Презентація "І.Виговський. Гадяцька угода. Україно-московська війна. Конотопська битва. Початок Руїни"

І. Виговський. Гадяцька угода. Україно-московська війна. Конотопська битва. Початок Руїни

Іван ВиговськийІван Виговський (1657—1659 рр.), якого 15 вересня 1657 р. на Старшинській раді в Чигирині було обрано гетьманом до повноліття Юрія Хмельницького, а в жовтні козацька рада в Корсуні призначила його вже повноправним гетьманом. 

Він підтримував союзницькі відносини зі Швецією і Трансильванією, Кримським ханством та Московською державою. Зміст своєї політики щодо Московії І. Виговський сформулював лаконічно: «Нехай Великоросія буде Великоросією, Україна — Україною, ми є військо непереможне». Звичайно, таке ставлення й така політика не могли сподобатися Москві.

Гадяцький договір — угода, укладена 16 вересня 1658 року під містом Гадяч з ініціативи гетьмана Івана Виговського між Річчю Посполитою і Гетьманщиною, що передбачала входження останньої до складу Речі Посполитої під назвою «Великого Князівства Руського»

На думку сучасних українських істориків В. Смолія та В. Степанкова, «Гадяцький договір зводив нанівець суверенітет козацької України й істотно змінював її політичний лад... унеможливлював досягнення незалежності й соборності (лише частина українських земель входила до князівства), ліквідував соціально-економічні завоювання селян, міщан і нереєстрових козаків, його основні положення запізнилися щонайменше на 100 років».

Україно-московська війна. Конотопська битва. Гадяцька угода стала приводом до відкритої агресії Московської держави. Восени 1658 р. розпочалася українсько-московська війна. Скориставшись існуючими в Україні суперечностями, Москва закликала український народ не підкорятися гетьману.

На початку квітня 1659 р. московське військо на чолі з князем О. Трубецьким підійшло до Конотопа та взяло його в облогу.8—9 липня 1659 р. під Конотопом відбулася вирішальна битва, у якій І. Виговський завдав нищівної поразки 100-тисячній московській армії.

Через гостру внутрішньополітичну ситуацію скористатися результатами перемоги гетьман не зміг. Рух проти влади Виговського охопив Лівобережжя й частково Правобережжя. До того ж в Україну знову посунули московські війська. Незадоволена політикою І. Виговського козацька старшина на чолі з І. Богуном об’єдналася навколо Юрія Хмельницького й висунула його на гетьманство. 21 вересня 1659 р. відбулася козацька рада, на якій новим гетьманом було обрано Ю. Хмельницького. 

Ставши гетьманом, Ю. Хмельницький вирішив укласти мир із Москвою. Під час переговорів у Переяславі московські воєводи відхилили український проект і нав’язали новий договір на основі Березневих статей, що отримав назву Переяславські статті 1659 р. Згідно із договором:старшина була позбавлена права без дозволу царя переобирати гетьмана;гетьман втрачав право самостійно призначати, звільняти або засуджувати до страти старшину й полковників;московське військо, крім Києва, розміщувалося в Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані;

Річ Посполита та Московська держава готувалися до нової війни, щоб остаточно завершити боротьбу за українські землі. У воєнній кампанії 1660 р., вирішальна битва якої відбулася в районі міста Чуднова (тому її назвали Чуднівська), на Правобережній Україні польсько-татарська армія завдала поразки українсько-московській. Політичним наслідком цього став перехід Ю. Хмельницького на бік поляків і підписання Слободищенського трактату 1660 р. Його було укладено на основі Гадяцької угоди, але з деякими змінами:було вилучено статтю про Руське князівство;гетьман був зобов’язаний надавати військову допомогу Речі Посполитій у її війнах з іншими державами;

На Правобережжі козацька рада, що відбулася восени 1660 р. в Корсуні, схвалила його, то козаки деяких лівобережних полків відмовилися підтримати трактат й обрали своїм наказним гетьманом переяславського полковника Якима Сомка.

У травні 1661 р. майже все Лівобережжя визнало владу Москви. Наприкінці 1662 р., зневірившись у можливості об’єднати під своєю булавою всю Україну, Ю. Хмельницький зрікся гетьманства й пішов в ченці 

Правління Павла Тетері та Івана Брюховецького. Андрусівське перемир’я. Параграф 22

У цей час остаточно склався поділ території України на Правобережну, яка визнавала польську владу, і Лівобережну, підвладну Московській державі. В обох частинах козацької держави в 1663 р. було встановлено окремі гетьманати: на Правобережжі в січні 1663 р. козацька рада в Чигирині обрала гетьманом Павла Тетерю (1663—1665 рр.), на Лівобережжі після короткого гетьманування Якима Сомка (1662 р.), якого не визнала Москва, 27 червня 1663 р. на Чорній раді в околицях міста Ніжина гетьманом обрали Івана Брюховецького (1663—1668 рр.).

У жовтні 1663 р. на територію Лівобережної України вторглося польське військо на чолі з королем Яном Казимиром, татари та правобережні козацькі полки на чолі з П. Тетерею. Цей похід тривав до березня 1664 р. і зазнав цілковитої поразки. Протягом грудня 1663 р. об’єднані сили Павла Тетері і Яна Собєського завоювали південну Полтавщину, захопивши 52 населені пункти. Іван Брюховецький, розкидавши свої полки по залогах численних міст, засів у міцно укріпленому Батурині, маючи при собі 1 тис. козаків. У Білій Церкві відбулася військова рада, на якій розглядалось питання про плани подальших дій.

У листопаді 1663 р. новий гетьман підписав із представниками царського уряду Батуринські статті.

У вересні 1665 р. І. Брюховецький першим з українських гетьманів здійснив візит до Москви, де підписав нові статті, що значно посилювали залежність козацької України від царського уряду. Згідно з Московськими статтями:українські землі й міста проголошувалися володіннями московського царя, а з їх населення (крім козаків) стягувалися до царської скарбниці податки;вибори гетьмана відбувалися в присутності московських представників, а гетьманські клейноди новообраний гетьман отримував від царя;

У цей період також тривала війна між Московською державою та Річчю Посполитою. Виснаживши матеріальні й людські ресурси, обидві держави схилялися до примирення. Згідно з умовами перемир’я закріплювався поділ України: Правобережна Україна (без Києва) відійшла до Польщі, а Лівобережжя та тимчасово Київ (на два роки) залишилися за Московією. Запорожжя мало визнавати владу обох держав.30 січня 1667 р. - Андрусівського перемир'я. У селі Андрусово, що під Смоленськом, між Росією та Польщею було досягнуто угоди про перемир’я на 13,5 року.

Висновки. У період гетьманства І. Виговського через внутрішні й зовнішні чинники в Україні спалахнула громадянська війна. Укладена з поляками Гадяцька угода не знайшла підтримки в більшої частини населення, що стало головною причиною втрати І. Виговським гетьманської булави. Його авторитет навіть не врятувала перемога під Конотопом. Обрання гетьманом політично несамостійного Ю. Хмельницького не могло врятувати Україну від громадянської війни. Політичні хитання від Московії до Польщі зрештою призвели до усунення його від влади, а наступна боротьба за гетьманську булаву призвела до розколу Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну. Річ Посполита й Московська держава, уклавши між собою Андрусівське перемир’я, юридично оформили поділ України.