Презентація "Каміль Сен - Санс"

Шарль Каміль Сен-Санс

Каміль Сен-Санс - французький композитор, органіст і піаніст, музичний критик і суспільний діяч. Член Інституту Франції (1881), почесний доктор Кембриджського університету (1893), почесний член Петербурзького відділення Російського музичного товариства (1909), автор знаменитої сюїти «Карнавал тварин», опери «Самсон і Даліла», симфонічної поеми «Танець смерті», інструментальної п'єси «Інтродукція і рондо каприччиозо» та інших музичних шедеврів, був французьким композитором епохи романтизму. Талановитий майстер гри на органі, віртуозний піаніст і диригент, чиї переваги лежали в області класики, зіграв важливу роль у розвитку музики, передав власний досвід майбутнім поколінням.

Дитинство та юність Каміля Сен - Санса. Шарль Каміль Сен-Санс народився в Парижі 9 грудня 1835 року і був єдиним сином Жак-Жозеф-Віктора Сен-Санса, чиновника управління внутрішніх справ Франції, і Франсуази-Клемансо Коллен, яка піклувалася про будинок і підростаючого сина. У дитячому віці Каміль втратив батька і деякий час жив в Корбейле, розташованому недалеко від Парижа в південному напрямку, опікуваний уважною і турботливою нянькою з медичною освітою. Після повернення в столицю дитина жила в суспільстві матері і бабусі на ім'я Шарлотта Массон, яка розпізнала музичний талант внука і навчила його основам гри на піаніно. У 7-річному віці Сен-Санс став учнем композитора Каміля Стаматі, який розвинув гнучкість рук і рухливість пальців хлопчика, збагативши його вроджений хист навичками техніки гри на фортепіано.

Життєвий шлях. Каміль почав давати концерти, коли йому виповнилося 5 років. Спочатку він виступав перед камерної аудиторією, а в 1845 році дебютував на сцені «Salle Pleyel» з програмою, що складалася з творів Моцарта і Бетховена. Продовживши навчання у композитора П'єра Маледани і органіста Олександра П'єра Франсуа Боель, Сен-Санс готувався до вступу в консерваторію. У 1848 році підліток витримав іспит і став підопічним органіста Франсуа Бенуа і майстра композиції Фроманталя Галеві. У студентські роки Каміль проявив видатні творчі здібності і відмінно знав загальноосвітні предмети. Він цікавився філософією, археологією і астрономією і поповнював знання в цих областях протягом усього життя. Ранніми творами Сен-Санса були «Симфонія ля мажор» і хорова п'єса «Джини», написана за мотивами твору Віктора Гюго. У 1952 році юний композитор провалився на конкурсі «Prix de Rome», а потім виграв першу премію в музичному змаганні, організованому столичним товариством «Sainte-Cécile». Каміль Сен-Санс

Покинувши консерваторію в 1853 році, Каміль надійшов на посаду органіста в церкві Сен-Меррі, розташованої поблизу столичної ратуші. Велика кількість заходів, що проходили в храмі, приносило молодому музиканту непоганий дохід, проте інструмент, на якому доводилося грати Сен-Санса, залишав бажати кращого. Маючи достатньо часу для власних занять музикою, Каміль склав кілька творів і привернув увагу відомих композиторів Джоаккіно Россіні та Гектора Берліоза, а також впливової співачки Поліни Віардо. А перейшовши на службу в імперську церква Святої Магдалини, органіст отримав вищу похвалу від знаменитого Ференца Ліста, який назвав Сен-Санса найбільшим віртуозом. У 1850-х роках Каміль дотримувався передових музичних тенденцій, захоплювався роботами Роберта Шумана та Ріхарда Вагнера, але не наслідував їх, на відміну від багатьох французьких композиторів. У цей період Сен-Санс створив «Симфонію №1» і твір «Град Риму», а також "Концерт для фортепіано ре мажор", які залишилися маловідомими. У 1861 році церковний віртуоз став викладачем в паризькій музичній школі Нідермейера і ввів в навчальну програму творчість сучасних композиторів. У цей час він задумав скласти музичний фарс, призначений для виконання студентами, який пізніше став знаменитим «Карнавалом тварин».

Творчий шлях композитора. Перебуваючи на посаді вчителя, Сен-Санс через відсутність часу майже не займався власними творами. Його композиторська і виконавська кар'єра відновилася в 1865 році, після відходу з викладацької роботи. Каміль написав кантату «Les noces de Prométhée», яка перемогла на паризькому конкурсі «Grande Fête Internationale», обійшовши понад 100 учасників. А в 1968 році відбулася прем'єра 1-го оркестрового твору Сен-Санса під назвою «Концерт для фортепіано №2 соль мінор», що закріпився в столичному музичному репертуарі до початку франко-прусської війни і кривавого часу Паризької комуни. У ці роки Каміль перебував в Англії, де час від часу давав музичні вистави, щоб добути гроші на прожиття. Повернувшись в Париж, в 1871 році композитор став одним із засновників товариства з популяризації нової французької музики під назвою «Ars Gallica». Будучи одержимим новаторськими ідеями, Сен-Санс почав складати в жанрі "симфонічної поеми" і представив на суд публіки «Прядку Омфали», відрізнялася легкістю і вишуканістю. Цікавим є той факт, що на початку 20 століття Сен-Санс змінив ставлення до сучасної музики і, відійшовши від передових віянь, повернувся до старої доброї класичної традиції. За словами очевидців, композитор пішов з показу балету «Весна священна» Ігоря Стравінського, визнавши твір обурливим, а автора божевільним.

Особисте життя Каміля Сен - Санса. Сен-Санс довгий час був холостяком і жив зі старою матір'ю в Паризькій квартирі. У 1875 році він несподівано одружився на молодій дівчині на ім'я Марі-Лора Трюффо, яка припадала сестрою учениці композитора. Франсуаза-Клемансо не підтримувала цей шлюб і не давала парі досягти щастя в особистому житті. У Каміля з дружиною було двоє дітей, померлих в дитинстві. Старший син Андре випав з вікна, а молодший Жан-Франсуа помер від запалення легенів. Після цих трагічних подій подружжя прожило разом 3 роки, а потім роз'їхалися. Під час сімейного відпочинку на курорті Ла-Бурбуль Сен-Санс зник з готелю, залишивши дружині записку, в якій говорилося, що між ними все скінчено. На думку дослідників, музикант кинув дружину, бо вважав її винною в загибелі першої дитини. Марі повернулася до рідної домівки, а Каміль, уникав формальностей офіційного розлучення, ще 10 років прожив з матір'ю. Після кончини Франсуази-Клемансо в біографії музиканта настали чорні дні, він впав у депресію і думав про самогубство. Щоб відновити здоров'я, підірване переживаннями, композитор переїхав до Алжиру і пробув там до весни 1889 року. У 1900 році Сен-Санс осів в Парижі, зняв квартиру на вулиці Курсель, неподалік від колишнього будинку матері, і провів там решту життя.

Наприкінці 1921 року Сен-Санс здійснив подорож до Алжиру з наміром провести там зиму. Кончина композитора 16 грудня 1921 року шокувала світову культурну еліту, адже на останніх прижиттєвих фото і портретах 86-річний музикант виглядав здоровим і бадьорим. За словами лікарів, причиною раптової смерті знаменитого француза став серцевий напад. Каміля поховали на кладовищі Монпарнас у Парижі. На церемонії прощання, яка відбулася в церкві Святої Магдалини, серед скорботних була помічена вдова Сен-Санса, Марі-Лора. Могила Каміля Сен-Санса. Могіла Каміля Сен-Санса