Презентація "Кирило Стеценко"

Кирило Григорович Стеценко

Кирило Григорович Стеценко - український композитор, хоровий диригент, музичний критик, а також педагог і священик – народився 24 травня 1882 року.

У сім років хлопця віддали до сільської церковнопарафіяльної школи. Тут його спів почув дяк, який навчив хлопця нотної грамоти та взяв до церковного хору. Та батьки плекали надію, що Кирило піде батьковим шляхом, бо ж малював чудово. У 1892 році, на зароблені в наймах сестрою кошти, його відправили до Києва в художню школу Миколи Мурашка. Жив хлопець у дядька, і той допоміг небожу ще вступити й у Софійську духовну школу.

Під час навчання хлопець зрозумів, що йому ближче музика. Його здібності помітили й викладачі. У 13 років Кирило був не просто провідним хористом, а диригентом учнівського хору. Самотужки опанував гру на фортепіано та на слух підбирав почуту мелодію.

1907 заарештований за участь у громадській діяльності і висланий на Донеччину. З 1908 повернувся з заслання і навчав співу у Білій Церкві і Тирнові. 1911 висвятився на священника і отримав парафію на Поділлі. З 1917 працював у Києві в музичному відділі Міністерства Освіти; організував капелю ДУМКА, з якою подорожував по Україні. 1921 знову на парафії в с. Веприку на Київщині, де й помер.

Своєю творчістю й діяльністю Стеценко був продовжувачем національного напряму української музики, розпочатого М. Лисенком. Музичній мові Стеценка притаманні багатство мелодій і різноманітність гармонійних засобів. У його творчості важливе місце посідають сольоспіви (понад 30) на слова Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся тощо. Багатогранна хорова музика Стеценка: церковні твори (дві літургії, панахида), кантати, хори а капеля і з фортепіяновим супроводом та обробки українських народних пісень.

Багатогранна хорова музика Стеценка: церковні твори (дві літургії, панахида), кантати, хори а капеля і з фортепіяновим супроводом та обробки українських народних пісень. Музика до п'єс ("Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка, "Про що тирса шелестіла" С. Черкасенка, "Бувальщина" А. Велисовського), опери (не закінчені "Полонянка", "Кармелюк"), драматична сцена "Іфіґенія в Тавріді" за драмою Лесі Українки, музика до поеми Т. Шевченка "Гайдамаки", дитячі опери ("Івасик-Телесик", "Лисичка, котик і півник"). Стеценко автор шкільних співаників.

У 1922-му, причащаючи хворого селянина Стеценко підхопив тиф. Його ослаблений організм не мав сили боротися з інфекцією, 29 квітня того ж року видатного композитора не стало.