Презентація Історія живопису України

Історія живопису України. Виконав Федоров В. А. Проект-презентація:rr

Живопис Київської РусіРозвиток живопису в Київській Русі цілком пов'язаний з поширенням християнства. Оздоблення церков здійснювалося спочатку грецькими й малоазійськими майстрами. З Візантії спочатку завозилися й ікони. ppt_xxshearppt_xstyle.colorfillcolorfill.type

r

Та вже з другої половини XI ст. при давньоруських монастирях починають плідно працювати й власні іконописні майстерні. І хоча в ті часи живописці не підписували своїх робіт, а залишали тільки знаки приналежності ікони тій чи іншій майстерні, до нас дійшли імена київських іконописців Григорія та Аліпія, що жили на межі XI—XII ст. при Києво-Печерській лавріstyle.colorfillcolorfill.type

Але оскільки мозаїки були дуже дорогими у виконанні, більшість зображень у храмах і в князівських палатах виконувалися у вигляді розписів фарбою — фресок. Майстри фрескових розписів працювали не лише над релігійними сюжетами. Світськими за характером були фрески, що прикрашали стіни княжих палат, а в церквах з'являлися розписи, побутові за тематикою, наприклад, сцени полювання та княжого життя в галереях Київської Софії. style.colorfillcolorfill.type

Живопис ХІV – XVI століть. Український живопис XIV—XVI століть розвивався під великим впливом традицій живопису Київської Русі. Про це свідчать зміст, стиль, іконографічні та технічні особливості українського іконопису. На жаль, за браком пам’яток немає змоги простежити послідовно всі етапи становлення локальних малярських шкіл на території України в умовах феодальної роздробленості й пізніше, в період формування української народності. Наше уявлення про українське середньовічне малярство в основному базується на іконах, що збереглися на території Галичини, зокрема у деяких районах Карпат, розташованих осторонь від татарських шляхів .style.colorfillcolorfill.type

ppt_xxshearppt_xppt_x

Іконопис. Світський портрет (парсуни)Народний портрет. Живопис 17-18 століття

Іконопис. Нові мистецькі принципи поступовопоширювалися в українському іконописі. Своєрідне поєднання іконописнихтрадицій із художніми досягненнями тогочасу спостерігались у творчості Івана. Рутковича та Йова Кондзелевича найвидатніших іконописців козацькоїдоби.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Іван Рутко́вич — визначний галицький іконописець кінця 17 — початку 18 ст., працював переважно у Жовкві. Надаючи релігійним персонажам життєвих рис, художник прагнув розкрити реальну красу людиниrstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

ТРІЙЦЯ

Йов Кондзелевич – прихильник створення об'ємного образу. Його називають українським Рафаелем.style.colorfillcolorfill.type

Кондзелевич народився в м. Жовква, що на Львівщині 1667 p., у дев'ятнадцять років постригся в ченці. З 1686 р. він перебував у Білостоцькому монастирі поблизу Луцька, а через рік у написі на «Ірмологіоні», закупленому в Турійську, засвідчив про себе, що він ієромонах. Очевидно, основним заняттям його було малярство, проте не єдиним. Акти градської книги м. Луцьк від 16 червня 1710 р. та 13 вересня 1713 р. згадують про нього як ігумена Луцького братського монастиря.style.colorfillcolorfill.type

Богородчанський іконостас – одна з найвидатніших пам'яток українського сакрального мистецтва – був створений у 1698–1705 роках автором Йовом Кондзелевичем.

Українська “Покрова” Народні майстри іконопису найчастіше зверталися до образу Божої Матері. На іконах козацької доби Богоматір зображено в національному українському вбранні на тлі золоченого різьбленого рослинного орнаменту. Великого поширення набули ікони Покрова Божої Матері. У нижній частині цих ікон – під покровом Богоматері – зображували представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів.style.colorfillcolorfill.type

Ікона “Покрова Богородиці”

Світський живопис У бароковому мистецтві широкого розповсюдження набуло зображення світського життя заможних громадян суспільства. Найяскравішим виявом українського портретного живопису є жанр парсуни (особливість – тісний зв’язок з іконописом). Ними прикрашали стіни церков та соборів. Для портретів характерними є традиційність пози, пишний одяг, декоративне драпірування тканин і одягу, наявність атрибутів, що характеризують персонаж – жезл, розп'яття, книга, герб.style.colorfillcolorfill.type

Богдан Хмельницькийr

Полковник Сулимаppt_x

Іван Мазепа

Народний живопис Мамай або Козак Мамай (козак-мамай, козак-бродяга) — легендарний український козак, який ходить по світу і допомагає людям у біді, бореться за правду і карає кривдників. Узагальнений образ козака і українців загалом в Україні в часи Козаччини. Захисник українського народу, степовик, мандрівник, воїн, мудрець, казкар і характерник в одній особі. Його образи можна було зустріти в багатьох хатах, поряд з образами святих (іконами). З іменем (назвою) тісно пов'язаний стародавнє поняття «мамаювати» (мандрувати, козакувати, вести козачий спосіб життя), «ходити на мамая» (іти навмання, куди очі дивляться).style.colorfillcolorfill.type

Оповіді про козака Мамая можна зустріти серед народних легенд, переказів, примовок. Та чи не найкраще його образ відтворений у народному живописі: в оксамитному жупані, сап'янових чоботях та синіх шароварах; кругла поголена голова з хвацько закрученим за вухо «оселедцем», довгі вуса, чорні брови, карі очі, тонкий ніс, рум'яні щоки — перед вами портрет красеня-молодця, яким він склався в народній уяві.ppt_xxshearppt_xstyle.colorfillcolorfill.type

Козака Мамая на таких картинах завжди малювали з кобзою, що є символом співучої душі народу. Кінь на картині символізував народну волю, дуб — його могутність. Часто на малюнках ми бачимо зображення списа з прапорцем, козацького штофа і чарки. Це були речі, пов'язані зі смертю козака — спис ставили на місці поховання, штоф і чарку клали в могилу — вони нагадували про скороминущість життя та козацьку долю, в якій загроза смерті в бою була повсякденною реальністю.style.colorfillcolorfill.type

Такі картини малювали на полотні, на стінах будівель, віконцях, кахлях, скринях, посуді, вуликах і навіть на дверях яскравими, соковитими фарбами часто з написом: «Я козак Мамай, мене не займай». Це свідчило про доброту, незалежність та веселу вдачу хазяїв господи. Згадані малюнки, що дійшли до нашого часу, не тільки вдало прикрашали домівку, а й розповідали про смаки та світогляд хазяїв.style.colorfillcolorfill.type

За народними переказами козак Мамай був православним, мав дар зцілювати хворих і ходити по воді, що давало право простим людям шанувати його як святого і вішати у хаті його образ поряд з образами інших святих.style.colorfillcolorfill.type

Український живопис 19 століття

. Классицизм відходив на другий план, і більшим цікавим та важливим ставав романтизм. Український живопис у першій пол. XIX ст. розвивався в загальному річищі європейського мистецтва. Панував класицизм, але паралельно з ним чи в його надрах розвивався , закладалися підвалини реалізму як стилю. Демократично настроєні художники саме в реалізмі вбачали справжній розвиток мистецтва.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

З 3 О —40-х років класицизм став консервативним напрямом у мистецтві. Як провідний навчальний осередок Петербурзька академія мистецтв ,яка давала високу фахову підготовку своїм вихованцям, але, як офіційний заклад, обмежувала творчу діяльність естетичними канонами класицизму. style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Шлях осягнення в українському малярстві проблем світла і кольору (хоча й набагато пізніше, ніж у Європі) розпочинався саме з Одеси, з відкриттям ряду спеціальних навчальних закладів. Також великому натхненню сприяла південна природа, сповнена морського повітря, сонця, статус міста-порту, що відкривало широкі можливості для зв’язків зі світом. Одеські живописці завжди вирізнялися серед передвижників. І. Рєпін називав їх талановитими митцями „з тонким відчуттям форми колористами» Збірка представників одеської художньої школи в музеї, на жаль, не вельми значна, проте дозволяє простежити своєрідність мистецьких спрямувань та особливості індивідуальної манери багатьох майстрів різних поколінь.style.colorfillcolorfill.type

До передвижників належали Микола Ге (картини філософсько – релігійної тематики), Олександр Литовченко (драматичні сюжети з московської історії), Ілля Рєпін (картини з козацької тематики – “Запорожці пишуть листа турецькому султану”), Микола Бондаревський та інші. Микола Ге Олександр Литовченко Ілля Рєпін Великого значення для розвитку образотворчого мистецтва набув рух “передвижників” – пересувних художніх виставок (1870). style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

. Качанівка (В. Штернберг)Аскольдова могила. 1837 г. Першим серед художників, хто відкрив українську природу й українського селянина, був німець за походженням Василь Штернберґ (1818-1845). Навчаючись у Петербурзькій Академії мистецтв, він зацікавився мальовничістю українського побуту, щорічно їздив до України, де писаветюди.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Друга пол. XIX ст. характерна консолідацією художніх сил України в осередках, що мали давні історичні й мистецькі традиції. Більшість митців усе ж відчувала свою належність до єдиного українського мистецтва, навіть намагалася влаштувати в Києві спільні із наддніпрянцями виставки. У середині XIX ст. П. Федотов і Т. Шевченко заклали основу критичного, реалістичного мистецтва.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

У творчості українських художників нерідко піднімалися тогочасні соціальні проблеми («В люди» К. Костанді, « «Об'їзд володінь» М. Кузнецова, Глухомань» П. Левченка, «Жертва фанатизму» М. Пимоненка, «Проводи рекрутів» І. Соколова, «Хворий» К. Трутовського тощо). Звертаючись до теми народу і Батьківщини, митці активно утверджували позитивний ідеал, прагнули розкрити красу природи і людини, втілити в зримих образах вічну принаду буття. В люди» К. Костанді«Жертва фанатизму» М. Пимоненка. Глухомань» П. Левченкаstyle.colorfillcolorfill.type

В українському живописі силою історичних обставин найбільшого розвитку набули побутовий і пейзажний жанри. Історичну тему художники розробляли значно менше та й то переважно учні Петербурзької академії мистецтв у майстерні І. Рєпіна. Визначні представники побутового і пейзажного жанрів — С. Васильківський, С. Світославський, М. Ткаченко, К. Трутовський та ін. гідно втілили у своїх творах ідеали високої людяності і краси, створили полотна, сповнені почуття народного гумору і проникливого ліризму. М. Ткаченкоstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

У Львові плідно працювали західноукраїнські художники Т. Копистинський, К. Устиянович, А. Пилиховський. У картинах Т. Копистинського «Сліпець з поводирем», «В селянській хаті», «Погорільці» та інших правдиво відображене життя галицького селянства. К. Устиянович оспівав красу і велич рідного народу в картинах «Бойківська пара», «Гуцул», «Гуцулка біля джерела» та «Василько Теребовлянський». До історії України звертався художник А. Пилиховський. Він створив історичні картини «Хрещення Русі», «Папські посли у короля Данила», «Бій з татарами біля Десятинної церкви».style.colorfillcolorfill.type

Український живопис 20 ст.

Трохи пізніше, ніж в Західній Європі в Україні на межі століть з'являються художники-імпресіоністи, які прагнуть передати у творах витончене відтворення особистісних вражень та спостережень. Українське образотворче мистецтво на початку ХХ ст. розвивалось у руслі основних стилів, течій і жанрів світового мистецтва. Українські художники були добре ознайомлені з кращими зразками світового мистецтва. style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Микола Пимоненко (1862-1912)Більшість картин він присвятив відображенню життя сучасного йому села, в яких правдиво й поетично показав побут і звичаї українського селянства, створив яскраві образи людей із народу. Звертався митець і до міської тематики. Формування творчої індивідуальності Пимоненка проходило під впливом реалістично-демократичного мистецтва Росії й України II половини XIX сторіччя. У цей період активізація визвольного руху, демократичне піднесення в країні сприяли посиленню інтересу передових російських і українських художників до життя свого народу, його історії, до рідної природи, живили народні гуманістичні тенденції у розвитку культури. Все це було тим ґрунтом, на якому інтенсивно зростало демократичне образотворче мистецтво, зокрема побутовий жанр.style.colorfillcolorfill.type

Микола Пимоненко"Святочне ворожіння"“Свати”

Микола Пимоненко. Жнива в Україніr

Микола Пимоненко. Українська ніч

Микола Бурачек(1871-1942)Один із засновників і викладачів (1917—1921) Української академії мистецтв. У 1918—1921 роках — викладач Київського інституту театрального мистецтва, від 1925 року — директор Харківського художнього технікуму, від 1927 року — професор Харківського художнього інституту.style.colorfillcolorfill.type

Микола Бурачек«Хата опівдні. Спека» « Реве та стогне Дніпр широкий»

Зінаїда Серебрякова(1884-1967) Довгі роки мешкала під Харковом у селищі Нескучне ; багато творів присвячено українському селу та темам Сходу. Вона також належить до вітчизняних імпресіоністів. Після еміграції Серебрякова довгі роки мешкала у Франції та Бельгії. Частину робіт закордонного періоду майстрині передано в Київ.style.colorfillcolorfill.type

Зінаїда Серебрякова. Автопортрет. Селянка з горщикамиstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки на початку 20 століття проходив у боротьбі художніх течій і напрямів. Поряд з тими, хто стояв на позиціях традиційного реалізму, творилиприхильники футуризму, формалізму (наприклад, розписи Василя Єрмилова Харківського партійного клубу). Крім масових агітаційних форм образотворчого мистецтва, помітного прогресу досягла станкова графіка та живопис. У живописі найвідомішими були полотна Киріака Костанді, Федора Кричевського, Олександра Мурашка.  Георгій Нарбут оформив перші українські радянські книги та журнали «Мистецтво», «Зорі», «Сонце труда». У Західній Україні в перші післяреволюційні роки працювали Іван Труш, Антон Монастирський, Осип Курилас. Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки style.colorfillcolorfill.type

Один з найвиразніших “європейців” українського малярства тої епохи, він мав ґрунтовну мистецьку ерудицію, якою палко бажав поділитися з молоддю, Знайдена ним лінія внутрішньої динаміки персонажів, яка закладена в кольоровій насиченості полотен, продовжена ним у картині “Продавщиці квітів”, (1917): тут внутрішній лад образів злився воєдино з гармонією живописною, масивами площин узагальненого кольору. Та, як найяскравіший митець своєї епохи, він відкриває її експресивним за живописом “Автопортретом”, (1917-1918). Написаний темпераментно, рухливим динамічним пензлем, він створює образ людини, що уважно вдивляється в навколишнє життя: художник живе в надзвичайно складний час, коли митець з усією відповідальністю має ствердити своє мистецьке кредо. Олександр Мурашко(1875-1939)style.colorfillcolorfill.type

Олександр Мурашко Похорон кошового. Дівчина в червонім капелюшку

Костанді Киріак(1852-1921)Костанді створив картини побутового жанру, зображував побутові мотиви на пейзажному тлі, здебільшого Одеси та її околиць, малював пейзажі, писав також портрети. Хоча й не був представником імпресіонізму, але використовував у своїй творчості його формально-пластичні риси.style.colorfillcolorfill.type

Костанді Киріак«Рання весна»«На дачі. Полудень»ppt_xxshearppt_xstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Федір Кричевський(1879-1947)Один з засновників і перший ректор української Академії образотворчого мистецтва. Творча індивідуальність майстра розкриває філософський зміст вічних тем життя - любові, надбань, втрат. Картина в її класичному варіанті була збагачена Ф. Кричевським модерним трактуванням витонченої площинно-лінійної ритміки і гармонії наближених кольорів, пластикою середньовічного монументального настінного живопису. Суспільний та мистецький досвід Ф. Кричевського привели його до масштабних форм узагальненого живопису, підкорених вимогам високої життєвої правди та співвіднесених з долею сучасників художника.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Федір Кричевський. Монументальний триптих Кричевського «Життя» є найяскравішим зразком українського модернізму з елементами ар нуво та українського релігійного живопису (площинність, локальні фарби, порожне тло).style.colorfillcolorfill.type

Федір Кричевський«Наречена»

Федір Кричевський1913 року Ф. Кричевський написав картину «Три віки», де зображує три жіночих обличчя, що уособлюють молодість, зрілість, старість.style.colorfillcolorfill.type

Георгій Нарбут(1886-1920)Рання творчість Нарбута зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ мистецтва». Крім творчості художників «Світ мистецтва» у галузітеатрально-декораційного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка XVII–XVIII століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів істародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилась ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. Ним, разом з його сучасниками: Василем Кричевським,Тимофієм і Михайлом Бойчуками, Іваном Падалкою, Василем Седлярем, Оленою Кульчицькою, Антоном Середою, Олексою Новаківським, Петром Холодним та іншими майстрами започаткував стильові ознаки українського мистецтва 20 — 30-х років в графіці.style.colorfillcolorfill.type

Георгій Нарбут Церковь во имя Рождества Пресвятой Богородицы в селе Хохловке Черниговской губернии  Пейзаж с кометойstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Яскравою сторінкою став український авангард початку 20 століття, представлений іменами художників Олександра Богомазова, Михайла Бойчука,Анатолія Петрицького та ін. Михайло Бойчук започаткував новий напрям монументального мистецтва 20 століття — неовізантизм, поклавши в його основу органічне поєднання традицій давньоруського іконопису з конструктивними особливостями візантійського живопису. На жаль, багато видатних художників (Михайло Бойчук, Василь Седляр, Іван Падалка та ін.) були знищені комуністичним режимом в часи репресій. Український авангардstyle.colorfillcolorfill.type

Олександр Богомазов(1880-1930)О. Богомазов у трактаті «Живопис та елементи» виклав свої погляди на авангардне мистецтво, розробив його засади. Картини «Потяг», «Базар», «В’язниця», «Львівська вулиця в Києві» стали зразками кубофутуризму та експресіонізму. Вони вирізняються чіткою ритмікою кольорів, їх синьо-фіолетовим вираженням. «Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 1922–1930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Олександр Богомазов. ПиляріТрамвай

Анатоль Петрицький(1895-1964)Анатоль Петрицький ішов однією ходою з епохою перших десятиріч ХХ століття. Він був в авангарді українського культурного Відродження, коли щасливо, але ненадовго підтвердилось право художника конструювати на площині власний мистецький світ. Новатор-конструктивіст української сценографії, станкової картини, книги й плакату, він був необмеженим у виборі формальних варіантів, адекватних його ідеям. Чутливий до експерименту, А. Петрицький, динамізуючи композицію, перебільшуючи пропорції, завжди пам'ятав про норму і закон. Завдяки цьому його художні прийоми досягають потрібного формального чи емоційного ефектів (“Композиція”,1923; “Жіночий портрет. Ольга”, 1922). У завзятому ствердженні життєвих і естетичних цінностей А. Петрицький мав однодумців – Л. Курбаса, О. Довженка, О. Вишню, М. Бажана, П. Тичину, Ю. Смолича, Ю. Яновського, Г. Юру. В атмосфері авангардних пошуків двадцятидев'ятирічний художник звертається до ідеї єдності мистецтва і життя в його живописній інтерпретації.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Анатоль ПетрицькийІнваліди. Натурниця

Михайло Бойчук (1882-1937)Михайло Бойчук очолив школу монументального українського мистецтва, яке поєднувало конструктивні особливості живопису візантійського та епохи італійського Відродження. До цієї школи належали Т. Бойчук, М. Юнак, О. Павленко, І. Падалка, В. Сідляр, М. Рокицький та ін. український художник, маляр-монументаліст, лідер групи «бойчукістів». Член НТШ (1912), УНТ (1917). Один із засновниківмонументального мистецтва України 20 ст. Представник Розстріляного відродження.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Михайло Бойчук “Молочниця”style.colorfillcolorfill.type

Б О Й Ч У К І З МОдне з унікальних художніх явищ України, що було «репресоване»«Бойчукізм» — мистецька течія, що отримала назву завдяки імені майстра Михайла Бойчука, і стала знаковим явищем в українському мистецтві 1910—1930 років. За радянських часів бойчукісти належали до кола репресованих та заборонених художників, і лише після 1991 року вони почали повертатися до українців, у тому числі завдяки роботам, що зберігаються у фондах Національного художнього музею України.style.colorfillcolorfill.type

Іван Падалка(1894-1937) В грудні 1917 р. Іван Падалка вступає до новоствореної Академії мистецтва, ставши одним із перших і найбільш відданих учнів професора М. Бойчука. Наприкінці 1933 р. відбувся пленум оргбюро Спілки художників і скульпторів УСРР, на якому М. Бойчука та його школу було піддано нищівній критиці, а творчий метод бойчукізму прирівняно до формалізму і націоналізму.Івана Падалку, як «активного учасника націоналістичної фашистської та терористичної організації, що мала на меті відторгнення України від СРСР і реставрацію капіталізму», було заарештовано першим із художників-бойчукістів — у вересні 1936 року...style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Іван Падалка

Український живопис 60—80 років 20 століття, характеризувався негативними тенденціями партійного диктату соціалістичного реалізму, що насаджував народницький академічний стиль 19 століття, пропагандизм і догматичність. Крім того, згідно з гаслом про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Водночас і далі творили такі видатні художники як Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, Садовського Віталія, Михайло Дерегус, Василь Касіян, чиї роботи зараз знаходяться далеко за межами України. style.colorfillcolorfill.type

Тетяна Яблонська(1917-2005)Стилістична непередбачуваність її картин завжди залишала за нею право творчої свободи, право тонко вирішувати проблеми стилістичного відбору. Її колекція об'єднує полотна з динамічною рухливістю імпресіоністичної манери, артистично вивіреним реалістичним малюнком, примітивістським трактуванням форми і площини відкритого кольору; і кожен з цих творів проникнутий надзвичайною енергетикою. До кінця свого довгого 88-річного життя художниця зберегла жагу експериментатора, чий шлях у мистецтві був таким же тривалим і плідним, як у П. Пікассо, О. Кокошки, Ж. Брака, М. Шагала. Свою творчу діяльність починала як послідовниця соціалістичного реалізму, переважно у сюжетних композиціях. Її приваблювали теми активного руху, праці, спорту. Але чимало робіт сповнені ліризмом, особливо присвячених материнству, тонким психологізмом у портретах, автопортретахstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Тетяна Яблонська“Юність”"Літо"

Олексій Шовкуненко(1884-1974)Шовкуненко — автор численних портретів письменників (Юрія Яновського, Павла Тичини, Максима Рильського, Івана Ле, Леоніда Первомайського), акторів (Марія Литвиненко-Вольгемут, Бела Руденко), архітектів (Є. Катоніна, В. Заболотного), скульпторів (М. Лисенка, Б. Яковлева), академіка О. Богомольця, генерала С. Ковпака тощо. Краєвиди України («Повінь. Конча Заспа», «Дуби», 1953), Молдавії, Кавказу, Уралу, Кабардино-Балкарії, Башкирії; зокрема індустріальні серії з будов Одеси (1925–1935), Дніпрельстану (1930–1935, понад 70 аркушів), Луганська та ін.1937 року за акварелі із серії «Дніпробуд» здобув золоту медаль на паризькій міжнародній виставці «Мистецтво і техніка в сучасному житті». Олексій Шовкуненко. Портрет роботи Ігоря Рєзника. 1970 рікstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Олексій Шовкуненко«Ленінградський етюд»«Піони й ромашки»r

Український живопис 21 ст.

Останнім часом значно розширили свої можливості живопис, скульптура і графіка. У доробку сучасних українських митців представлені такі види мистецтва, як інсталяція, об'єкт, художня акція; значного розвитку набуває фотомистецтво. Митці у нових політичних реаліях по-новому підходять до національних традицій, засвоюють досвід світової культури, використовують сучасні технології, продовжують пошуки нових засобів художнього вираження. У 90-х роках формується школа українського постмодернізму в живописі (А. Савадов, О. Гнилицький, Г. Сенченко, О. Ройтбурд, В. Рябченко, С. Ликов та ін., групи "Паризька комуна", "Одеська школа", "Вольова грань національного постмодернізму"). Художники поєднують неоромантизм, експресіонізм, неоархаїку, елементи соцарту, реалізму. Основний пошук художників у 90-ті роки здійснювався в сфері позараціонального, підсвідомого та суб'єктивного (проект "Тихий карнавал підсвідомості", представлений на Третьому міжнародному артфестивалі, художники Л. Нестеренко, В. Овсейко, Р. Гарасюта, В. Харченко).style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Художники нині мають безліч можливостей для реалізації своїх творчих задумів, до їхніх послуг нові галереї, виставки, вернісажі. Справжньою подією у культурному житті нашої держави стало відкриття великих приватних виставкових центрів. Негативні тенденції характеризували розвиток українського малярства, де насаджувався народницький академічний стиль XIX століття, догматичність, переважала зображувальність над виразністю. Крім того, відповідно до гасла про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам трудящих», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. У той же час продовжували свою творчість такі видатні художники, як О. Шовкуненко, Т. Яблонська, М. Дерегус, В. Касьян.style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Картини найдорожчих художників України

Олександр Ройтбурд“Портрет дами в білому” – 27-32 тисяч доларів"Прощавай, Караваджо" - 97 тисяч доларівstyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Василь Цаголов"Зайчик" - 41 тисяча доларів"Кого боїться Хьорст" - близько 100 тисяч доларів"Шантаж"  - 35-40 тисяч доларів

Олександр Гнилицький"Небо. Олегівська" - 41 250 доларів"Уліс" - 25-35 тисяч доларівstyle.colorfillcolorfill.type

Арсен Савадов"Караїмське кладовище" - 16,4 тисячі доларівstyle.colorfillcolorfill.type

Ілля Чічкан"З життя комах" - 25 тисяч доларів"Чарлі" - 20,5 тисяч доларів

Максим Мамсіков"Морський бій" - 35 тисяч доларів"Лижник, що летить" - 9-11 тисяч доларів

Сергій Братков"Обмін валют" - 7-10 тисяч доларів

Оксана Мась. DRIVE 9 - 55,2 тисячі доларівstyle.colorfillcolorfill.type

Олег Голосій"6 Слонів" - 35-40 тисяч доларів

Використані джерела:http://www.br.com.uahttp://www.allbest.ru/ http://gdz4you.com/prezentacii/prezentacii-istorija-ukrhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Живописhttp://www.mankurty.com/sven/?page_id=505http://readytask.ho.ua/175-ukrayinskiy-zhivopis-17-18-stolttya.htmlhttp://gdz4you.com/prezentacii/prezentacii-mystectvo/21562-prezentaciya-na-temu-ukrayinskyy-zhyvopys-19-stolittya-zavantazhyty.htmlhttps://sites.google.com/site/kraienazivopisu2013/zivopis-20-stolittahttp://life.pravda.com.ua/culture/2010/07/9/53056/view_print/style.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.typestyle.colorfillcolorfill.type

Дякую за увагу !