Користуючись документом, охарактеризуйте Кирила як діяча культури. Житіє Константина-Кирила повідомляє: …Звертається до Константина цар: «Знаю, що ти стомлений, але слід тобі йти, адже діла цього ніхто звершити не зможе, тільки ти». Відповідає Філософ: «Тіло моє стомлене, і я хворий, але піду з радістю, якщо у них є букви для їхньої мови... Вчити без азбуки і без книг - все одно, що писати бесіду на воді…»
У 863 р. за дорученням візантійського імператора брати Кирило й Мефодій вирушили в Моравію. Вони розуміли, що зміцнити християнство серед слов’ян без книг неможливо. Спеціально для слов’ян, мову яких брати знали з дитинства, вони створили абетку. Першу слов’янську абетку називають глаголицею.
За допомогою глаголиці брати переклали слов’янською мовою Біблію, Євангеліє і Псалтир. Після смерті Кирила справу освіти слов’ян продовжив Мефодій, якому допомагали талановиті учні. На основі глаголиці вони створили кирилицю — слов’янську абетку, що набула поширення серед південних і східних слов’ян. На північ від Візантії у IX ст. розташовувалося Перше Болгарське царство. Кирилиця затвердилася серед болгар, а потім поширилася серед народів України-Русі.
Із правил Студійського монастиря в Константинополі: «Якщо хто-небудь візьме в бібліотеці книгу й буде поводитися з нею недбало або ж поцупить чужу без дозволу власника — не видавати йому в цей день книг... Якщо бібліотекар не проявляє належної старанності, розтріпує книги, ставить їх не на відведені місця або дозволяє їм вкриватися пилом, нехай обідає всухом'ятку. Якщо переписувач зопалу зламає писало, нехай відіб'є 30 поклонів. Якщо каліграф погано готує пергамент і палітурні верстати, то нехай відіб'є 150 поклонів…» Чому у монастирі приділяли таку увагу дбайливому ставленню до книг?