Презентація " Інтер'єр української хати."

Інтер’єр української традиційної хати

З глибокої старовини архітектурна народна творчість донесла до сьогоднішнього дня елементи, які свідчать про високі художні, господарсько-культурні, моральні ідеали народу-трудівника

За народними уявленнями, оздоблення житла, його привабливий вигляд впливали на характер членів родини.Інтер’єр хати на півдні України. Великої зосередженості та терплячості вимагав розпис стін. Для цього застосовували кольорові глини, розтерті й розведені на молоці та яйцях, вохру, сажу. Фарбу наносили пір’ям, колосками, штампами з картоплин, кукурудзяними качанами. Частіше у верхній частині чільної стіни розписували смугу між вікнами і дахом. Іноді й кути будівлі прикрашали орнаментом – від даху до призьби. Між вікнами, як правило, малювали квіткові букети.

Особливо дбали про оздоблення покуті – почесного красного кутка, розташованого у селянському житлі по діагоналі від печі. На покуті розміщували ікони, прикрашені тканими або вишиваними рушниками (божниками), обтикані цілющим зіллям та квітами; перед ними вішали лампадку. На Лівобережжі для ікон виготовляли спеціальні полички (божнички), а у найзаможніших селян були справжні домашні іконостаси.Інтер’єр української хати на Полтавщині

Під іконами уздовж бічної (причілкової) стіни ставили стіл. У карпатських горян і подекуди в подолян замість нього була скриня. Біля столу попід тильною (задньою, запічною, напільною, примісткою) стіною розміщували довгу дерев’яну лаву, а з зовнішнього боку – маленький переносний ослінчик. Збоку від столу знаходилася скриня. Уздовж чільної та причілкової стін наглухо встановлювали лави, які на свята прикрашали саморобними ряднами (веретами, коцами), а в заможних сім’ях – килимами. У кутку, протилежному печі, біля дверей і над ними були дерев’яні полички або невеличка шафа (мисник, мисничок, судень) для посуду, а вздовж чільної стіни над вікнами проти печі – полиця для хатнього начиння та хліба (хлібна полиця).Інтер’єр української хати на Лемківщині

Центром житла, його душею була піч. Вона завжди займала внутрішній кут хати з одного боку від вхідних дверей і була обернена отвором до фасадної стіни (чільної, входової, передньої), у якій були вікна. Традиційна українська хата мала, як правило, не менше, ніж три вікна: у чільній стіні – двоє навпроти печі (перепічні) та третє навпроти столу (застільне, покутне). Робили й маленьке віконце у причілковій стіні (запічне). У курних хатах Полісся та Карпат майже до початку XX ст. зберігалися так звані волокові вікна, що являли собою вузькі наскрізні отвори в стіні, які закривалися дерев’яними засувками – волоками.Інтер’єр української хати на Гуцульщині

Інтер’єр київського житла був типовим для правобережних районів України. За загальною українською традицією піч у київському житлі розміщували в кутку біля вхідних дверей. Отвором вона була звернена до вікон опорної стіни хати. У протилежному кутку біля дверей розміщували відкриту шафу (“поличку”), на полицях якої виставляли на огляд мальований керамічний посуд. Під вікнами головної стіни проти печі розміщували нерухому лаву – широку дошку, покладену на стовпці, які закопували в глиняну долівку. Про приналежність київського інтер’єру оселі до правобережних районів Дніпра свідчила форма димовивідного пристрою печі, що нависав над пічкою.Інтер’єр житла, с. Доброводи колишнього Уманського повіту Київської губернії

Традиційною для жител Слобідської України, прикордонних з Росією, була вільна забудова двору з наближеним до вулиці розташуванням будинку, повернутого видним фасадом на південний схід. Перед будинком захищали невисоким парканом місце, де висаджували квіти, кущі та дерева. Чистий двір перед будинком плетеним тином відділяли від частини, де розміщували господарські будівлі.с. Новоохтирка колишнього Старобільського повіту Харківської губернії, тепер Новоайдарського району Луганської області

В інтер’єрі віддалених районів Волинського Полісся майже до початку XX століття збереглося багато архаїчних елементів. Наслідуючи загальноукраїнську традицію розташування, піч розміщували в кутку біля вхідних дверей, полиці – відкрита шафа (“мисник”) в протилежному кутку біля входу, лавку під вікнами чільної стіни, а спальне місце (“піл”) безпосередньо біля печі вздовж тильної стіни з люлькою над ним. У хатах збереглися такі елементи, як спеціальний димовідвідний прилад (“світець”, “посвіт”), який кріпився під отвором стелі над лучиною. Архаїчною була і форма печі (“курна піч”), дим від якої виходив одразу в будинок, через що закопчені стіни нічим не прикрашалися. Характеру курної печі відповідав темний, так званий “димний” керамічний посуд (“горщики”, “глечики”, “гладущики”). Всі дерев’яні предмети побуту – посуд, знаряддя праці також були наділені рисами архаїчної простоти.Інтер’єр житла, с. Сварицевичі колишнього Рівенського повіту Волинської губернії, тепер Дубровицького району Рівненської області

Архітектура українського житла надзвичайно розмаїта і має свої локальні регіональні особливості: конструктивні, декоративно-художні, відмінності у плануванні та інтер'єрі. Регіональні типи житла в цілому відповідають етнографічному районуванню України. Проте нині відбувається багато змін в архітектурі народного житла внаслідок впровадження професійних методів будівництва, нових будівельних матеріалів, способів оздоблення тощо. Але, незважаючи на ці докорінні зміни у традиційній архітектурі, українське житлобудування зберігає і розвиває кращі зразки народного житла.

Презентацію підготувала учитель Трудового навчання Південної гімназії Лебедин Наталя Володимирівна.2022 рік. Матеріали до презентації:https://vsviti.com.ua/ukraine/34304