Презентація "Хто започаткував наукові дослідження історії України?"

Хто започаткував наукові дослідження історії України

Михайло Максимовичвидатний український учений-природознавець, історик, народознавець, письменник. Цікавинкою його біографії є те, що він поєднував любов до ботаніки (наука про рослини) та історії України. Михайло Олександрович багато уваги приділяв збереженню фольклорної спадщини українського народу: видавав збірки українських народних пісень, був автором віршованого перекладу «Слова о полку Ігоревім» українською та російською мовами. Провідним напрямом наукових досліджень Михайла Максимовича було обстоювання ідеї права на вільний розвиток і соборність українських земель.

Микола костомаров. Був він одним із перших великих українських істориків, що ґрунтовно довів у своїх працях належність князівської України-Русі до історії сучасної йому України. Викладаючи історію спочатку в Київському університеті, а після заслання у справі Кирило-Мефодіївського братства до Саратова, ставши професором Петербурзького університету, Костомаров у своїх працях відстоював ідею існування українського народу вже в ІХ столітті і належності історії часів княжого Києва саме до історії України.

Володимир АнтоновичІсторик, археолог, археограф, етнограф, нумізмат та громадсько-політичний діяч. Професор Київського університету Святого Володимира Володимир Антоновичуперше ввів у науковий обіг назву «Україна-Русь».

Дмитро яворницький видатний український історик, археолог, народознавець, письменник. Усе життя глибоко досліджував історію запорозьких козаків. За результатами багаторічної праці він залишив нащадкам неоціненний скарб — працю «Історія запорозьких козаків». Ця книжка — справжня енциклопедія історії козацтва: тут дізнаємося і про звичаї козацтва, і про бойове мистецтво, про більшість подій козацької історії.

 МИХАЙЛо ГРУШЕВСЬКий. За заповітом свого діда вступив до Київського університету Святого Володимира. Тут він навчався під керівництвом відомого історика Володимира Антоновича. Після завершення навчання протягом багатьох років (з 1894 р. до 1914 р.) працював у Львові на посаді професора кафедри всесвітньої історії. Його також обрали головою Наукового товариства імені Тараса Шевченка. Ця організація, керуючись ідеями Кобзаря, сприяла розвиткові українознавчих досліджень. Завдяки наполегливій праці, організаторським здібностям Михайло Грушевський зміг перетворити Наукове товариство імені Тараса Шевченка на провідну наукову установу України, яка об’єднувала бібліотеки, музеї, збирала архівні матеріали, здійснювала освітню та дослідницьку діяльність.

 МИХАЙЛо ГРУШЕВСЬКий написав близько двох тисяч праць з історії, соціології, літератури, етнографії, фольклору, історії розвитку української історичної науки. Як справжній патріот України, Михайло Грушевський брав активну участь у боротьбі за волю України в роки Української революції 1917—1921 рр.: був обраний головою Української Центральної Ради та виступив ініціатором створення Конституції Української Народної Республіки.

 МИХАЙЛо ГРУШЕВСЬКийголовною справою життя вченого було створення великої праці — «Історії України-Руси» — 10-томного дослідження історії українських земель від давнини до другої половини XVII ст. Написанню цієї роботи він присвятив 38 років свого життя. Головна ідея наукових поглядів видатного історика — послідовний розвиток української історії від найдавніших часів. Як політик, він мріяв про побудову Української держави на демократичних засадах. До наших днів Михайло Грушевський є найбільш авторитетним українським істориком

Наталія полонська-василенко Під час навчання на історико-філологічному відділенні Вищих жіночих курсів у Києві зацікавилася археологією. Брала участь в археологічній експедиції під керівництвом Вікентія Хвойки. У роки Другої світової війни емігрувала за межі України і працювала в закордонних осередках української науки. Молода вчена цікавилася різними важливими подіями української історії: досліджувала козацтво, історію української церкви, розвиток української історичної науки.