Презентація Казка "Колобок"

Жили собі дід та баба. Жили-поживали, але не завжди хліб на столі мали. Ось коли скінчився якось хліб, дід і просить: - Спечи мені, бабусю, колобок. - Та з чого ж спекти, коли борошна нема? - Ет, стара! У коморі по засіку помети – то й набереться.

Бабуся так і зробила: намела жмені дві борошна, витопила піч, гарненько замісила тісто на сметані, зліпила колобок, спекла його та й поклала, щоб охолов, на підвіконня.

Набридло колобку лежати: він і покотився з підвіконня на призьбу, з призьби на травичку, з травички на стежинку, а по стежинці з двору.

Котиться, , котиться колобок, а назустріч йому заєць: - Колобок, колобок ! Я тебе з’їм! - Не їж мене, зайчику-стрибайчику, краще послухай, яку я тобі пісеньку заспіваю.

Заєць вуха підняв, а колобок заспівав: Я колобок, колобок! По засіку метений, На сметані спечений, Я від баби втік, Я від діда втік, То й від тебе, зайчику, втечу! Та й покотився колобок далі – тільки його заєць і бачив.

Котиться колобок по стежинці у лісі, а назустріч йому сірий вовк. - Колобок, колобок! Я тебе з’їм! - Не їж мене, вовче, я тобі пісеньку заспіваю.

І колобок заспівав: Я колобок, колобок! По засіку метений, На сметані спечений, Я від баби втік, Я від діда втік, Я від зайця втік, То й від тебе, вовче, утечу! Покотився колобок далі – тільки його вовк і бачив.

Котиться колобок лісом, а назустріч йому ведмідь іде, хмиз ламає, кущі до землі пригинає: - Колобок, колобок! Я тебе з’їм! - Де тобі, клишоногий, з’їсти мене! Краще послухай мою пісеньку.

Колобок заспівав, а ведмідь і вуха розвісив. Я колобок, колобок! По засіку метений, На сметані спечений, Я від баби втік, Я від діда втік, Я від зайця втік, Я від вовка втік, То й від тебе, ведмедю, втечу! Та й покотився колобок – ведмідь йому тільки услід подивився.

Котиться колобок, а назустріч йому лисиця: - Здоров був, колобок! Який же ти рум’яненький!

Колобок зрадів, що його похвалили, і заспівав свою пісеньку, а лисиця слухає та все ближче підкрадається. Я колобок, колобок! По засіку метений, На сметані спечений, Я від баби втік, Я від діда втік, Я від зайця втік, Я від вовка втік, Від ведмедя втік, То й від тебе, лисичко, втечу!

Гарна пісенька! – сказала лисиця. Та тільки біда, голубчику, що я стара стала – погано чую. Сідай-но мені на язичок та проспівай ще разок.

Колобок зрадів, що його пісеньку похвалили, стрибнув лисиці на язик та й заспівав: Я колобок, колобок!.. А лисиця – гам! Та й з’їла його.