А) Пульсуючі змінні зорі(цефеїди, “маяки Всесвіту”) – пульсуючі зорі, які періодично розширюються та стискаються. Класичні. Їхні періоди лежать у межах від 1 до 70 діб. Короткоперіодичні: від 80 хв до 1 доби. Довгоперіодичні: від 70 до 1400 діб. Стиснення зовнішніх шарів викликає їх нагрів. Цефеїди належать до гігантів і надгігантів. 3. ФІЗИЧНІ ЗМІННІ ЗОРІ
В) НАДНОВІ ЗОРІ – зорі, які були непомітні на небі, але несподівано спалахнули й збільшили яскравість у 1000 разів відносно звичайних нових зір. Під час вибуху наднова скидає свою оболонку, яка розширюється зі швидкістю 5000 –20 000 км/с Крабовидна туманність результат спалаху наднової
ЕВОЛЮЦІЯ ЗІР. І етап Утворення протозорі з газопилового комплексу Протозоря Газопиловий комплекс. 10 -100 пк Т=10 К. Газові молекули падають до центра хмари. Еп ЕК Q. Відбувається потужне інфрачервоне випромінювання. Т= 1 ООО ООО К Через 500 000 – 500 000 000 років Т=10 млн К починаються термоядер-ні реакції, стискання припиняється. Протозоря досягає стану гравітаційної рівноваги і перетворюється на молоду зорю, яка займає своє місце на головній послідовності Газопиловий комплекс.
ІІІ етап. Вихід зорі з головної послідовності Утворення червоного гіганта. Під дією тиску випромінювання оболонка починає розбухати, досягаючи сотень і тисяч радіусів Сонця. Оболонка зорі масою меншою за 1,4 маси Сонця стікає у простір за 10-20 тис років у вигляді планетарної туманності зі швидкістю 20 км/с. Ядро, що залишилося стає білим карликом з густиною до 100 т/см3 .
ІІІ етап. Вихід зорі з головної послідовності УТВОРЕННЯ НЕЙТРОННОЇ ЗОРІ. Якщо маса зорі 2–3 маси Сонця, то минаючи стадію білого карлика , ядро продовжує стрімко стискатися, утворюючи нейтронну зорю e + p → n. Такий процес називається гравітаційним колапсом. При T = 1012 K , густині 1 млрд т/ см3 і R=10 км колапс припиняється, зоря охолоджується і стає пульсаром.
ІІІ етап. Вихід зорі з головної послідовності УТВОРЕННЯ ЧОРНОЇ ДІРИ. Якщо маса зорі більша 3-х мас Сонця, то вона стає чорною дірою. Гравітаційне поле настільки сильне, що колапс не може зупинитися на стадії нейтронної зорі і вона продовжує стискатися до гравітаційного радіуса Для Сонця гравітаційний радіус дорівнює Rg = 3 км, а густина ρ ≈ 2∙1016 г/см3 = 20 000 000 000 т /см3.