Одного разу від лютого голоду він забився у місто. З усіх сторін збіглися голодні пси і, голосно гавкаючи, кинулися на нього. Нещадно покусаний, рятуючи життя, шакал шмигнув у дім маляра, а там ускочив у велику бочку із синьою фарбою. Звідти він виліз геть синій. Пси, що чекали на нього під дверима дому, навіть не впізнали його, і пофарбований шакал спокійно побіг до рідного лісу.
Новоспечений «цар» подарував левові посаду головного радника, тигра зробив керуючим палацом, пантері довірив охорону царської скарбниці, а вовка призначив палацовим сторожем. Зі своєю ріднею, шакалами, він навіть не захотів говорити: наказав вигнати геть усіх до одного. Із того часу всі хижаки приносили здобич шакалові, а вже він - своєю царською владою - розподіляв її між своїми підданими.
Якось, сидячи на раді, він почув десь далеко тужливе виття шакалів. І тут од великої радості з його очей полилися сльози, він скочив і голосно завив у відповідь. Звірі одразу збагнули, хто перед ними. - Як же обдурив нас цей пройдисвіт?! - у гніві вигукували вони. - Це ж усього-на-всього жалюгідний шакал! За обман - розірвати негідника! Шакал намагався було втекти, але його наздогнали й роздерли на дрібні шматки.
Порівняй“Фарбований шакал”Подався до міста. Напали пси. Попав у діжку з фарбою. Став царем звірів. Добре править Видав себе голосом. Був розірваний звірями на шматки“Фарбований Лис”Подався до міста. Напали пси. Попав у діжку з фарбою. Став царем звірів. Добре править Видав себе голосом. Був розірваний звірями на шматки