Презентація "Григорій Сковорода. «Всякому місту – звичай і права…». Біблійна основа творчості Г. Сковороди."

Григорій Сковорода. «Всякому місту – звичай і права…». Біблійна основа творчості Г. Сковороди. Українська література9 клас

Людське життя, подібно до пісні, гарне не тривалістю, а чесністю. Г. Сковорода

Переяславський період — важлива віха в житті Г. Сковороди. На власні очі він спостерігав свавілля й жорстокість поміщиків, які нещадно визискували кріпаків. Тут він мав можливість тісніше зблизитись із трудовим народом, пройнятися його думками і сподіваннями. Саме в цей період остаточно формується його світогляд як просвітителя, демократа, визначаються основні творчі принципи як передового письменника і філософа. Численні враження і живі спостереження, нагромаджені в ці роки, митець осмислює й узагальнює в літературній творчості. Він складає вірші, в яких виявив себе талановитим і своєрідним поетом-філософом, поетом-ліриком.

У своїх творах поет виступає як лірик, що зв’язав своє життя з життям народу, а тому й по-новому ставив та розв’язував ряд важливих питань сучасної йому дійсності. Не бог, а природа, людина, її думки і почуття стали основним змістом його збірки. Вірші Г. Сковороди, як ті, що ввійшли до збірки, так і ті, що зустрічаються в його філософських трактатах і листуванні,— це передусім поезія особистих переживань автора, його морально-філософських роздумів про смисл життя, про істинне щастя, добро, чесність тощо. Органічне поєднання особистих і громадських мотивів — найхарактерніша ознака поезії Григорія Савича. Написані в переяславський період і пізніше (1753–1785), поетичні твори Г. Сковорода об’єднав у збірку «Сад божественных песней, прозябшій из зерн священнаго писанія». Зі «священным писанием» вірші здебільшого пов’язані тільки формально. Автор брав лише епіграфи до цих творів з Біблії, але за своїм змістом вони далекі від біблійних текстів.

{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A} Темасатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління- недоліків життя тогочасного суспільства.Ідея нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного суспільства. Жанрфілософська лірика. Основна думка. Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить примат розуму, контрастно протиставляючи його тогочасному соціальному і побутовому злу: А мне одна только в свете дума, / Как бы умерти мне не без ума. Композиція. Кожна строфа вірша складається з шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми. Спочатку він не повідомляє, яка ж думка «не йдет с ума». Про це дізнаємося з рефрену в передостанній строфі. Ідейно-художній аналіз вірша «Всякому місту – звичай і права…»

Вірш став улюбленою піснею. Пісня цілком відповідала настроям широких мас трудового народу і набула серед них великої популярності. Для пісні «Всякому городу нрав і права» Сковороди характерна простота, народність стилю і мови, які виходять далеко за межі старокнижної поетики. Близькість за формою до народної пісні та актуальність поезії зробили її дуже популярною серед українців. Вона входила до репертуару кобзарів і лірників не тільки у ХVІІІ, але й у ХІХ ст., була відома широкому загалу в багатьох рукописних списках. Своєрідно переробив і використав цю пісню для викриття вищої моралі возних і виборних І. Котляревський в п’єсі «Наталка Полтавка». Відгуки цієї пісні також знаходимо у творчості Т. Шевченка.

 У творчому доробку Г. Сковороди є також філософські трактати й притчі, характерна ознака яких — афористичність.{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Трактат наукова праця, присвячена глибокому теоретичному висвітленню, розгляду якогось окремого важливого питання чи проблеми. Притчаповчальне алегоричне оповідання філософсько-етичного змісту. Афоризм короткий влучний оригінальний вислів; яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній, легкій для запам’ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми.

  У притчах Г. Сковороди висловлено філософські, естетичні й педагогічні погляди автора. У притчах та філософських трактатах Г. Сковорода виступає за чистоту людської душі, дотримання Божих заповідей, які зроблять людину по-справжньому щасливою. Він закликає жити в гармонії з природою, прагнути до самопізнання та самовдосконалення, до невсипущої праці в тій галузі, до якої в людини є природні нахили та здібності. У багатьох своїх віршах та притчах Г. Сковорода звертається до тем, тісно пов’язаних з Біблією, а вірші збірки «Сад божественних пісень» за духом і темами суголосні високим релігійним зразкам. Хоча слід зазначити, що філософ визнавав лише алегоричний смисл Біблії, за допомогою якої він прагнув намалювати утопічну картину ідеального з погляду моральності світу, у якому стверджується істинно людський спосіб життя.

  Для мислителя біблійні легенди та міфи стали одним із важливих засобів самопізнання людиною свого справжнього єства — «сродної» натури, не пізнавши яку неможливо знайти своє природне покликання та ствердитися у сфері діяльності, яка приносить насолоду людині і користь суспільству. Тобто, Григорій Сковорода мав своє розуміння Бога, віри, Біблійних заповідей. Це розуміння філософ виклав у навчальному курсі християнської етики «Вступні двері до християнської добронравності», написаному 1766 року «для молодого шляхетства Харківської губернії» і оновленого 1780-го. У посібнику Г. Сковорода по-своєму пояснює ключове значення поняття Бога, Божої премудрості, показує, у чому полягає щастя людини, істинна віра, відмінність між благочестям і церковними церемоніями, пристрастями та гріхами, любов’ю та чистосердечністю.  Щасливою робить людину й можливість займатися улюбленою справою — «сродною працею», шлях до якої лежить через самопізнання та самовдосконалення на основі життєвої діяльності.

2. Прослухайте вірш https://www.youtube.com/watch?v=84d-B1p. X2 Xk3. Вивчіть напам’ять вірш Г. Сковороди «Всякому місту – звичай і права…» (с.69)Домашнє завдання. Опрацюйте літературно-критичний матеріал (с.72-74)1.