«Механізм» Голодомору Постанови і розпорядження радянської влади 1932 року: 7 серпня – закон «про п'ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях; 24 листопада – постанова про штрафи за невиконання хлібоздачі; 26 листопада – наказ про застосування репресій; 1 грудня – постанова про перевірку наявності фондів картоплі;
«Механізм» Голодомору Постанови і розпорядження радянської влади 1932 року: 3 грудня – постанова про заборону торгівлі м'ясом та худобою; 15 грудня – постанова про заборону завезення та продажу промислових товарів; 24 грудня – лист про вивезення в 5-ти денний строк всього наявного колгоспного зерна.
Спогади свідків Помирали щоденно, але навіть хоронити їх не було кому, бо всі чекали такої ж долі. Та чи живий, чи вже ледве ноги переставляєш, а на роботу в поле активісти гнали всіх. А коли поверталися люди з роботи додому, то їх по дорозі ті ж активісти обшукували. І горе тому, у кого знайдуть у кишенях чи за пазухою кілька колосків.
Голодомор мовою фактів Українські дослідники Голодомору 1932-1933 років в Україні довели, що «фізичне винищення українських селян голодомором – свідома і цілеспрямована терористична акція більшовицького режиму в Україні». Про це безперечно свідчать архівні документи партійних , радянських і каральних органів.
Голодомор у фактах В багатьох колгоспах склалось дуже тяжке становище. Так, наприклад, члени правління одного із колгоспів Новобузького району Миколаївщини писали до райвиконкому: „Засобів для життя ніяких не маємо, живемо виключно тим, що одержуємо з елеватора у вигляді харчової допомоги, в останні дні ми нічого не одержуємо... Роботи стоять нерухомо, люди зовсім ослабли і є масове опухання, що через декілька днів несе смертні наслідки...”.
Голодомор у фактах Наприкінці грудня 1932 р. репресивні заходи набули значного поширення. Своїми рішеннями право занесення сіл та колгоспів на „чорну дошку” почали здійснювати райвиконкоми. Так, станом на 25 січня 1933 р., тільки у Новобузькому районі було 6 колгоспів, які зазнали репресій за невиконання плану по хлібозаготівлі. Крім того, по цьому ж району було ще 10 колгоспів, які хоч не були занесені на „чорну дошку”, але до них також були застосовані репресії.
Голодомор у фактах В одному з протоколів засідання бюро партосередку при колгоспі ім. Сталіна Пересадівської сільради зазначалось, що станом на 18 квітня 1933 року, в колгоспі перебувало на громадському харчуванні 1845 осіб, однак продовольчих ресурсів було тільки на два дні; хворих від недоїдання – 390 колгоспників, тільки у березні-квітні сталось понад 100 смертних випадків.
Голодомор у фактах Та виконання планів хлібозаготівель продовжувалось. Крім органів ДПУ та міліції, до „викачування зерна” приєднались бригади з місцевих активістів, які обходили кожну хату у пошуках зерна. За переховування зерна або хліба карали розстрілом з конфіскацією майна, а за наявності пом’якшуючих обставин – позбавленням волі не менше як на 10 років з конфіскацією майна (сумнозвісний „закон про п’ять колосків”). Керівники колгоспу „Жовтнева революція” Костянтинівської сільради Арбузинського району за те, що розпорядились скосити 0,45 гектара посіву жита, обмолотити його без відома МТС і без обліку та роздати хліб на труднощі, постановою районного партійного комітету від 17 липня 1933 року були виключені із партії і віддані до суду.
Голодомор у фактах Незацікавленість колгоспників у результатах своєї праці („Хай гине, все одно заберуть”) призвела до зниження трудової дисципліни і байдужості до всього, що перебувало за межами власного господарства. Адже хліб у країні був: в селах, охоплених голодом, на залізничних станціях, в елеваторах під охороною міліції зберігалися тисячі пудів хліба, від причалів Миколаївського торгівельного порту відходили до інших країн пароплави з зерном. Але тоталітарна система, безжалісно пограбувавши селян під час хлібозаготівельної кампанії 1932-1933 рр., прирекла селян на вимирання. За приблизними даними, у населених пунктах сучасної Миколаївської області загинули від голодної смерті близько 500 000 осіб.
Масштаби голодомору Населення СРСР з осені 1932 до квітня 1933 років скоротилося з 165,7 млн. чоловік до 158 млн. або на 7,7 млн., головним чином за рахунок сільського населення; Голодна смерть щодня забирала тисячі невинних жителів; У вересні 1933 року за шкільні парти не сіль близько двох третин учнів.
Визнання голодомору Голодомор в Україні 1932—1933 років офіційно визнали геноцидом українського народу і засудили: Австралія (2003/2008) Андорра (2009) Аргентина (2007) Бразилія (2007) Ватикан (2001, 2003) Грузія (2005) Еквадор (2007) Естонія (1993) Іспанія (2007) Італія (2004[27], 2007) Канада (2003/2008) Колумбія (2007) Латвія (2008) Литва (2005) Мексика (2008) Парагвай (2007) Перу (2007[22]) Польща (2006[22]) Словаччина (2007) США (2003, 2006, 2008) Угорщина (2003) Чехія (2007) Чилі (2007)