Презентація "Казки народів світу"

КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ. Одним із провідних жанрів фольклору є казка. Саме слово казка утворилося від того кореня, що й слова казати, переказувати, казкар, оскільки казкові твори тривалий час існували, як і інші жанри фольклору, в усній традиції. В англійській мові слово казка звучить як folktale, тобто воно споріднене зі словом фольклор. Казки бувають народними й літературними.

Казка багатогранно і завжди по-новому радує волю, зворушує та навчає... Якоб і Вільгельм Ґрімм

Народна казка — один із найдавніших жанрів усної народної творчості. Він виник ще в ті часи, коли люди не мали наукового знання, але намагалися дати пояснення явищам природи, тваринам, рослинам, усьому тому, що їх оточувало. У казках ми зустрічаємо не якихось конкретних персонажів, вони не мають прізвищ, а інколи не мають навіть імен. Це лише загальні образи, утілення народних уявлень.

У художній мові казок використовуються постійні звертання до того, хто слухає казку; повторення казкових зворотів; поєднання розповіді від першої особи (розповідача) і розмов між різними персонажами (діалоги); розважальність і водночас повчальність, оскільки казка завжди є моральним уроком людству. Будова казок є традиційною: зачин (початок твору), основна частина (розповідь про події та дійових осіб), кінцівка (із підсумком того, про що йшлося, характерними казковими висловами).

В народних казках, де фінал завжди щасливий, добро перемагає зло, а герої долають усі випробування й винагороджуються за свої моральні якості.

У казках народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їхнього життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя певного народу, його працю і побут, природні умови.

Казки передавали з уст в уста, від покоління до покоління. Казкові твори поширювалися не тільки в тій місцевості, де вони виникали, але й «переходили» кордони, потрапляючи до інших народів. Подібних казкових героїв і події можна зустріти в різних національних традиціях. Це так звані мандрівні образи й сюжети, тобто ті, які існують у культурі різних народів.

За змістом і своїми художніми особливостями всі народні казки поділяються на три основні види:про тваринчарівнісоціально-побутові

Характерні ознаки казки:• походження та поширення в усній формі;• розповідна форма (з відповідними зворотами, зверненнями тощо);• вигаданість (фантастичність того, про що йдеться в казці);• умовність зображуваних подій і героїв (відсутність конкретики, лише загальне уявлення про персонажів, про час і місце, де відбувається дія);• боротьба добра і зла з обов’‎язковою перемогою добра;• чітка побудова (зачин, основна частина, кінцівка);• послідовність розвитку подій;• утілення народних уявлень та ідеалів; • традиційні художні засоби (утілення рис людей в образах тварин або рослин, випробування героїв, повтори (у мові та в подіях), перебільшення, порівняння, діалоги тощо).

Відомий німецький дослідник фольклору Йоганн Готфрид Гердер у «Щоденнику моєї подорожі в 1769 році» пророкував велике майбутнє нашій країні, яка має багаті традиції усної народної творчості: «Україна стане колись новою Грецією: прекрасне небо цього народу, весела вдача, музичний хист, родюча земля колись прокинуться... Так із багатьох племен, якими також були колись греки, постане культурна нація, і її межі простягнуться до Чорного моря, а звідти — на весь світ».