Презентація Життєвий і творчий шлях І. Карпенко-Карого

І. Карпенко-Карий«Сто тисяч»

Портфоліо письменника: При народженні: Тобілевич Іван Карпович. Псевдоніми, криптоніми: Карпенко-Карий, Гнат Карий. Дата народження: 17 (29) вересня 1845 Місце народження: с. Арсенівка Бобринецького повіту Херсонської губерніїДата смерті: 2 (15) вересня 1907 (61 рік)Місце смерті: Берлін. Національність: українець. Мова творів: українська. Рід діяльності: драматург, актор, театральний діяч. Роки активності: 1884–1907 Жанр: комедія, трагедія, драма

Чим він був для України, для розвою її громадського та духовного життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би лише читав його твори; се розуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література. І. Франко

Сцена - мій кумир, театр - священний храм для мене. І. Карпенко-Карий

Театр!... Чи любите ви театр так, як я люблю його, тобто всіма силами душі вашої, зі всім ентузіазмом, зі всією нестриманістю, на яку тільки здатна палка молодість, жадібна і пристрасна до вражень вишуканого? Або, краще, сказати, чи можете ви не любити театр більше всього на світі, крім добра й істини? Віссаріон Бєлінський

Велика сила, братці, гроші,Грошима й дурні прехороші,Є в дурня гроші — він і пан.Є в нього золотий жупан... Л.І. Глібов

Історія написання п’єси «Сто тисяч»: Одного разу, перебуваючи під наглядом поліції у станиці Костянтинівська, Іван Карпенко-Карий був свідком того, як біля трактиру, в якому, як на біржі, відбувалася купівля-продаж, підписувались векселі, переходили з рук до рук гроші, збиралося багато бурлак, які розповідали про те, як багатого глитая обдурили шахраї, продавши замість фальшивих грошей прості папірці.- Ото робота! Сто тисяч! - захоплювався меткий купчик, що не раз підсідав за стіл до Івана Карповича, запрошуючи його до себе у прикажчи­ки. Почута історія дала драматургу матеріал для роботи.

Історія написання п’єси «Сто тисяч»:- Ці люди напрошуються дійовими особами комедії, яку варто назвати вагомим словом "Гроші", - ділився він думками з дружиною Софією Віталіївною. - Всюди гроші, гроші, гроші... Увірвалася у життя хлібороба хво­роблива жадоба грошей, спотворюючи побут і людські взаємини. Треба писати комедію на цю тему, картати ненажер, моральних виродків. Без сатири не може бути прогресу! "У 1889 році І. Карпенко-Карий написав перший варіант комедії "Гроші", яку через цензуру переробив і доповнив, а у 1890 році надіслав до друку під іншою назвою - "Сто тисяч".

Тема: зображення життя селянства в пореформені часи, суспільні явища, що мали місце в 80—90 роках XIX століття.

Ідея: викриття і засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи, духовної обмеженості, а також згубного впливу грошей на вихідців із народу (Бонавентура, Савка).

Основна думка: автор висміює шахраїв, їх ненаситну жадобу до наживи, духовну обмеженість, змушує людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків. "Буде здоров'я, будуть і гроші..." .

Композиція твору: Експозиція: знайомство читача (глядача) з місцем дії та дійовими особами, показ обставин, в яких живуть дійові особи, їх стосунків і прагнень. Зав'язка: зустріч Калитки з Невідомим, рішення купити за п’ять тисяч справжніх грошей сто тисяч фальшивих. Кульмінація: Калитка з Савкою їдуть на вокзал, привозять мішок "грошей" і починають ділитися. Але в мішку, замість фальшивих грошей, були пакунки чистого паперу. Невідомий обдурив Калитку, продавши за 5 тисяч карбованців мішок чистого паперу. Розв'язка: обдурений Герасим у розпачі вішається, його врятовує Бонавентура.

Прізвище «Калитка» (гамак, шкіряна сумка для грошей) відповідає його суті користолюбця, власника.І. Карпенко-Карий у ролі Калитки

Проблема влади грошей — наскрізна і «вічна» у світовому мистецтві: Психологічний тип людини, одержимої жадобою до збагачення, давно відомий у літературі — Скупий лицар у О. Пушкіна, Плюшкін у М. Гоголя, Гобсек — в О. де Бальзака, Гарпагон — у Мольера. Скупий лицар у О. Пушкіна. Плюшкін у М. Гоголя. Гобсек — в Оноре де Бальзака Гарпагон — у Мольера

Та якщо названі письменники лише роблять припущення про те, що призвело їхніх героїв до певного психологічного стану, абсурдності дій, то І. Карпенко-Карий розкриває проблему детально. У п'єсі основною є інша, прихована за зовнішньою, сюжетна лінія — показ морального звиродніння людини. Адже Калитка, по суті, — простий чоловік, який любить землю, невсипущо працює на ній, є поміркованим щодо матеріальних потреб. Та потяг до надмірного збагачення руйнує душу людини. Ми сміємося, читаючи п'єсу. Але це «сміх крізь сльози». Проблема влади грошей у І. Карпенка-Карого:

Кінофільм «Сто тисяч»