Презентація "Хранителі кобзарської спадщини"

Підготувала вчитель бандури Шевченківської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату з поглибленим вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю Черкаської обласної ради Забожко Ірина Хранителі кобзарської спадщини

Виконуючи численні народні пісні і думи, наші славні співці-кобзарі відкривали і відкривають кожному поколінню українців неймовірно багатий поетичний світ народу, що породив його і прийняв їх у своє історичне лоно. Вони постійно нагадують своїм братам і сестрам, що мова і пісня українська – то крила національної культури нашого народу, що вони лежать в основі нашої самобутності і роблять нас цікавими світові. Українська пісня та українська бандура – це два невід’ємні скарби нашого народу, які неможливо відібрати, знищити, продати, які завжди будуть дивувати і зачаровувати світ.

Єсипок Володимир Миколайович - народний артист України, родом з Полтави. У 1966–1970 роках навчався у Полтавському музичному училищі імені М. В. Лисенка, яке закінчив по класу бандури і сольного співу.  Після закінчення  Київської консерваторії з 1976 року – соліст Національного оркестру народних інструментів України. Нині доцент кафедри кобзарського мистецтва та бандури Київського національного університету культури і мистецтв. Учасник багатьох кобзарських фестивалів та член журі конкурсів бандуристів. Редактор та упорядник збірок репертуару бандуриста. Від 2004 р. – голова Національної спілки кобзарів України. Володимир Єсипок (1950 р.н.)

Кушпет Володимир Григорович (1948р.н.) - український кобзар та лірник. Закінчив Київське муз. училище ім. Глієра (клас бандури В.Лапшина), а 1971 року — Київську державну консерваторію (клас бандури С.Баштана). Від 1976 – редактор головної редакції музичного радіомовлення Державного комітету з телерадіомовлення; від 1977 – бандурист-гітарист і режисер-постановник (рок-композиції «Пам’яті Ф.Шопена») ансамблю «Мальви», який 1978 став лауреатом Республіканського конкурсу артистів естради. 1981–85 виступав у інструментальному дуеті з К. Новицьким. . Від 1986 – художній керівник Київського вар’єте, від 1988 – Київського театру естради. Володимир Кушпет

ВІА «Кобза» - 1976р. В.Кушпет з учнями. Один із засновників відомого ансамблю «Кобза». Викладач Стрітівської вищої педагогічної школи кобзарського мистецтва з 1989р., Глибокий голос та майстерна гра на вересаївській кобзі, колісній лірі, торбані та старосвітській бандурі запам'ятовується слухачам на довго. Автор багатьох публікацій на кобзарську тематику та підручника «Самонавчитель гри на старосвітських музичних інструментах» .

Ще учнем середньої школи виявив свої уміння: акомпанував хоровому колективу села, писав вірші, гарно співав, малював. Іван Якович Новобранець (нар. 2 травня 1939 с. Березоточа Лубенського повіту на Полтавщині) — лірник, кобзар-бандурист, художник. Заслужений художник України, член Національної спілки кобзарів та Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Закінчив Московський народний університет мистецтв ім.. Крупської. Працював вчителем малювання і музики в школі. У 1969 р. оселився в Полтаві. З Полтавою пов'язане все його подальше життя, тут він реалізувався як митець. Іван Новобранець

Серед творів митця вирізняються роботи непідробного патріотизму, картини історичних сюжетів, речі навіяні фольклорними мотивами народних переказів. Іван Якович Новобранець добре знаний як живописець, який не тільки відроджує народну картину, але й проторює у національному мистецтві новий напрямок, як автор поезій, як кобзар та лірник, як майстер з виготовлення музичних інструментів.

Василь Григорович Нечепа (1950 р.н.) Унікальний музика і співак Василь Нечепа — єдиний представник старосвітської чернігівської кобзарської школи, яку Гнат Хоткевич вважав найдавнішою в Україні. З 1967 року В. Нечепа працював у багатьох колективах. Був солістом ансамблю пісні й танцю радянських військ у Німеччині, заслуженого народного хору «Десна», виступав у Чернігівському народному хорі й у фольклорному ансамблі «Сівери» при Чернігівській філармонії, який сам і створив. З 1985 року виступає як кобзар-лірник-співак. Він випустив на професійну сцену десятки «Соколиків» Чернігівського гурту кобзариків.

Здається, пісні з митця аж сиплять, іскряться радістю в очах і карбуються мудрістю на скронях. Василя Нечепу, затамувавши подих, слухають не лише на рідній землі, а й у  Білорусі, Польщі, Угорщині, Німеччині, Великій Британії, Бельгії, Франції, Італії, Іспанії, Чехії, Словаччині, Австралії, Канаді, США. В.Нечепа в Шевченківській школі- інтернаті Василь Нечепа - кобзар, лірник, народний співак. Його життєва позиція — зберегти та примножити славу пращурів наших.

Народний музика з Драбівщини, який і нині відроджує кобзарське мистецтво на Черкащині. Колишній учитель іспанської та англійської мов, а нині пенсіонер, виконує на старосвітській бандурі балади, думи, обрядові, побутові, історичні та ліричні музичні твори. Учасник багатьох кобзарських фестивалів, свят в Черкасах, Києві, Дніпропетровську, Львові та інш. Михайло Коваль (1948 р.н.)

Репертуар дуже різноманітний та багатий: це думи, псалми, балади, історичні пісні, побутові, обрядові, власні ( на свої слова та на слова сучасних поетів та класиків). 2003 року найбільша професійна асоціація національних мовників світу – Європейська Мовна Спілка (ЕВІІ) видала другий музичний альбом світової музики з двох компакт-дисків, до якого увійшов запис виконавця з України Михайла Коваля. Бандура не єдине Михайлове захоплення. Він майстерно виготовляє брилі, різноманітні сувеніри, традиційні жіночі пояси-крайки, є членом Спілки народних майстрів України. 

Йому властиві драматичне перевтілення, виразність співу, інструментальна імпровізаційність. З його участю знято кілька фільмів. У творчому доробку Василя Литвина понад 250 композицій, з яких 170 – авторські мелодії, покладені на слова українських класиків та сучасників. Гастролював у різних країнах. Свої пісні він не лише віртуозно виконував, а проживав кожне слово, бо вважав, що саме через пісню можна врятувати душу народу, возвеличити її і піднести над усіма негараздами.  Заслужений артист України, народний артист України, голова Спілки кобзарів України, лауреат Республіканської премії ім.І.Нечуя-Левицького, лауреат премії фонду Т.Г. Шевченка. Співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва . Василь Литвин (1941р- 2017р.)

Співав з братом Василем спочатку у художній самодіяльності, згодом обидва навчаються в Києві в музичному училищі ім. Р.Глієра. Після закінчення Львівської консерваторії 1971 р. його запросили на роботу до новоствореного Київського оркестру українських народних інструментів під орудою Якова Орлова. Вчився в кобзаря Євгена Адамцевича, знав і Георгія Ткаченка. Уже тоді подав до видавництва збірку віршів «Вітряки». 1973 р. влаштувався викладачем по класу бандури у Сумському музичному училищі. Талановитий митець, він все життя боровся за національне відродження України, був заарештований за участь у напівлегальній націоналістичній організації (м. Тернопіль) та звинувачений у проведенні «антирадянської пропаганди». Український кобзар, композитор, письменник,  журналіст, громадський діяч. Микола Литвин (1943р. - 2020р.)

У 1993 році Тернопільська обласна рада встановила стипендію імені М. Литвина для студентів-бандуристів, які навчаються у Тернопільському музичному училищі та студентів-тернопільців, котрі студіюють гру на бандурі у вишах України. Як кобзар виступав у всіх областях України, у Польщі, Словаччині, Литві, США. У його репертуарі були думи, козацькі, стрілецькі та пісні на слова українських поетів, власні твори. В літературному доробку Миколи Степановича збірки поезій, оповідань та повістей. «Лети, павутино!» – збірка повістей, присвячена видатним українським композиторам (1990), «Струни золотії» – повість-есе, присвячена дослідженню витоків та історії українського кобзарства (1994), книги музичних творів. Василь Степанович був лауреатом Літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького (1993), Літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки (1995), Літературно-мистецької премії імені Володимира Косовського.

Васи́ль Олекса́ндрович Жда́нкін (1958 -2019р.р.) - український бард, кобзар, бандурист. Закінчив середню школу в місті Кривий Ріг (1975). Навчався в Українській сільськогосподарській академії (Київ),  Львівській консерваторії. Закінчив диригентський факультет Рівненського інституту культури (1987), де створив квартет «Птах». Володар «Гран-прі» першого фестивалю «Червона Рута»(1989) у місті Чернівцях. Лауреат фестивалю «Оберіг» (1990, Луцьк). В. Жданкін був першим, хто після багатьох років заборони публічно виконав «Ще не вмерла Україна». Це сталося восени 1989 року на заключному концерті фестивалю «Червона Рута». Василь Жданкін

Василь Жданкін знявся у кінострічках «І снігом стелиться життя» та «Українці, ми врятовані». Від 1990 почав концертувати як кобзар. Співав баритоном. Акомпанував собі на кобзі. Гастролював у більше ніж у 20 країнах — Аргентині, Канаді, США, РФ та ін. Автор низки музичних творів на власні вірші та вірші українських поетів. Серед опублікованих творів — «Билина про Кременець». Працював і мешкав у м. Кременці Тернопільської області, співав у церковному хорі. 2 вересня 2019 року трагічно загинув у ДТП, ввечері виїхавши на скутері з дому.

Дякую за увагу!