згасне свічка!Ми в цій землі житами проросли. Щоб голоду не знали люди вічно»

Влада забирала у людей все. Все до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців.

Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав.

«Голодна смерть, напевно, найстрашніша. Вона повільна, довга і тяжка,Жахлива і пекельна, найлютіша, Бо зводить з розуму і така тривка…А це ж було… І ніде правди діти, Що заподіяли цю смерть більшовики. Дорослі мерли, старики і діти –Це геноцид кривавої руки. Щоб наш народ нескорений здолати, Що прагнув волі і в борні стояв. Його рішили в чорнозем загнати, Щоб голову вже більше не підняв.»

Голодомор мовою фактів. Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;Серпень 1932 р. – прийнято закон ”Про п’ять колосків”, за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві. Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – ”чорних дощок”. Занесення на 2 «чорні дошки” колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на ”чорну дошку” було занесено до третини сіл України;

Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної українцями, були оточені збройними загонами для блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

Великий голод 1932 – 1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей

«Горить свіча, і огортається журбою. Осінній день промерзлою ходою. У серце стука. Пам’ять про померлих. Замучених голодним тридцять третім.

… Ніде нехай такого більш не буде!Хай день новий життя несе нове. Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!В достатку Україна хай живе!

Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.