Презентація " Індивідуально-психологічні особливості дітей початкової школи"

Індивідуально-психологічні особливості дітей початкової школи. Дичик О. С. вчитель Черницького ЗЗСО І-ІІ ступенів з дошкільним підрозділом Підкамінської селищної ради Львівської області

Психологічні особливості навчання учнів початкових класів. Вступ дитини до школи ― це різка зміна її життя і діяльності. Це принципово нова соціальна ситуація розвитку особистості. Перехід до шкільного життя пов’язаний зі зміною провідної діяльності з ігрової на навчальну. Діти молодшого шкільного віку спершу надають перевагу навчанню як суспільно корисній діяльності взагалі, потім їх приваблюють окремі види навчальної роботи (читання, письмо, малювання), пізніше вони починають самостійно перетворювати конкретно-практичні завдання на навчально-теоретичні, цікавлячись внутрішнім змістом навчальної діяльності.

Початкова школа – важливий етап у житті школярів, оскільки саме в цей період відбувається перебудова свідомості дитини, її емоційної сфери, соціальна, психологічна і фізіологічна адаптація.           Яку б роботу не виконував школяр, чи то розумова праця – опановування нових знань, чи психологічне навантаження – спілкування у великому і різноманітному колективі, – кожна із систем організму повинна відреагувати своїм напруженням. Чим більше напруження вимагається від кожної системи, тим більше ресурсів витрачає організм. Учитель повинен знати, що можливості дитячого організму не безмежні, а тривале напруження і пов’язані з ним утома й перевтома можуть призвести до порушення здоров’я.

Гіперактивна дитина

Причини. Генетичні фактори;Пологові травмиІнфекційні захворювання дитини в перші місяці життя;Прояв дефіциту уваги ( непослідовність; не слухає, коли до неї звертаються; не організована; уникає нудних завдань і завдань, які потребують розкумових зусиль)

Прояв розгальмування.1. Постійно крутиться2. Виявляє ознаки занепокоєння( совається на сидінні, тарабанить пальцями, кудись залазить)3. Спить набагато менше, ніж інші діти4. Дуже балакуча

Прояв імпульсивності. Починає відповідати, не дослухавши запитання. Не здатна дочекатися своєї черги, нетерпляча. Поведінка слабо керована. Показує різні результати виконання завдань. Часто перебиває інших, втручається в їх діяльність та розмови.

Рекомендації Пам’ятайте, що дитина не винна в тому, що вона гіперактивна. У дітей з проявами гіперактивності спостерігаються труднощі з концентрацією уваги і регуляцією поведінки, які спричинені порушеннями процесів гальмування і збудження в корі головного мозку.- З гіперактивною дитиною спілкуйтесь спокійно, тактовно, з розумінням вислухайте її.- Навчіться давати інструкції: вони повинні бути короткими, не більше 10 слів. В іншому разі дитина просто «виключиться» і просто не почує Вас.- У взаєминах з дитиною не допускайте «вседозволеності», інакше дитина буде маніпулювати Вами. Чітко визначіть і обговоріть з дитиною що можна, а що не можна в поведінці дитини вдома і в дошкільному закладі.- Не завищуйте вимог, особливо якщо дитина навчається в школі, щоб не було перевтоми, капризів і відмови від навчання взагалі.- Заборон має бути не багато, але говоріть чітко, твердо. Бажано, щоб дитина знала, які «санкції» будуть зроблені батьками за порушення поведінки.- Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть за її успіхи і досягнення, навіть самі незначні.- У повсякденному спілкуванні з гіперактивними дітьми батьки повинні виключити різкі заперечення словами «ні» і «не можна», тому що такі діти є імпульсивними і зразу ж прореагують на заборону непослухом або вербальною агресією. В цьому випадку треба говорити з дитиною спокійно і стримано, бажано не говорити «ні», а дати можливість вибору для дитини.

«Швидка допомога» при взаємодії батьків з гіперактивною дитиною1. Переключіть увагу дитини від її капризів.2. Запропонуйте в даний момент іншу діяльність.3. Поставте несподіване запитання.4. Відреагуйте несподіваним для дитини способом, проявіть гумор, скопіюйте поведінку дитини.5. Не забороняйте певні дії дитини в категоричній формі.6. Не говоріть наказовим тоном, а просіть (але не підлещуйтесь).7. Вислухайте те, що хоче сказати дитина (інакше вона не буде чути Вас).8. Сфотографуйте дитину, або підведіть до дзеркала в той момент, коли вона капризує.9. Залиште в кімнаті наодинці (якщо це безпечно для здоров’я дитини).10. Не наполягайте на тому, щоб дитина просила вибачення.11. Не читайте довгих нотацій (дитина їх не чує).

Агресивна дитина

Причинивікові особливості розвиткупригнічена злістьтривога прагнення контролювати ситуацію або захистити себе та свої речівиховання в родинізахворювання головного мозку

Прояви агресіїЧасто втрачає контроль над собою. Часто сперечається, свариться з дорослими. Навмисно дратує людей. Часто звинувачує інших у своїх помилках. Часто сердиться і є мстивою

РекомендаціїПочніть займатися цією проблемою як можна раніше. Створити для своєї дитини тихий куточок. Зберігайте спокій і будьте послідовні. Розробіть систему винагород Ігноруйте агресію, коли це доречно. Допоможіть дитині навчитися виражати свої почуття. Не забувайте, що ваші дії впливають на ступінь агресивності дитини.

Тривожна дитина

Причини. Порушення взаємин між батьками і дітьми. Авторитарний стиль виховання. Перевантаження організму навчанням. Завищені вимоги до дитини. Розлучення батьків. Невроз у дитини

Прояви тривожностіПоспостерігайте за своєю дитиною. Якщо хоча б один з нижчеперелічених ознак проявляється постійно, то можна припустити, що дитина тривожна. Дитина чимось стурбована, навіть перебуваючи у звичній безпечній ситуації. Легко засмучується при найменших невдачах. При хвилюванні часто не може втриматися від сліз. У дитини помічається м'язова напруга обличчя, спини або шиї. Насилу концентрується на чому-небудь. Постійно відволікається від свого заняття. Погано засинає або неспокійно спить. Невпевнена у своїх силах, боїться братися за нову справу.

РекомендаціїЯкщо ви помітили у своєї дитини прояви тривожності, постарайтеся допомогти їй позбавитися цього стану. Зокрема, до успіху можуть привести наступні дії: Прагніть підвищення самооцінки дитини, частіше хваліть її навіть за незначні успіхи і бажано так, щоб це чули оточуючі. Відмовтеся від зауважень і критики. Якщо дитина поводиться неправильно, не лайте її, а доброзичливим тоном попросіть розповісти про причини своєї поведінки і поясніть, чому для вас вона неприємна. Не встановлюйте дитині занадто високі вимоги. Якщо ви бачите, що вона не справляється з програмою музичної школи і зі сльозами збирається на чергове заняття, краще віддайте її в інший гурток. Демонструйте малюкові свою любов. Обіймайте його, влаштовуйте веселі ігри, залучайте до спільних справах. Розмовляйте з дитиною про те, що його турбує. Розповідайте їй, як ви самі справлялися з подібними страхами.

Аутична дитина

Причинихромосомні патології,обмінні патології;хвороби раннього дитинства;потрапляння в організм вагітної жінки солей важких металів, нейротоксинів, вживання окремих медичних препаратів;спадкова схильність;порушення мозкової діяльності;емоційне перенапруження та стресові ситуації.

Прояви аутизму. Уникає спілкування, віддаючи перевагу індивідуальній грі на самоті;Ухиляється від прямих відповідей, ні до кого не звертається з прчмими запитаннями;НЕ відгукується на свої ім’я, не дивиться в очі (не обов’язково);НЕ використовує мовлення або жести для спілкування;Має дивну поведінку: стереотипні рухи, кружіння на одному місці, підстрибування. Є надто чутлива до зовнішніх подразників (звуки, дотики тощо);Має дуже обмежене коло зацікавлень;Погано переносить присутність поруч іншої людини;Дотримується одноманітності в режимі дня, послідовності маніпуляцій з предметами;Не реагує емоційно на присутність поруч когось іншого (наприклад, іншої дитини, близького родича).

РекомендаціїПриймати дитину такою як вона є;Дотримуватись певного режиму і ритму життя; Створіть розпорядок і безпечну обстановку;Забезпечити комфортну атмосферу і якнайчастіше розмовляти з дитиною;Терпляче пояснювати, що від неї вимагається, використовуючи чітку наочну інформацію;Уникати перевтоми;Індивідуальна або сімейна консультація у психолога.

ЩОДЕННІ ЗВИЧКИ, ЯКІ ПІДСИЛЯТЬ ЗВ’ЯЗОК З ДИТИНОЮ

Щасливе дитинство може бути тільки в тих дітей, які живуть у щасливих сім’ях. Тут діти не помічають свого щастя, як повітря, яким дихають. Вони природно і гармонійно розвиваються, живуть своїм багатобарвним життям, скороминущими бажаннями і мріями, їхні розмови щирі, а сміх веселий і дзвінкий.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ