Презентація "Китай і Японія в Середні віки"

Китай і Японія в Середні віки

Китай називали Піднебесною

Імператор – Син Неба

VІІ ст. – династія Тан Х ст. – династія Сун

Монгольська династія Юань

Чжу Юнь-Чжан – керівник повстання проти монголів 1368р., обраний імператором династії Мін

Перші паперові гроші

Китайська культура. Каліграфія. Ієрогліфи

Китайське книгодрукування

Буддійський храм - пагода

Японія. На межі III—IV ст. в Японії внаслідок об’єднання племен виникла держава під назваю Ямато. Її очолював «цар» — оокімі, який одночасно був і верховним жерцем синтоїзму — етнічної японської релігії. За японськими міфами, оокімі був нащадком богині Сонця Аматерасу. Сама держава дістала назву Ніппонабо Ніхон («Корінь Сонця»), звідки пішла європейська назва «Японія».

Самураї – японські воїни. Бусідо́ (яп. 武士道, ぶしどう — досл. «шлях воїна») — кодекс честі самурая. Назва походить зі сполучення слів бусі, тобто «воїн», і до — «шлях». https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%81%D1%96%D0%B4%D0%BE

У XII ст. Йорітомо Мінамото, сміливий полководець, політик, здобув титул верховного правителя — сегуна. За сегунату імператор залишався верховним жерцем синтоїзму і лише вважався главою держави, натомість вся влада в країні зосереджувалась у руках сегуна. Сегун керував країною за допомогою чиновників, спираючись на військову силу самураїв, подвиги яких оспівувались у героїчних поемах.

Японська культура Середньовіччя розвивалася під впливом китайської і корейської. Китайська мова була мовою імператора, придворних і освічених японців. Була поширена китайська писемність.

З VI ст. буддизм, що проник з Китаю та Кореї, став державною релігією Японії. Наприкінці VI ст. починається створення скульптурних зображень Будди та культових споруд.

Буддійські ченці привозили з Китаю не тільки релігійні книги, а й навчальні посібники з географії і астрономії. Вже у VII ст. в Японії створюється державна служба часу, побудована перша обсерваторія, складена загальна карта Японських островів.

Буддистські ідеї втілилися і в середньовічній японській архітектурі, де виникають нові типи будівель — храми та монастирі, споруджені за китайськими та корейськими зразками.

Японський живопис розвивався за зразками китайського мистецтва. Як і китайці, японці малювали тушшю картини-сувої на шовку або на папері.

До традиційної японської культури належить ікебана — мистецтво розставляти квіти у вазі. Це мистецтво зародилось в VI ст. До ікебани входять три обов’язкових елементи, що символізують Небо, Землю і Людину. Вони можуть зображатися квіткою, гілкою, травою. Завдання майстра полягало не лише в тому, щоб створити гарну композицію, а і якнайповніше передати власні роздуми про життя людини і її місце у світі.

Чай став відомий в Японії у VII ст. Звичай пити чай, як і багато іншого, проник в країну з Китаю під час запозичення багатої континентальної культури сусідньої держави. Як це часто траплялось у Японії, чужа культура була не лише сприйнята, але й творче переосмислена. У Японії процес приготування та пригощання чаєм був піднесений до рангу мистецтва, були розроблені канонічні правила чайного дійства, побудовані спеціальні чайні кімнати (cha-shitsu), знання та досвід стали передаватися від вчителя до учня в процесі осягнення духовних, філософських, естетичних та моральних принципів Шляху Чаю.