Презентація "Із хроніки стрілецького будення".

Із хроніки стрілецького будення Роботу виконала Чаговець Людмила Борисівна, учитель Коротичанського ліцею Харківської районної ради

Єдиною українською військовою формацією на початку I світової війни був добровольчий Легіон Українських Січових Стрільців (УСС). Легіон входив у склад австро-угорської армії і був сформований з студентської та національно-свідомої селянської робітничої молоді Галичини. Кадри УСС вийшли з членства парамілітарної української організації Січових Стрільців (Організація Гуртків Стрілецтва), заснованої на початку 1913 року у Львові. Почин цій організації дала студентська молодь Львова.

Легіон УСС, як добровольча організація, мав право вербувати лише тих, що не були зобов`язані до військової служби, себто юнаків до 18 літ та старших людей понад 50 років. Зголосилися 10000 чоловік, але через перешкоди з боку поляків, австрійська влада дозволила набрати заледве 2500. Українці мусили погодитися на це число, щоб тільки існувало українське військо в тому вирішальному часі.

За два тижні Українські Січові Стрільці були кинуті в Карпати на протиросійський фронт. УСС мало допомогти охороняти Переходи через Карпатські гори, під які зайшли царські російські війська. Згодом їх було вирішено використати для партизанських дій проти російського війська. УСС підлягало австрійській армії. В основному Легіон був піхотним військом із сотнею скорострілів, чотою гранометів і мінометів та відділом кіноти для розвідки і зв`язку. Слід згадати, що в УСС воювала також група дівчат.

Легіон був невеликий, але складався із загартованого молодого вояцтва, коли більшість вояків австрійської армії були старші. Січові Стрільці більш витривалі на походи і бойові труди. То ж не дивно, що сотні УСС йшли в авангарді австрійської армії і скрізь були перші. Взимку 1914-1915 рр. сотні УСС проводили блискучі розвідчі походи по горах, знаходили московські військові табори, збирали цінну інформацію про силу московського війська, завдаючи йому чимало клопоту і створюючи непокоєння серед московського війська, що стало почувати себе тут у горах дуже непевно.

Стрілецькі стежки, ведені сміливими, загартованими і підприємливими провідниками, перейшли всі закути закарпатських гір. У бою за стратегічну гору Маківку в Карпатах, яку намагалися здобути москалі від австрійських військ, УСС найбільше спричинилося до спинення москалів. Австрійські частини знемагали, а сотні УСС не піддавалися, і аж після двох невдалих наступів, на третій раз зуміли так сильно вдарити на москалів, що створили страшну паніку серед московських військ, що ті відступили на кілька днів.

Перемога на Маківці довго вважалася, як світлий вияв стрілецької сили, бо в бою за цю гору, що її не могли тримати інші частини австрійської армії, виявилася головна сила стрілецького духу й волі.

Щоправда, ця перемога коштувала стрілецтву чималих жертв. Досьогодні на горі Маківці кожного року, першого першого травня з`являються синьо-жовті прапори на пам`ятку перемоги над москалями.