Презентація "Класифікація фарб"

КЛАСИФІКАЦІЯ ФАРБ

Малярні роботи- нанесення фарбувальних сумішей на поверхні конструкцій будівель і споруд з метою збільшення терміну їх служби, поліпшення санітарно-гігієнічних умов в приміщеннях та надання їм красивого зовнішнього вигляду. Малярні роботи виконують малярі. Шпалерні роботи виконують малярі.

класифікація. Вже з давніх-давен людина почала застосовувати фарби для захисту різних будівельних конструкцій, а також з декоративно-художньою метою. Фарба складається з кольорового порошку-пігменту і плівкоутворювальної речовини — в'яжучого. Всі фарби і відповідно фарбування залежно від виду в'яжучого поділяють на водні і неводні.

класифікація. У водних фарбувальних складах в якості зв'язувальних речовин використовують розчини смол, вапно, цемент, рідке скло, різні клеї. У неводних - натуральні і штучні оліфи, синтетичні смоли, бітуми і ін. Зв'язувальні речовини визначають тип малярною забарвлення (клейова, масляна, водоемульсійна) та область її застосування.

класифікація. Водні фарбування застосовують з декоративною метою для опорядження інтер'єра і зовнішніх поверхонь будинків (фасадів). Залежно від в'яжучого, яке використовують для приготування водних фарб, водні фарбування бувають вапняні, клейові, цементні, силікатні і водоемульсійні.

класифікація. До неводних фарбувань належать олійні і емалеві фарбування, а також лакові покриття. Неводні фарбування застосовують для захисту металевих конструкцій від корозії, дерев'яні — від гниття, а обштукатурені — від впливу вологи і незначних механічних пошкоджень, оскільки пофарбована штукатурка у зовнішньому шарі стає більш міцною і водонепроникною. Крім того, неводні фарбування застосовують з декоративною і санітарно-гігієнічною метою. Неводні фарбові плівки легко мити і очищати від бруду, тому в приміщеннях, де більшість поверхонь пофарбована олійними або емалевими фарбами, легше підтримувати чистоту (лікарні, школи, магазини, дошкільні дитячі заклади тощо).

класифікація. Найбільш універсальні синтетичні, водоемульсійні фарби. Їх застосовують для обробки будь-якого виду поверхонь. Вони досить надійно захищають конструкції і вироби умовах змінного температурного режиму та впливу агресивного середовища. Всі фарбувальні суміші після висихання й затвердіння утворюють міцно зчеплену з пофарбованою поверхнею захисну плівку.

Загальні відомостіПри виконанні малярних робіт крім фарбувальних складів застосовують:розчинники фарб (наприклад, скипидар, уайт-спирит, ацетон), сикативи (для прискорення висихання олійних фарб), а також допоміжні малярні склади - грунтовки, шпаклівки, пасти та ін.

класифікація. Залежно від якості малярні фарбування поділяють на прості, поліпшені і високоякісні. Просте фарбування застосовують під час опорядження будинків III класу, деяких промислових і тимчасових будівель, а також підсобних приміщень в різних будинках. Поліпшене фарбування застосовують здебільшого житлових будинках, адмістративних будівлях тощо. Високоякісне— для будівель І класу (театри, музеї, палаци тощо).

класифікація. Лакофарбові покриття класифікують по ряду ознак. За призначенням: технічні – оберігають пофарбовані конструкції від корозії, загнивання, поглинання вологи, пожежі, дії хімічних речовин тощо; санітарні - створення в приміщеннях належного санітарного стану, підтримування в них чистоти; декоративні - архітектурно-художнє оздоблення будівлі, споруди або його окремих приміщень. Як правило, при відповідному підборі фарбувальних складів ці три призначення поєднуються.

класифікація. За впливу навколишнього середовища:зовнішні внутрішні.

класифікація. По оптичним властивостям:непрозорі, повністю вкривають поверхню і надають їй певний колір. Фарби для таких покриттів складаються зі сполучної, барвника (пігменту) і в деяких випадках наповнювача, що дає можливість знизити витрату пігменту, а також розчинників і сикативів;прозорі, через які добре видно малюнок і колір основи. Основним матеріалом служать плівкоутворювальні з добавкою для поліпшення їх властивостей пластифікаторів, сикативів.

класифікація. По відношенню до впливу води: неводостійкі, у яких під дією води плівка руйнується, що знижує її декоративні та експлуатаційні якості; водостійкі, у яких плівка не руйнується в зв'язку з тим, що основа плівки утворюється на маслах, смолах або синтетичних полімерах

Вимоги до поверхонь під фарбування. Фарбування поверхонь — це заключний етап опорядження будинку. Від якості фарбування залежать строки наступної експлуатації приміщення і його зовнішній вигляд, а якість фарбування — від попередньої підготовки поверхонь. Тому до фарбування різні поверхні (оштукатурені, дерев'яні, металеві тощо) слід підготувати: очистити, підмазати і зашпаклювати пошкоджені місця, відшліфувати їх тощо.

Вимоги до поверхонь під фарбування. Підготовчі операції, які виконує маляр перед фарбуванням, не завжди і не для всіх поверхонь однакові. За технічними умовами виділяють три категорії фарбування: просте, поліпшене і високоякісне. Для кожної категорії встановлено певні операції, які слід обов'язково виконувати під час підготовки поверхонь.

Вимоги до поверхонь під фарбування. Якість фарбування залежить також від якості самих поверхонь. Іноді можна правильно і високоякісно підготувати і пофарбувати поверхню, а через деякий час фарбова плівка порушиться, наприклад, якщо фарбують, вологі поверхні. Тому маляр повинен починати роботу тільки тоді, коли поверхні готові до опоряджувальних робіт, тобто відповідають технічним вимогам.

Вимоги до поверхонь під фарбування. Розгляньмо основні технічні вимоги, що ставляться до приміщень і поверхонь, призначених для фарбування. До початку малярних робіт у приміщенні треба закінчити всі будівельні роботи, крім настилання паркету або лінолеуму. Особливо важливо закінчити роботи, пов'язані з монтажем центрального опалення, водопроводу, каналізації і внутрішньої електропроводки. Системи опалення і водопроводу повинні бути перевірені на тиск, а каналізація промита. На фасадах будинків мають бути закінчені роботи з влаштування зливів. У приміщенні склять вікна.

Вимоги до поверхонь під фарбування. Фарбувати оштукатурені і бетонні поверхні починають тільки після повного висихання їх, оскільки волога штукатурка і бетон містять у собі вільні луги, які надалі впливатимуть на пігменти, знебарвлюючи їх або змінюючи їхній колір. Штукатурка висихає нерівномірно, тому вологість її в різних місцях поверхні буде різна. Більш вологою штукатурка буде в нижніх частинах стіни, біля плінтусів і в кутках. Наявність вільних лугів, а отже, і вологості штукатурки визначають 1 %-м розчином фенолфталеїну. Фенолфталеїн — це безбарвна рідина, яка червоніє під дією лугів. Для визначення вологості штукатурки досить нанести на поверхню кілька краплин фенолфталеїну. Якщо він не змінить кольору або набуде ледь помітного рожевого відтінку, то це означає, що штукатурка висохла і її можна фарбувати.