Презентація "Класицизм в мистецтві України"

Класицизм в мистецтві України

Історична довідкаІсторично класицизм прийшов в Україну з двох його центрів : з Польщі та з Російської імперії. Україна отримала цілу низку споруд в стилі класицизм, незважаючи на втрату власної політичної еліти та скорочення монументального будівництва . Постійні війни Російської імперії сприяли відсуванню кордонів держави на захід і новому перерозподілу територій між Польщею, Австро-Угорщиною та Росією. На цих територіях була вибудована низка магнатських та дворянських садиб. Панські садиби, конфісковані царатом у поляків-дворян після національно-визвольних повстань в 19 ст., перейшли до майна російських багатіїв.

Класицизм в архітектуріПерший етап - ранній (катерининський) класицизм (1762-1796 рр.) Архітектура першого етапу відзначається переходом від барокко до класицизму, пошуками нових засобів художньої виразності, й новим підходом до ансамблевої забудови. За часів класицизму набуває значення відкритий характер композиції ансамблів площ, вулиць і окремих комплексів.  Громадські споруди будувалися з урахуванням їх призначення — головною метою архітектора стало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішнього комфорту (висока стеля, вентиляція, освітлення).

У середині XIX ст. зразками класицизму були величаві палати гетьмана Кирили Розумовського в Почепі, Яготині ,Глухові й Батурині.

Церква в с. Рокитне є яскравим прикладом сміливого архітектурного рішення, властивого ранньому класицизму. У плані цей храм являє собою ротонду, до якої зі сходу і заходу примикають невеликі чотиригранні ризаліти

Другий етап - ампір або олександрівський класицизм (1801 -1825 рр.). Він знаходився під потужним впливом мистецтва наполеонівської Франції. Для ампіру типово використання скульптур античного зразка, а також скульптурних конструкцій з грифонами, сфінксами, левами і т.п. Подібні прикраси в архітектурі стилю ампір розташовані впорядковано із суворим дотриманням симетрії.

Монумент на честь перемоги царя Петра І над шведами, Полтава (архітектор Тома де Томон).

Ансамбль Круглої площі, місто Полтава.

Колишній Ніжинський ліцей (архітектор Луїджі Руска)

Палац графів Реїв, Микулинці.

Монумент дюку Рішельє, Одеса, скульптор Мартос Іван Петрович

Третій етап - пізній класицизм або миколаївський класицизм (1825-1855 рр.). Для цього періоду класицизму характерний розвиток прибуткового будинку

Театр С. Скарбека у Львові(1842р.) Театр вбудовано у велику чотирьохповерхову споруду з квартирами.

Успенська дзвіниця в Харкові є визнаною вершиною класицистичої архітектури на території Україні. Спроектована архітектором Е. А. Васильєвим і завершена А. А. Тоном, вона поєднала в собі практично всі досягнення російського класицизму - віртуозне володіння ордерними елементами, ювелірну точність пропорцій, тонке уміння мінімальними художніми засобами надати будівлі пластичну виразність. Кожен з п'яти ярусів дзвіниці, побудований окремо, міг би стати самостійним пам'ятником архітектури.

Скульптура класицизму. Класична скульптура на території України представлена, переважним чином, у. Львові,скульптор Гартман Вітвер.

Львів,скульптор Гартман Вітвер

Український живопис епохи класицизму. Образотворче мистецтво України у контексті класицистичного стилю у вершинних своїх проявах було поглинуте російською культурою. На той час поширеною була практика відтягувати всі таланти до столиці Російської імперії — Санкт-Петербурга. Така доля спіткала багатьох талановитих українських художників.

Антон Лосенко (1737-1773)Класицизм в російському мистецтві починається з творчістю Антона Лосенка, уродженця Глухова, котрого ще дитиною вивезли до Петербурга співати у хоровій капелі. Це був один з найпоширеніших сценаріїв «переїзду» до російської столиці молодих талановитих людей. Лосенко вивчав живопис у відомого портретиста того часу, кріпака графа Шереметьєва, Івана Аргунова

Класицистичні принципи найяскравіше виявились в роботах Лосенка історичного жанру. Близька йому героїчна, патріотична тематика, алегорично відображена у картинах на античні сюжети, наприклад, «Прощання Гектора з Андромахою» (1773).

Актор Федір Волков (1763)Граф Іван Шувалов (1760)Лосенко був також обдарованим портретистом, хоча портретів намалював значно менше, ніж історичних та міфологічних робіт.

Дмитро Левицький(1735-1822)Дмитро Левицький став одним з найуспішніших художників свого часу. В основу майбутніх досягнень Дмитра Левицького у жанрі портрету лягла традиція, сформована на ґрунті українського портретного малярства барокової доби. Їм властива героїзація й історична масштабність у зображенні як самої постаті портретованого, так і в антуражі, водночас відсутня штучна бутафорність і декоративний надмір.

Для мистецтва Левицького дуже важливим є колір. Він володіє ним з великою майстерністю, використовуючи як інструмент для виявлення матеріальної конкретності та емоційної виразності. Дмитро Левицький вміє створити дуже врівноважену гармонійну атмосферу, у яку органічно вписується постать портретованого. Катерина Миколаївна Хрущова та Катерина Миколаївна Хованська. 1773 Катерина Нелідова, 1773

У роботах Левицького відчувається щире захоплення людиною. Можливо, у пізні роки палітра його холодніє, манера пригладжується, проте художник не дійшов у стилістиці своїх портретів до пуританської чистоти і класичної простоти. Він залишився виразником свого часу. Портрет архітектора Олександра Кокорінова. 1769 Алимова, випускниця Смольного інституту, 1775

Володимир Боровиковський (1757-1825)Мистецтво Володимира Боровиковського стало яскравим віддзеркаленням культурних процесів кінця XVIII — поч. ХІХ ст. Він народився в Миргороді, в родині полкової старшини. Відомо, що батько Володимира, Лука Боровик, також був іконописцем. У Петербург Боровиковський приїхав вже сформованим художником. Але тут він продовжує навчання, на нього справили вплив мистецтво Левицького та студії в майстерні австрійського художника Й.-Б. Лампі.

Різка зміна стильового визначення, що відбувалась наприкінці XVIII ст. у мистецтві, якнайкраще відповідала професійним особливостям художника, його поетичному сприйманню внутрішнього світу людини. Але традиція українського малярства, засвоєна в Україні, залишалась дуже важливою складовою його творчого досвіду. Портрет Боровського, 1799 Портрет Марії Лопухіної, 1797

Творчість Володимира Боровиковського об’єднує сентименталізм і класицизм, між якими, крім стильових відмінностей, в образі людини не засвідчувалося суперечливих розбіжностей. Навпаки, їх пронизує культ почуття, глибоке занурення в емоційну сферу життя людини з її вірою в розумні засади життя, а також ідеї обов’язку й громадянської самовідданості та героїзму. Боровиковський вніс у мистецтво образ людини духовно розкріпаченої, що прагне до гармонійно-природного існування. Княжни Гагаріни, Анна і Варвара, 1802 Портрет Є. А. Архарової, 1820