Презентація "Хімічна промисловість України"

ХІМІЧНА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ

Стан, в якому перебувають підприємства вітчизняної хімічної промисловості, більшість експертів визначає як загальну стагнацію, але з локальним секторальним зростанням. СУЧАСНИЙ СТАН ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ2008—2018 роки можна назвати десятиріччям агресивного «нашестя» імпорту хімічної продукції. Якщо у 2000-му її ввезли всього-на-всього на 1,34 мільйона доларів, то з 2008-го щороку імпортують у середньому по 8,5 мільярда!Натомість обсяги експорту в 2018 році порівняно з 2010-м зменшилися в 3,3 разу — з 5,2 до 1,6 мільярда доларів! Й експортувати стільки ж, скільки ми це робили вісім років тому, сьогодні просто нереально. ЕКСПОРТ вивіз продукції з держави на продажІМПОРТ ввіз продукції в державу з інших держав

Від’ємне сальдо в зовнішніх торговельних операціях — серйозна проблема і ситуація є критичною. Номенклатура експортованої хімічної продукції повсякчас звужується : ми пропонуємо закордону в основному напівфабрикати та сировину. голод на довгострокові інвестиції, що за 10 років скоротилися в п’ять разів — із 636 до 130 мільйонів доларів. Тому на багатьох підприємствах зупинили розпочаті інвестиційні програми, і раніше заявлені проекти зі створення високотехнологічних хімічних виробництв. Здебільшого тут і досі експлуатують енерго- й ресурсовитратне обладнання. Продукція часто має критично високу собівартість і нерідко — неконкурентоспроможна. У товарному виробництві багатьох підприємств переважає продукція низького та середнього рівня переробки. СУЧАСНИЙ СТАН ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИЕКСПОРТ (Е )вивіз продукції з держави на продажІМПОРТ ( І ) ввіз продукції в державу з інших держав ІЕІЕПозитивне сальдо Негативне сальдо

СУЧАСНИЙ СТАН ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИГалузь залежить від імпорту сировини, що необхідна для виробництва продукції (фосфорити, сірка, хлористий калій тощо), а передусім — від імпорту природного газу та цін на нього. А програми з імпортозаміщення відсутні. Внаслідок некоректної конкуренції стали всі проммайданчики з виробництва хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР) для сільського господарства (у Шостці, Первомайську, Черкасах). Зараз виробництво цих засобів відновлюється — за рахунок приватної ініціативи, в 2021 частка наших ХЗЗР на внутрішньому ринку не перевищувала 10%. Після стрімкого підвищення цін на газ закрили свої заводські прохідні Роздільненське ВО «Сірка» та хімкомбінат у Новому Роздолі, п’ять років мовчали цехи потужного комбінату в Калуші (ТОВ «Карпатнафтохім»). «Пішов» у металобрухт проммайданчик із виробництва фосфорних добрив «Рівнеазоту». Перестали виробляти міндобрива у Вінниці й Костянтинівці... Ще раніше ми фактично втратили гірничохімічну промисловість. Давно затоплені кар’єри з видобутку сірки в Новому Роздолі, Яворові, Калуші й шахти у Стебнику З початком війни загинуло багато потужностей на Донбасі. А компенсуючі майданчики в дію ніхто не вводив

СУЧАСНИЙ СТАН ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИЗ серпня минулого року простоює Одеський припортовий завод (ОПЗ) —найпотужніше та найкраще підприємство хімпрому не тільки в Україні, а й у Європі. Загалом за останні роки галузь втратила 1,2 тисячі малих і середніх підприємств, А кількість працюючих у галузі скоротилася на 55 тисяч спеціалістів!За останні роки обсяги реалізації хімічної продукції в доларовому еквіваленті скоротилися більш як удвічі — з 10,5 до 4,3 мільярда доларів. Частка хімпродукції в загальному обсязі промислового виробництва впала з 6,1 до 3 відсотків. Нині у нас виробляють лише чотири кілограми хімічної продукції на душу населення (80 доларів на людину), тоді як у країнах ЄС — по 35—50 кг (по 600—900 доларів на людину). Споживчий попит на сировину для підприємств галузі, мінеральні добрива для села та споживчі товари (побутову хімію) сьогодні задовольняє в основному імпорт. Його частка на вітчизняному ринку становить уже 80%!

Більшість хімічних підприємств призупинили виробництво, переважно це небезпечні виробництва в зоні активних бойових дій та на тимчасово окупованих територіях. Знищені від влучання ворожих ракет великі гуртові склади хімічних товарів. Підприємства сектору: Більше 200 заводів, на яких було зайнято близько 220 тисяч співробітників зупинені , або знищені Серед основних проблем сектору - пошкоджена інфраструктура міст, де розташовані підприємства, пошкоджена або знищена транспортна інфраструктура самих підприємств, порушені логістичні ланцюги. Крім цього, значна частина працівників вимушено переселилась у безпечні райони."Повністю втрачено виробника сірчаної кислоти у місті Рубіжне, зазнали значних пошкоджень Пр. АТ "Сєвєродонецький Азот" та ПАТ "Сумихімпром". У секторі виробництва добрив використовуються близько 25% виробничих потужностей", ВТРАТИ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ У ВІЙНІ Горлівський "Концерн Стирол"

АТ «ОПЗ» вже неодноразово демонстрував своє вміння успішно змінюватись під ситуацію у країні та світі. Наочним прикладом тому є випуск на заводських потужностях медичного кисню під час пандемії COVID -19, що дозволило забезпечити життєво необхідним продуктом лікарні Одеського регіону. У ситуації сьогодення перед колективом заводу повстали нові виклики, і знову було винайдено шляхи їх вирішення. На сьогодні повністю завершено перепрофілювання виробничих потужностей АТ «ОПЗ» щодо відвантаження зернових з Одеського припортового заводу на морський транспорт для відправлення на експорт. ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД ( ОПЗ )

СИРОВИННА БАЗА ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

СИРОВИННА БАЗА ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

ПЕРЕДКАРПАТСЬКИЙ СІРКОНОСНИЙ БАСЕЙН Басейн самородної сірки на південному заході україни, в межах львівської, івано-франківської і чернівецької областей. Сірка залягає у вапняках. Потужність сірконосних відкладів до 30 м, глибина залягання від 3 до 500 м. Сірка зосереджена в багатьох родовищах, які простягаються від Яворова (на заході Львівщини) вздовж Дністра. Розвідані запаси в Україні сягають 0,24 млрд т, тобто більше, ніж 1/10 частина світових запасів. СІРКА - історія видобутку. У 1950 р. було відкрите найбільше в СРСР Роздольське родовище сірки. Побудований на його базі гірничо-хімічний комбінат поклав початок створенню у Прикарпатті великої хімічної промисловості. Аналогічно до Передкарпатського сірчаного району з 1953 року почалася експлуатація в Польській Народній Республіці Тарнобжеського родовища сірки, яке географічно є продовженням Передкарпатського району.

СІРКА - історія видобуткуІз 2007 року видобуток самородної сірки було припинено[, оскільки його собівартість навіть на найбільш рентабельному Язівському родовищі становила 85$ за тонну при світових цінах на сірку 40—60$Перспективна оцінка запасів сірки – не менше ста років активного добування. Ще за тих часів тут було створений найбільший в країні комбінат з видобутку сірки, який видавав на гора до мільйона тонн щороку. Саме задля обслуговування потреб комбінату збудували ціле невеличке місто Новий Розділ та створили потужну на той час інфраструктуру. З часом, окрім кар’єру, тут почали працювати заводи з виробництва складних мінеральних добрив, фінгицидів, а також цегельний завод

СІРКА історія видобутку Приватизаційний аукціон з продажу 100% пакету акцій Пр. АТ “Новороздільське гірничо-хімічне підприємство “Сірка”” відбувся через Prozorro. Продажі в грудні 2018 року.  Новим власником підприємства стало  ТОВ “Роздільська цегла”. Фактично видобування в Новому Роздолі було припинене 1992 року, до 1996 року комбінат ще сяк-так працював за рахунок супутніх виробництв. Але згодом підприємство зупинилося і почало вмирати. Та просто зачинити його було неможливо, втому числі, з екологічних причин. Адже одним із побічних результатів його діяльності був величезний рукотворний кар’єр глибиною до ста метрів та загальною площею більш ніж мільйон гектарів, разом з відпрацьованими відвалами від сірчаного виробництва. На дні кар’єру збирається мінералізована вода, яку треба постійно відкачувати, інакше вона можете затопити навколишні землі.Індустріальний парк Нового Роздолу, що діє на території Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства “Сірка”, внесли до Державного реєстру індустріальних парків України. ( 2017 )

Сірку добували відкритим способом – на глибині 70 метрів вантажили сірчану руду на вантажівки, які довго повзли за урвища спіральною стежкою назовні(кожна з них везла 50 тонн руди). Новояворівський комбінат „Сірка” видобував половину обсягу промислової сірки у Радянському Союзі. Спершу сірку мали виплавляти з руди гарячою водою. Але для цього треба було будувати теплові електростанції‚ на які не було грошей. Вирішили вивозити сірчану руду з земних глибин. Довелося займати величезну площу‚ з якої виселили людей. Варто з сказати‚ що тепер тут розташовано відомий військовий полігон площею понад 36 тис. гектарів на місці 170 сіл і хуторів. Неподалік стоять руїни комбінату‚ а на місці кар’єру утворено мальовниче озеро. На місці колишнього кар’єру утворили озеро‚ яке мало стати місцем відпочинку для мешканців не тільки сусідніх із Львівською областей, а й прикордонних міст Польщі. Для цього води річки Шкло були спрямовано у кар’єр. Заповнення тривало трохи більше трьох років. На берегах водойми створено п’ять зон відпочинку, назви яких відповідають найближчим селам. Але водойма створена на базі сірчаного кар’єру, причому відкриті поклади самородної сірки не були ізольовані перед заповненням водою, тож у воду потрапляють сполуки сірки. Екологи твердять, що сірководень вб’є все живе і перетворить водойму на мертве море. Наразі сірководнева зона розташована на глибині понад 25 метрів. Руїни Новояворівського комбінату „Сірка”. СІРКА - історія видобутку

Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого «Про затвердження переліку ділянок надр (родовищ корисних копалин), які мають стратегічне значення для сталого розвитку економіки та обороноздатності держави…». У затвердженому переліку є два родовища калійних солей — Стебницьке і Калуш-Голинське. Родовище знаходиться в Калуському районі, за 2 кілометри на захід від залізничної станції Калуш. Родовища калійних солей утворюють Передкарпатський калієносний басейн. В межах Львівської і Івано-Франківської областей його протяжність до 280 км при ширині 15—30 км і площі понад 4500 км². Тут виявлено 17 родовищ калійних солей, з яких 13 обліковуються державним балансом. Експлуатуються тільки Стебницьке калійне родовище у Львівській області і Калуш-Голинське в Івано-Франківській На базі Калуш-Голинської групи родовищ працює завод калійних добрив, який входить до складу ВАТ «Оріана». На даний час цей завод — єдиний виробник калійних добрив на Україні, оскільки Стебницький рудник і завод у Львівській області не працюють. КАЛІЙНІ СОЛІ

ПРИНЦИПИ РОЗМІЩЕННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЦТВ ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІСИРОВИННИЙ ЧИННИКсодова промисловість і синтез мінеральних добрив. У промисловості органічного синтезу на один і той самий продукт одразу затрачається кілька видів сировини. ЕКОЛОГІЧНИЙ ЧИННИКпередбачає винесення небезпечних підприємств за межі густо населених територій.   ПАЛИВНО - ЕНЕРГЕТИЧНИЙ І ВОДНИЙ ЧИННИКИвиробництво хлору, пластмас, хімічних волокон. СПОЖИВАЧрозміщення підприємств з ви­робництва сірчаної кислоти та хімії переробки полімерів і мінеральних добрив , крім калійних

Більшість підприємств хімічної промисловості зосереджено у трьох районах: Придніпров'ї, Донбасі, Прикарпатті, тому ці райони найбільше екологічно забруднені. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЧИННИКЯкщо виробництва не передбачають внутрішньогалузеве комбіну­вання і являють собою технологічно самостійні спеціалізовані підприємства, то вони розміщуються поодинціКомбінування є необ­ хідною умовою функціонування підприємств хімічної промисловості або ви­робництв різних напрямів, їхнє розміщення має форму взаємопов’язаних виробництв-комплексів.виробництва калійних добрив, фарб, лаків, з переробки пластмас Такими є нафтохімічні комплекси, що виробляють полімерні матеріали та напівфабрикати для їхнього одержання, барвники та неорганічні хімікати. Поряд розташовуються виробництва сірчаної кислоти та фосфатних добрив, заводи з коксування вугілля та синтезу фосфатних добрив, підприємства кольорової металургії та сірчанокислотні

ГАЛУЗЕВИЙ СКЛАД ХІМІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ( неорганічна продукція )СОДОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ матеріа­ло- та енергомістке виробництво. Щоб одержати 1 т соди, необхідно витрати­ти по 1,5 т кухонної солі та вапняків, а для нагрівання розсолу – 1,7 т умовно­го палива. Ось чому таке виробництво зорієнтоване на сировинний та палив­но-енергетичний чинники. Іноді вико­ристовують суху кам’яну сіль, в інших випадках – рідкі розсоли солоних озер або заток. Синтезують харчову, кальци­новану та каустичну соду. Харчова сода застосовується у харчовій промисловості, медицині, хімічній (для вироб­ництва пінопласту, фарбників, побутової хімії), легкій промисловості (для штучної шкіри, гуми для підошв, текстилю), входить до складу порошків для гасіння пожеж. Інші види соди є отруйними. Вони йдуть на виробни­ цтво мила, паперу, скла, глинозему. Останнім ча­сом виробництва неорганічних речовин скоротили обсяги випуску своєї продукції у 2–3 рази. Виробництво соди останнім ча­сом суттєво скоротилося. Тривалий час основними виробниками хар­чової та кальцинованої соди були хімічні підприємства Слов’янська («Хімпром») та Лисичанська («Донсода»), які використовували для своєї роботи з другої половини ХІХ ст. місцеві сировину (кухонну сіль, вапняки) та паливо. Ці підприємства не лише забезпечували роботою місцевих жите­лів, а й катастрофічно забруднювали навколишнє середовище. Після свого закриття вони залишили по собі «місяцеві» ландшафти.

сода добре справляється зі стійкими забрудненнями, з якими харчова сода не здатна впоратися. не є безпечною, а потрапляння на шкіру або в очі може викликати роздратування таку соду вживати в їжу не можна!  сода не має запаху. Хімічна формула харчової соди - Na. HCO₃, а кальцифікована сода - Na₂CO₃. має більш сильну лужну реакцію - р. Н 11, в той час як їжа - 8 р. Н. відмінний спосіб відбілити вицвілі і пожовклі речі, такі як постільна білизна, скатертини, серветки, сорочки, футболки. Але прати можна тільки натуральні тканини: бавовняні або лляні (вовняні і шовкові речі прати не можна). використовується для очищення самої пральної машини, адже її деталі також покриті вапняним нальотом і цвіллю. на відміну від багатьох дорогих продуктів, здатна очистити навіть дуже брудну ванну з нальотом жовтого вапна і жирним покриттям. На відміну від харчової соди, кальцифікована ефективніше справляється з роллю побутової хімії. Хімічна формула харчової соди – Na. HCO₃ Харчова соди більш пухка. сода здатна впливати на нервову систему, покращувати пам'ять і концентрацію уваги, зменшувати головний біль. Вона є відмінним антисептичним і протизапальним засобом, допоможе зміцнити імунітет, зменшить біль в горлі, допоможе налагодити роботу багатьох систем організму. Крім здатності знижувати рівень кислотності в організмі і відновлювати Ph-баланс, сода відмінно очищає організм, прискорюючи виведення токсинів і перешкоджаючи затримці шкідливих речовин в нирках і печінці Сода - найпоширеніший і доступний розпушувач. З додаванням харчової соди тісто стає пухнастим, збільшується в об'ємі. В результаті борошняні вироби виходять м'якими, легкими, повітряними. Сода є потужним протигрибковим і антибактеріальним засобом.. За допомогою водного розчину соди пригнічують симптоми свербіння вітрянкою, укусами комарів. Також соду можна гасити окропом. При нагріванні від 60 градусів соду також гасять. Саме тому, якщо його додати в пісне тісто, реакція все одно відбувається при нагріванні..

   Виробництво технічних кальцинованої та каустичної соди нині зберег­лося у місті Яни Капу (до 2016 р. – Красноперекопськ) та Кримському со­довому заводі. Він використовує розсоли затоки Сиваш та місцевий газ як паливо. Багаторічне скидання стічних вод заводу в місцеві озера зруйнувало їх екосистеми, зробило колись заповнені птахами береги пусткою. Каустич­ну соду також виробляють на підприємстві «Дніпро. АЗОТ» у Кам’янському(до 2016 р. Дніпродзержинськ),використовуючи місцеву електроенергію та сіль з Донбасу. ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( неорганічна продукція ) КРИМСЬКИЙ СОДОВИЙ ЗАВОД

ХЛОРНА ПРОМИСЛОВІСТЬ працює на відходах содового виробництва. Че­рез те центри їх розвитку часто поєднано. При синтезі хлору з кухонної або калійної солей шляхом електролізу (розкладу речовини під дією елек­тричного струму) виробництво наближене до джерел електроенергії та води. Хлор одержують для виробництва отрутохімікатів, вибілювачів, целюлози та паперу, як знезаражувальний засіб. ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( неорганічна продукція ) Виробництво хлору використовують відходи содової промисловості. Його сполуки, що їх застосовують у виробництві мийних засобів та для знезаражування води, одержують у Кам’янському.   В останні роки обсяги виробництва сірчаної кислоти скоротилося у 1,5 раза. Через високу хімічну активність кислоти її важко перевозити. Через те заводи з її виробництва тяжіють до споживача, основним з яких є виробництво фосфатних добрив. Тому в таких містах, як Одеса та Суми, ці два виробництва територіально поєднано. З відходів металургійних підприємств синтезували сірчану кис­лоту в Костянтинівці на Донеччині на державному хімічному заводі, а також у Кам’янському на підприємстві «Дніпро. АЗОТ».

СІРЧАНОКИСЛОТНА (СУЛЬФАТНО-КИСЛОТНА) ПРОМИСЛОВІСТЬ Її продукція вкористовується у текстильній, харчовій, нафтопереробній, целюлозно-паперовій промисловості, у виробництві аку­муляторів тощо. Проте основним «споживачем» кислоти є синтез фосфат­них добрив – суперфосфату. Використовує широку сировинну базу: самородну сірку, пірит, відходи коксохімічних та нафтопереробних заводів, газуваті сполуки Сульфуру, що утворюються під час виплавлення кольорових металів (міді, цинку, нікелю, ртуті). Через високу хімічну активність сірчану кислоту важко перевозити. Для цього потрібний спеціально обладнаний транспорт. Тому її виробництво орієнту­ється на чинник споживача . Саме тому зазвичай поєднано центри синтезу фосфатних добрив та виробництва сірчаної кислоти. ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( неорганічна продукція ) 

   САЖОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ спрямована на добування порошкоподібного вуг­лецю, який на 90% складається з Карбону. Сажу одержують під час не­ повного спалювання чи термічного розкладу природного газу, нафти або вугілля. Через те виробництво зорієнтоване на чинник сировини або за її відсутності – на транспортний чинник. Використовують сажу як чорний пігмент для одержання друкарської фарби, інших фарб, як наповнювач у виробництві гуми. Технічний вуглець (сажа) під­вищує міцність гуми, яка йде на виробництво автомобільних шин. ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. ( неорганічна продукція )

ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ( неогранічна продукція ) Для потреб сільського господарства хімічна промисловість синтезує три основні види добрив. КАЛІЙНІ забезпечують імунітет рослин від хвороб та опір проти шкідників. ФОСФАТНІ забезпечують раннє цвітіння і плодоно­сіння. АЗОТНІ стимулюють активний ріст пагона

  Виробництво калійних добрив дуже матеріаломістке виробництво, отже, розміщене з орієнтуванням на си­ровинний чинник – родовища калійних солей. Найпоширенішими ка­лійними добривами є сильвініт та калій хлорид, основним складником яких є калійна сіль. Вони виглядають як по­рошок рожевого кольору. Під час спа­лювання органічних решток одержують інший вид калійних добрив – поташ.       ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( неорганічна продукція ) Калій надзвичайно важливий для правильного розвитку рослин, особливо в період їх цвітіння та формування зав’язей. Це основний будівельний матеріал для клітин, без нього не відбувається накопичення цукрів та утворення крохмалю. При дефіциті калію урожай не тішитиме особливо величиною та смаком, буде непридатний для зберігання та транспортування.

Сировиною для синтезу фосфатних добрив є фосфорити та апатити. Найвідоміші фосфатні до­брива – це суперфосфат та фосфоритове борошно. Для одержання суперфосфату фосфорити обробляють сірчаною кислотою, яку важко перевозити. Тому підприємства із синтезу суперфосфату поєднано з центрами виробництва сірчаної кислоти. Крім того, під час розміщення заводів фосфатних добрив враховують чинник споживача – сільське господарство, яке культивує рос­лини, що потребують для нормального розвитку цих добрив. ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ. ( неорганічна продукція )Фосфор — елемент, необхідний для повноцінного живлення садових та овочевих рослин. Фосфорні добрива збільшують цукристість плодів, роблять багаторічники холодостійкими та несприйнятливими до хвороб. Основні його завдання — розвиток потужної кореневої системи та стимулювання цвітіння.

  Найпоширеніші АЗОТНІ (НІТРАТНІ) ДОБРИВА – селітри та карбамід. Зовні це гранули яскраво білого ко­льору. Виробництво азотних добрив матеріало-, водо- та енергомістке вироб­ництво. Воно вирізняється великим розмаїттям вихідної сировини, тому й різними чинниками розміщення. Азотні добрива можна одержувати або з відходів коксування вугілля (коксовий газ), або в результаті переробки природного газу чи нафти. Через те виробництво налагодже­ но або у районах розвитку чорної мета­лургії, або біля нафтогазових родовищ. Якщо немає поблизу джерел природного газу чи нафти, то заводи азотних добрив зорієнтовані на транспортний чинник, найчастіше вони розміщені біля магістральних трубопроводів. ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( неорганічна продукція ) 

За останні 50 років у світі зросла популярність азотних добрив. Залишки азотних добрив потрапляють в океани, ґрунт та атмосферу. За підрахунками вчених максимальна допустима норма азотних викидів в атмосферу ― 35 млн т на рік. Але вже у 2021 р. ці показники становили 270 млн т викидів. У сільському господарстві, нітрати додають у величезних кількостях для підвищення урожайності зернових. Близько 30% нітратів потрапляють у воду. За останні 40 років, кількість нітратів, які потрапляють до води зросла у шість разів. Наслідками надмірного вмісту нітратів у воді є цвітіння водоростей, які виробляють токсини. Ці токсини потім потрапляють до водних організмів (риб), які споживає людина. Окрім того, відбувається виснаження кисню та створення мертвих зон в океанах. Вони утворюються, коли добрива та інші забруднюючі речовини із високим вмістом азоту і фосфору потрапляють у воду. При інтенсивному використанні азотних добрив, виділяється багато оксиду азоту і аміаку. Це призводить до утворення смогу, руйнування озону та кислотних дощів. Як  наслідок ― глобальне потепління. В середньому азот приносить у 310 разів більше шкоди ніж вуглекислий газ. ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СТВОРЕНІ ХІМІЧНОЮ ПРОМИСЛОВІСТЮ ( неогранічна продукція )

Ці хімічні підпри­ємства розміщено у місцях споживання готової продукції. На їх розміщен­ня також впливає значна потреба виробництва у воді та електроенергії.  ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( органічна продукція ) Основним виробництвом хі­мії органічного синтезу в Україні є хімія полімерів. У державі налагоджене виробництво пластмас і синтетичних смол, синтетичного каучуку, хімічних волокон. Сировиною для їх виробництва є імпортні нафта, газ, а також кам’яне вугілля та продукти його коксування. 

ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( органічна продукція ) Найбільш відомі виробництва пластмас та синтетичних смол, поліетилену та поліпропілену, латексу та синтетичного каучуку. До 30-х рр. ХХ ст. використовували лише дорогий натуральний каучук, який добували із соку каучуконосного дерева – гевеї. Перший синтетичний каучук одержали з картоплі, а нині його синтезують з нафти, природного газу, лісової сировини. Більша частина каучуку витрачається на виробництво шин. Продукцію хімії органічного синтезу найбільше виробляють підприємства, що розміщені в Донбасі та Придніпров’ї. Так, у Запоріжжі виробляють органічні сполуки, пластмаси, синтетичні смоли; у Дніпрі – синтетичний каучук; у Кам’янському – полівініл та полістирол, у Сєвєродонецьку – ви­роби з пластмаси і склопластику.

ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( органічна продукція ) Із синтетичних полімерів формують ХІМІЧНІ ВОЛОКНА, які є сировиною для виробництва тканин, а також використовуються у виробництві шин, авіабудуванні тощо. Їх добавляють до натуральних волокон (бавовняних, шовкових, лляних, вовняних), оскільки вони мають ряд переваг. По-пер­ше, для їх виробництва є широка сировинна база.Їх виробництво достатньо дешеве. Вони міцніші та не мнуться, не пошкоджу­ ються комахами та гризунами. Виробництво полімерів потребує великих витрат води та електроенергії. Так, на 1 т хімічного волокна використо­вується 3–5 тис. м3 води та 5–20 тис. к. Вт· год електроенергії. Ось чому провідними чинниками в розміщенні підприємств полімерної хімії є окрім сировинного наявність води та електростанції. Крім того, враховується чинник споживача. Наприклад, ЦЕНТРИ ВИРОБНИЦТВА ХІМІЧНИХ ВОЛОКОН за­звичай поєднано з текстильними комбінатами, а шинні заводи – з виробни­цтвом синтетичного каучуку.

Лакофарбова промисловість використовує різ­ну сировину та напівфабрикати: продукти нафтопереробки, переробки де­ревини, олійно-жирової промисловості, відходи металургії. Лакофарбові матеріали (лаки, фарби, емалі, оліфи, розчинники) мають здатність після нанесення на поверхню створювати декоративну або захисну плівку. Через те вони слугують як для оздоблення, так і для захисту матеріалів від руй­нування: металу – від корозії, дерева – від гниття. Підприємства лакофар­бового виробництва орієнтуються на чинник споживача.   ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( органічна продукція )    Парфумерна промисловість використовує як природну, так і синтетич­ну сировину. Основою для рідких парфумів є етиловий спирт і дистильована вода, до яких добавляють духмяні речовини рослинного або синтетичного походження. Найвідоміші рослинні олії одержують з пелюсток троянд, ли­стя м’яти, лаванди, сандалового та кедрового дерева тощо. Частиною пар­фумерної є миловарна промисловість. Виробництво парфумів зорієнтоване на чинники наукової бази та споживача.

ВИРОБНИЦТВО ГУМОВИХ ВИРОБІВ. Гу­мові вироби виробляє гумоазбестова промисловість. Найбільшими її підприємствами є «Дніпрошина» у Дніпрі та «Росава» у Білій Церкві. Вони випускають шини для легкових, вантаж­них автомобілів, дорожньобудівної та сільськогосподарської техніки. Потужності виробництва у Білій Церкві сягають майже 6 млн шин на рік. Асортимент продукції становить близько 200 типорозмірів шин. Шини забезпечують безпеку і комфорт на будь-якому дорожньому покритті не­ залежно від кліматичних умов. «Росава» постійно розробляє й виводить на ринок нові шини для всіх груп автотранспортних засобів, що можуть конкурувати на ринку. Розпочато випуск шин нового покоління, які мають зимовий малюнок протектора, та шини з можливістю шипування. Гумотехнічні вироби також випускають підприємства  Сум, Запоріжжя, Одеси, Харкова, Чернівців. ВИРОБНИЦТВО ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН І ХІМІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ.( органічна продукція ) 

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СТВОРЕНІ ХІМІЧНОЮ ПРОМИСЛОВІСТЮПідприємства галузі значно забруднюють навколишнє середовище як відходами виробництва, так і своєю кінцевою продукцією. В результаті їх діяльності, а також використання продукції хімічної промисло­вості у повітря, воду, ґрунт потрапляє велика кількість отруйних речовин, які негативно впливають як на стан довкілля, так і на здоров’я людей. У районах високої концентрації хімічної промисловості внаслідок викидів і аварій переважає ситуація екологічної кризи. Найбільш небезпечними є ве­летенські хімічні підприємства, які більше викидають відходів, ніж дають продукції. Основними забруднювачами довкілля в процесі хімічного ви­робництва є оксиди Нітрогену, амоніак, чадний газ. ДЛЯ ПОДОЛАННЯ ЕКОЛО­ГІЧНИХ ПРОБЛЕМ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ХІМІЧНИМ ВИРОБНИЦТВОМ, слід переходити до сучасних маловідходних технологій виробництва, комплексно використо­вувати сировину, утилізувати виробничі відходи, запроваджувати сучасні системи очищення. Великою проблемою сьогодення стало надмірне засто­сування продукції хімічної промисловості у повсякденному житті, особливо з харчовими продуктами. Наслідки такого зловживання хімікатами мають бути ретельно досліджені.

ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СТВОРЕНІ ХІМІЧНОЮ ПРОМИСЛОВІСТЮ

ЦІКАВА ІНФОРМАЦІЯ Пластик – один із найбільш економічно вигідних винаходів людства. Завдяки ньому наше життя стало комфортнішим і навіть безпечнішим. Наразі немає такої сфери людської життєдіяльності, де не використовується ця чудо-речовина Є зворотний бік: пластик вкрай повільно розкладається, а, перебуваючи на звалищах, згодом перетворюється на токсичні речовини. Засилля пластику на звалищах навіть називають однією з причин поширення малярії: у воді, що збирається на звалищах у пластиковій і поліетиленовій тарі, в тропічних країнах нерідко розмножуються малярійні комарі

за 65 останніх років на планеті було вироблено 8,3 млрд тонн пластику. З них 4,5 млрд тонн – за останні 13 років. Із усіх випущених пластикових виробів (середній строк використання яких складає приблизно 1 рік) близько 70% уже не використовуються. Яка ж доля цих відходів? На жаль, із них 79% залишаються на звалищах. 12% люди спалюють. На повторну переробку йде лише 9% виробленого пластику. Найбільше виробів із цієї речовини сьогодні випускають у Європі приблизно 30% світових обсягів. На другому місці Китай - 25%. Треті – США з 9%. Приблизно 8 млн тонн пластику щорічно потрапляє у світовий океан, а якщо поділити кількість виробленого пластику на площу земної кулі, то на кожен квадратний метр припаде приблизно 16,5 кг цієї речовини. До 2029 року країни-члени ЄС будуть зобов’язані збирати 90% пластикових пляшок для вторинної переробки, і вони будуть виготовлятися з використанням 25% вторинних матеріалів у 2025 році та 30% - у 2030 році. ЦІКАВА ІНФОРМАЦІЯ

Головна проблема утилізації пластику полягає в тому, що в кілька разів дешевше виробити нову партію пляшок, чим займатися їх переробкою. А ось розкладаються пластикові пляшки від 450 до 1000 років, в залежності від клімату і складу пластику

Презентацію виконала вчитель - методист вищої категорії Кузьмук Ірина Вікторівна