Презентація "Історія формування і розвитку Донецької області"

Історія формування і розвитку Донецької областіДрупп Олена Вікторівнаучитель географії Бахмутського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ст.№11 – багатопрофільний ліцей»

Утворення областіДонецька область була утворена 3 липня 1932 року. Обласним центром спочатку було визначено місто Артемівськ (Бахмут), але вже з 16 липня 1932 року ним стало місто Сталіно (тоді так називався Донецьк) і область мала назву Сталінська.3 червня 1938 року Донецька область була розділена на Сталінську і Ворошиловградську (Луганську). У листопаді 1961 року Сталінська область стала Донецькою, місто Сталіно – Донецьком. З географічної карти області зникли всі назви, пов’язані з ім’ям Сталіна.

Територія області в давні часи. Перші археологічні дослідження на Донбасі почалися в 1850-х роках з розкопок курганів із стоячими на них кам'яними бабами. Археологічні дослідження доводять, що Донецька область належить до тих регіонів України, які були заселені з епохи палеоліту. Неподалік Сіверського Дінця, на берегах Бахмутки і в Приазов’ї знайдено пам’ятки епох міді - бронзи (III-I тис. до н.е.). У більш пізнішій період тут мешкали здебільшого кочівники: скіфи, сармати, печеніги, половці та інші. Степова територія краю заселялася шляхом міграції кочових племен. Після навали татар і утворення золотої Орди, територія краю тривалий час лишалася малозаселеною.

За часів Київської РусіУ ХI сторіччі в степовій зоні поселяються українці. Однак цей процес виявився короткочасним. Після походів кримського хана Менглі-Гірея на Київ і в різні райони України в ХI ст., населенню степів довелося відступати в більше захищені місця. Тому за Степовою Україною закріпилася назва Дике поле. У 1185 р. донецькими степами пролягла дорога дружин новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича в половецькі землі. Тут відбулася битва з половецькими ордами хана Кончака, яка описана в одній з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури «Слові о полку Ігоревім».

У XVI сторіччі на кордоні степу й лісостепу на берегах Сіверського Дінця поселяються українські козаки, а також селяни-утікачі із Правобережжя України та з Росії. В документах XVI ст. згадується Козача пристань, що знаходилася у місці злиття річки Торець з Сіверським Дінцем. Тут створюються оборонні лінії для зміцнення південних кордонів країни. На початок 1571 року на півдні налічується 73 сторожі, в т. ч. Бахмутська і Святогірська, що розташовані на півночі сучасної області. Козацька доба

Земля донецька переважно була поділена між Самарською (річка Самара) і Кальміуською (річка Кальміус) паланками. Окрім бойових дій, пов’язаних з обороною кордонів від завойовників, козаки займались землеробством, скотарством, рибною ловлею, полюванням. У козацьких поселеннях та містечках уздовж Сіверського Дінця і Дону було налагоджено металургійне, гірське та ковальське виробництво. Знали козаки і про кам'яне вігілля, яке застосовували для розпалювання багать. Крім того, вони навчилися видобувати свинцеві руди, виплавляючи метал в особливих ківшах. Проте, близькість до Кримського ханства, перетворювала умовний степовий кордон на постійне поле бою. Сторожові люди були і першими солеварами. Козацька доба

Розвиток поселень. Одним з перших населених пунктів вважається Святогірський монастир, письмове згадування про який відноситься до 1642 року.

Початок солеваріння. У північній частині, в районі теперішнього міста Слов'янська, ще в 1625 році почався видобуток солі. Ізюмські та донські козаки стали варити сіль і на річці Бахмутці - притоці Сіверського Дінця. Неподалік нових соляних промислів виросло містечко Бахмут (відоме з 1663 року), а згодом на соляних озерах виникає місто Тор (1676 р.)

Заселення земель. Царський уряд енергійно взявся за заселення донецького краю. Катерина з щедрістю дарувала землі російським та українським поміщикам, чиновникам, офіцерам. На подаровані землі поміщики переселяли цілі села. Щоб послабити сили Кримського ханства, Катерина вирішила переселити з Криму в донецькі степи кримських греків. В гирлі Кальміусу, на місці знищеної фортеці Домаха, було засноване місто Маріуполь, яке стало центром Маріупольського грецького округу.

Заселення земель. На цьому заселення донецького краю не закінчилось. Землі були подаровані іноземним підданим, які заснували 32 колонії пруських, саксонських і баденських німців, німців-менонітів (християнська протестантська спільнота), лютеран та католиків. Землі Дикого степу отримали болгари, молдавани та інші іноземці.

Видобуток вугілля. Про поклади вугілля в надрах землі місцеві жителі знали ще задовго до того, як у 1721 році рудознавець  Григорій Капустін відкрив значні запаси вугілля у районі Бахмута. Здавалося б, що це відкриття стане поштовхом для розвитку вугільної та металургійної промисловості. Однак, інтерес до донецького вугілля відродився тільки в XIX ст. У 1841 році для організації постачання палива на парові кораблі азово-чорноморської флотилії, була введена в експлуатацію перша технічно оснащена донецька шахта. У 60-х роках XIX ст. закладаються перші капіталістичні вугільні шахти, розгортається видобування кам’яної солі, прокладається перша залізнична лінія.

Згідно з угодою, укладеною з урядом Російської імперії, в серпні 1870 року почалося будівництво металургійного заводу. Директором-розпорядником заводу з початку його будівництва до 1889 року був призначений англійський фахівець Джон Юз. Саме тоді, в 1869 році в донецькому степу було побудовано робітниче селище Юзівка (Донецьк). У 1872 році почалась регулярна виплавка металу. Цей день вважається днем заснування Донецького (спочатку – Юзівського) металургійного заводу. Розвиток промисловості

Європейці в ДонбасіНа розвинений індустріальний регіон тодішньої відсталої Російської імперії Донбас перетворили європейці. Міста на Донбасі почали виникати у середині 18 століття навколо фабрик і заводів, побудованих європейцями. Донецьк заснував британець Джон Юз. Тому місто довгі роки називали «Юзівкою», аж поки у 1924-му році назву не змінили на радянську – «Сталіно». Шотландець Карл Гайскойн заснував Луганськ. Єнакієве заснував бельгієць Ендрю Бунге. Містечко Нью-Йорк на Донбасі було німецьким робітничим поселенням. Таких німецьких містечок в «краю тереконів» було 68. Під час Другої світової війни їхні назви змінили на радянські, а німецькі будівлі та пам’ятники зруйнували. Така доля спіткала і окуповане нині селище Тельманове, історична назва якого німецька – Остхайм. Голландські промисловці на північній околиці Бахмута, у селищі Ступки, у 1885-му звели соляну копальню. Загалом європейці побудували на Донбасі 12 металургійних та 17 машинобудівних підприємств: наприклад, завод Ілліча в Маріуполі, Макіївський коксохімічний, Донецький металургійний завод та Луганськ. Тепловоз.

Розвиток промисловостіВсього в Донбасі до 1900 року існувало близько 300 різного роду підприємств і закладів металообробної, хімічної, місцевої обробної і харчової промисловості. Залізниці з'єднали донецьке вугілля з криворізькою рудою, створивши сприятливі умови для швидкого розвитку важкої промисловості в регіоні. Через Маріупольський морський порт донецьке вугілля починає потрапляти на зовнішній ринок.

Розвиток культури та освіти. Почалося піднесення культурно-освітнього рівня місцевого населення.1808 року в Бахмуті відкрилося перше народне училище. Зароджується поліграфія, друкарство, з’являються перші загальнодоступні бібліотеки в м. Бахмут. У м. Маріуполь у 1899 році виходить перша в Донбасі газета – «Маріупольський довідковий листок».

7 листопада 1917 року, коли Центральна Рада своїм Третім Універсалом проголосила утворення Української Народної Республіки, над Бахмутською повітовою земською управою (нині — будинок коледжу транспортної інфраструктури) вперше на Донбасі піднято жовто-сині національні прапори. У самому Бахмуті та навколишніх селах діють осередки товариства «Просвіта», осередки українських партій, з літа 1917 року організовуються структури «Вільного козацтва». У часи УНР14.10.2022 р. росіяни знищили історичну будівлю коледжу транспортної інфраструктури, якій понад 120 років

Індустріалізація. На початку ХХ ст. в Донбасі був створений потужний індустріальний потенціал, який став основою майбутнього розвитку України. Перша світова й громадянська війни привели економіку Донецького краю до тяжкого становища. У 20-30-і роки починається будівництво заводів-гігантів: важкого машинобудування в Краматорську (1933), металургійного заводу «Азовсталь» в Маріуполі (1934). У 30-і роки починає роботу Зуївська ТЕС. Будівництво доменої печі № 1 заводу "Азовсталь", 1933 р.

Воєнні часи. У роки Другої світової війни територія області з жовтня 1941 року по вересень 1943 року була тимчасово окупована німецькими фашистами і їх союзниками. Тоді багато підприємств Донбасу були зруйновані. 

Після ІІ світової війни відродження Донецького басейну стало важливим господарським і військово-політичним завданням не тільки трудівників області, а й усього народу. В Донецькій області була відновлена діяльність 8 домен і 24 мартенівських печей, 15 прокатних станів, 60 коксових батарей. У 1954 р. розпочато будівництво Старобешівської ДРЕС, до 1958 р. споруджено канал Сіверський Донець–Донбас. Відродження

Становлення. У 70-80-і роки провідну роль в економіці Донбасу продовжує відігравати вугільна промисловість, значними темпами розвивається енергетика, побудована найбільша теплова електростанція в Європі - Вуглегірська ТЕС. У 70-і роки Донецька область стає регіоном розвиненої хімічної, легкої та харчової промисловісті. 

З Україною в серціУ пролетарському Донбасі завжди існувала проукраїнська інтелігенція. Саме на Сході України народились Василь Стус, Іван Дзюба, Борис Грінченко, Олекса Тихий, Анатолій Солов’яненко. Славнозвісний вірш «Любіть Україну» написав Володимир Сосюра, уродженець окупованого нині Дебальцевого. Архівні фотографії демонструють: раніше жителі Донбасу носили вишиванки і дотримувались українських традицій.

Процвітання. За роки незалежності України Донецька область не тільки зберегла свої провідні позиції у промисловому розвитку країни, а й стала визначним центром культурного і суспільно-політичного життя країни. Донеччина – славнозвісний індустріальний регіон, де видобувають вугілля і варять сталь, несуть тепло і світло людям, роблять наукові відкриття, відроджують духовні скарби рідного народу. Донбас, земля невичерпних природних багатств і краси, завжди був місцем, де народжувалися герої звитяжної праці, щедрі серцем і всебічно обдаровані люди: металурги та шахтарі, спортсмени, композитори, співаки, науковці, художники та письменники, які своєю працею і у своїх творах уславили цю прекрасну землю, її людей.