Презентація "Гуманна педагогіка"

Гуманна педагогіка

Гуманна педагогіка Мета гуманної педагогіки–одухотворювати, облагороджувати освітній простір, вводити в педагогічну свідомість вимір духовності та пов’язані з ним критерії, без яких педагогічні процеси втрачають свій моральний стержень, від чого страждають насамперед учні, а також їхні батьки, вчителі та вихователі. Гуманна педагогіка - це напрям в педагогіці, що орієнтується на особистість дитини, на врахування її індивідуальних інтересів і здібностей. Вона розглядає дитину як свідомого учасника навчально-виховного процесу і спрямована на її розвиток у вільну і активну особистість, здатну до самовдосконалення та самореалізації.

Гуманна педагогіка

Ш. Амонашвілі про гуманістичну педагогіку говорить: “Ця педагогіка сприймає дитину такою, як вона є, погоджується з її природою”. Гуманну педагогіка Ш. Амонашвілі протиставляє авторитарній педагогіці, що зводиться до “заохочення покарання” – духовне спрямування вгору, вчителя разом з дитиною. Розуміння Ш. Амонашвілі: “Школа (скале) – це скелясті, тяжкі сходинки підйому, піднесення душі, які потребують сили волі, відданості, ретельності, вони вчать створювати порядок з хаосу. А носієм скелі є вчитель, звідси – вчитель і є школа, школа в ньому, а не поза ним”. Таке розуміння розширює сенс школи, “сходження” триває все життя, і школа перетворюється з назви закладу в категорію філософії, яка порівнюється з сенсом життя. Головною метою педагогіки з цього випливає виховання благородної особистості, людини, громадянина. Ш. Амонашвілі про гуманістичну педагогіку

Головною метою гуманної педагогіки є виховання шляхетної людини.  Амонашвілі вважає: «Наш виховний процес буде гуманним, якщо ми:зануримо дитину у створювані нами образи доброти, любові, краси, щирості, відданості, мужності, справедливості, поваги, співчуття(…)спрямуємо її погляд на свій внутрішній, духовний світ (…)пробудимо в ній почуття, через які проявляються й утверджуються шляхетні переживання і вчинки;розвинемо добродумність і прекраснодумність, відповідальність за свої думки і за своє слово (…)порушимо і розвинемо пристрасть до пізнання, любов до труднощів у пізнанні, інтерес до знань, допитливість». Дитина, яка не відчуває до себе любові у школі, ніколи школу не полюбить, а отже перебування в ній перетвориться на каторгу, що руйнує дитячу душу, деформує майбутнє життя і долю людини. Мета гуманної педагогіки

До методичних новацій Ш. О. Амона-швілі відносяться: відмова від вистав-лення балів за нав-чання; неприпустимість порівняння дітей між собою; навчання одразу на всіх доступних рівнях академічних знань для учнів; залучення учнів до побудови уроку. Гуманна педагогіка Шалви Амонашвілі відрізняється від авторитарної педагогіки тим, що: його погляди співзвучні з положеннями НУШ; пропонує творчий пошук системи співробітництва, а не формує і реалізує систему примусу; звернена в першу чергу на облагородження душі дитини, приймає й вбирає дитину цілком такою, як вона є, а не задовольняється обліком психологічних особливостей дітей виховує дітей самим життям, а не готує дітей до життя; є діалогічною, а не монологічною; йде шляхом творчості й інновацій, тому далека від консерватизму. Гуманна педагогіка – це атмосфера радості та любові на уроках (Ш. О. Амонашвілі)

Учитель у гуманній педагогіці не тільки передає дітям знання, він прагне, щоб його предмет допоміг їм стати кращими людьми. «Навчання – СВІТЛО», - любимо ми повторювати. Значить, справжній учитель покликаний бути носієм духовного світла. Зайшов у клас… і в серцях дітей спалахнуло світло радості – очікування нових чудових досліджень та спільних відкриттів. Не страх має викликати поява вчителя в класі, а радість – ось відмінність гуманного педагога від авторитарного. Чи багато таких вчителів зустрічаються дітям на шкільному шляху? Звісно , ні. Учитель у гуманній педагогіці

«Лицарем гуманної педагогіки» називають нашого земляка - великого Вчителя і мудрого Наставника, − Олександра Антоновича Захаренка. Його творчість ─ невичерпна спадщина, жива педагогіка. У центрі педагогічної, батьківської, громадської уваги Захаренко ставив її величність Дитину, яка виховувалася на загальнолюдських гуманних цінностях добра, справедливості, любові, толерантності, порядності, поваги до батьківщини, матері і батька, оточуючого світу. У прямому значенні О. А. Захаренко вів дитину до пізнання світла, яке облагороджує душу кожної дитини. «Лицар гуманної педагогіки»

На думку О. Захаренка, заслуженого вчителя Украіни, «у школі учень повинен почуватися, як у батьківській хаті. До школи він має бігти, а не йти, знаючи, що у школі він пізнає радість відкриття своєї сутності в цьому мінливому світі. У школі його не образять, а порадять, підтримають, дадуть можливість розкрити себе, свою творчу обдарованість». Гуманна педагогіка пропонує розглядати школу як відрізок життєвого шляху, проходячи який, дитина не тільки набуває знання, вміння навички, а й, що найголовніше, такий, на якому відбувається моральне й культурне формування її особистості. У гуманній педагогіці якість знань визначається не тільки їх засвоєнням, а й, головне, ставленням до них людини. Наприклад, розвиток навичок читання визначається не швидкістю читання, а тим, що зрозуміла дитина з прочитаного, що їй сподобалося чи не сподобалося, на кого б із героїв вона хотіла б бути схожою і т.ін. Важливо, щоб дитина могла відчути красу і силу слова і щоб прочитаний текст пробудив у неї співпереживання, співчуття і т.п. Так поступово виробляється інтерес до книги і пробуджується нагальна потреба в самостійному читанні. О. Захаренко про гуманну педагогіку

Одним з головних завдань гуманного виховання, на думку Ушинського, є розвиток у людини високих моральних якостей – чесності, справедливості, правдивості, щирості. Видатний вітчизняний педагог заклав теоретичні основи національної гуманної педагогіки. Ідеальний учитель, на його думку, тонко відчуває душевний стан своїх учнів, убачає в них особистості, які гідні такої самої поваги та визнання своїх прав, як і дорослі люди. Такий педагог прагне створювати взаємини, за яких виникає можливість особистісного впливу вчителя, його розуму, моральності, волі, характеру на особистість вихованця. Справжній учитель повинен любити педагогічну професію, бути добре обізнаним із науковими основами психології і педагогіки, досконало знати свій предмет, володіти методикою навчання та виховання учнів. К. Ушинський про гуманну педагогіку

Педагог-гуманіст був глибоко переконаний у тому, що «все шкільне життя повинно бути пройняте духом гуманності», «у школі має панувати дух поваги до людської гідності, дух взаємного довір’я вихователів та учнів, дух віри в людину», і лише створення атмосфери довір’я, допомоги, справедливого ставлення, вимогливості і такту може забезпечити справжню гуманізацію виховного процесу. «Школа за самою природою своєю має бути місцем гуманності, людяності, храмом високої культури людських почуттів», – писав В. О. Сухомлинський і наполегливо відстоював гуманний, людяний підхід до дитини, виступаючи проти авторитарної педагогіки, яке нерідко є причиною конфліктних ситуацій, педагогічних неврозів. «Покрикування, нервозність, запальність подекуди стали звичним у взаєминах учителя з учнями», - з тривогою писав у статті «Не бійтесь бути ласкавими». В. О. Сухомлинський про гуманну педагогіку

Ознаки традиційного уроку?1) Вчитель – головний, у центрі. 2) На такому уроці діє закон контролю, тому учні тут пасивні. Вони тільки відповідають на запитання педагога і виконують поставлені завдання.3) Не вітається самостійність – у діях, думках, почуттях.4) Це часто репродуктивне навчання: «Повтори, що я сказала», «Перекажи, що ти прочитав».5) Основні інструменти: дошка, підручник, 4 стіни класу, обвішані таблицями або портретами письменників.6) Працює зовнішня мотивація: «треба», --«мусиш». Ознаки гуманно-особистісного уроку.1) Роль учителя – створювати умови, щоб діти розвивалися, пізнавали себе, вдосконалювались.2) Замість контролю – підтримка.3) На гуманному уроці учні активні, вони не тільки відповідають, але й ставлять учителю свої запитання.4) Це вже не «повтори, що ти запам’ятав», а креативні творчі завдання, співпраця учнів один з одним та з учителем.5) Тут простір впливає на навчання: замість 4-х стін ми виводимо дітей на уроки просто неба, уроки на свіжому повітрі, уроки в парках, музеях. 6) На гуманному уроці діє внутрішня мотивація дитини – «хочу». Традиційний урок та гуманний урок

Одним із кроків підвищення результативності уроку літератури є впровадження разом із традиційними методами технологій інтерактивного навчання. Ефективними вважаю уроки, які активізують процес особистісно орієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.І саме використання на уроках інтерактивних технологій дає змогу зацікавити учнів самостійним пошуком різних джерел інформації, розвивати їх творчі здібності, критичне мислення, вміння аргументовано, розлого й образно висловлювати свої думки, судження, давати оцінки. Шляхи розвитку гуманності на уроках літератури Робота в парах. Ця технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі у малих групах, її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов парної роботи всі діти в класі отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити і висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, критичного мислення, вміння висловлюватись, переконувати, вести дискусію.

Групові форми роботи. Для того, щоб учні вчилися з цікавістю, активно навчаючи  один одного, на своїх уроках я використовую групові форми роботи. Працюючи в групі, сильні учні краще розкривають свої можливості при розв’язанні різнорівневих завдань, організаторські здібності. Поруч з цим слабші  відчувають підтримку однокласників, вільніше і впевненіше почуваються, включаються до роботи всієї групи. Для покращення засвоєння матеріалу і його практичного застосування як різновид роботи в групах використовую парну взаємодопомогу типу «сильний допоможе слабшому». Активізує пізнавальну діяльність учнів і диференціація навчання. Дітям пропоную завдання різної складності, слабші учні спочатку вибирають завдання нижчого рівня складності, але з часом у них виникає потреба більше і наполегливіше працювати, щоб бути на одному рівні з сильними учнями.

Важлива роль належить здійсненню позакласної роботи. Гурткова робота має величезне навчальне і виховне значення, що дозволяє реалізувати індивідуальний і гуманний підходи до кожної дитини, максимально розкрити її потенціал. Саме в гуртках діти знаходять для себе улюблену справу, відкривають нові творчі здібності, вчаться спілкуватися у нешкільній, неофіціальній атмосфері, приймати рішення, розв'язувати практичні проблеми, отримують здатність відчути свою значущість, одержують життєвий досвід. Метою діяльності сучасних педагогів має стати пошук і створення системи методів та форм роботи, що формують в учнів здатність самостійно отримувати знання і головне мати бажання застосовувати отримані знання у своєму житті. Сьогодні перед педагогічною наукою стоїть проблема, як збільшити зацікавленість учнів. Одна з причин втрати зацікавленості – це проведення уроків традиційними методами навчання. Гуманний підхід на уроках

Інсценізація літературних текстів Ефективною формою персоналізації навчального процесу є інсценізації літературних текстів. Вони дають змогу поєднувати різні види дитячої творчості, сприяють повнішому розкриттю індивідуальності учня, збагачують гаму його почуттів,  внутрішній емоційний досвід, На уроках в 6 класі інсценізуємо байки, в 5 класі діти із задоволенням готують уривки з казок народів світу, в 8 класі найулюбленіший твір для  інсценізації “Ромео та Джуль’єта” В. Шекспіра, в 9 класі - уривки з п’єси «Ляльковий дім» Діти отримують не тільки емоційне задоволення, але й впевненість в собі, в своїх здібностях. 

Нестандартні завдання можуть бути представлені у вигляді проблемних ситуацій, рольових та ділових ігор, конкурсів та змагань, інших завдань з елементами цікавості (життєві та фантастичні ситуації, інсценівки, казки, загадки, «розслідування» тощо). «Граючи, говоримо». Уявіть, що ви, як і головний герой роману Д. Дефо «Життя та надзвичайні пригоди Робінзона Крузо», опинились на безлюдному острові без їжі та засобів існування. Що ви будете робити в такій ситуації для того, щоб вижити?Вам, як художнику, запропонували виконати малюнок до назви оповідання Джека Лондона «Любов до життя». Що б ви зобразили? Опишіть свою ілюстрацію художнім словом. Нестандартні завдання 

«Постав себе на місце героя». Уявіть себе Жульєном Сорелем, юнаком, який прагне посісти помітне місце в суспільстві, з роману Стендаля «Червоне та чорне». Які життєві сходинки були шляхом угору? Які життєві сходинки були шляхом униз? Де припустився помилки Жульєн? Чи можна вважати трагічний фінал життя Жульєна його моральною перемогою?Уявіть себе Оксаною з повісті М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом», опишіть її портрет, обравши художні деталі з тексту. Ви, коваль Вакула, поділіться з товаришами враженнями від мандрівки до Петербургу і зустрічі з Катериною.- прийом «палітра емоцій» (із поданого переліку вражень, почуттів підкреслити три слова, що відповідають вашому стану душі: задумливість, співчуття, легенький смуток, захоплення, спокій, переживання, радість, журба, розчарування). На уроках літератури

«Лист літературному персонажу» Учні повинні написати «цільового листа» літературному персонажеві, у якому підтримати його або, навпаки, засудити, допомогти порадою, висловити своє ставлення до його вчинків. Наприклад: лист-сповідь Жульєна Сореля («Червоне та чорне» Стендаль); лист-порада Луїзі де Реналь («Червоне та чорне» Стендаль).  «Продовж сюжетну лінію» Вчитель пропонує учням придумати своє продовження сюжетних ліній, пофантазувати, як склалися подальші долі головних та другорядних героїв. Наприклад, при вивченні повісті Е. Хемінгуея «Старий і море» учні складають розповідь про подальшу долю старого Сантьяго після його повернення на берег з перемогою. «Зустріч літературних героїв»Учні називають своїх улюблених літературних героїв, уявляють їхню зустріч, про що вони б розмовляли, які поради дали б один одному. Наприклад, про що б розмовляли при зустрічі Гобсек, Доріан Грей і старий Сантьяго?На уроках літератури

Створення ситуації успіху. Завдання різної складностіЦей прийом взято з диференційованого навчання. Мета - дозволити кожному учню виконати посильне завдання. При цьому "сильні" учні мають змогу виявити свою ерудицію, "середнячки" можуть відзначитись творчим підходом, "слабші" - показати, що встигають виконати своє завдання разом з рештою і не відстати. Самостійний вибір завдань. Учням пропонується обрати собі завдання самостійно. Зміст завдання має бути однаковим, а учні обирають об'єм, складність, в парі чи групою виконати роботу, самостійно або з допомогою вчителя. Це також привчає адекватно визначати свої можливості, не пасувати перед вибором і здійснювати його свідомо.

Психологічний тренінг – знайти радісні моменти в повсякденному житті. Вчимос «грати в радість». Це так просто і цікаво: варто знайти щось радісне, навіть у найприкрішій ситуації. Спробуємо: Прийшли вихідні і пішов дощ: /нарешті я висплюся, почитаю книжку, домалюю малюнок, допоможу мамі/. На Новий рік не отримала бажаного подарунка/ на День народження обов’язково отримаю і в мене їх буде два/. Я дізнався про зраду друга…/тепер я знаю, хто мій справжній друг, добре, що це трапилося зараз, а не в більш відповідальний момент./Моя найкраща подруга переїздить в інше місто/ на канікулах я поїду до неї в гості, побуваю в новому місці і здійсню подорож./Гра «Ланцюжок радісних відкриттів »/кожен учень по черзі має сказати одне речення на тему «Чого я навчився/-лася/ у Полліанни?/Завдання за змістом повісті «Поліанна» (у 5 класі)