Презентація. КЛАСИФІКАЦІЯ ЗІР ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗІР ТА ЇХ ЕВОЛЮЦІЯ Астрономія 11 клас Котенко Д.В. – вчитель фізики та астрономії Поліської СЗШ І-ІІІ ст.

ЗА КОЛЬОРОМ, ТЕМПЕРАТУРОЮ, ВІКОМ БЛАКИТНІ О-В T=80-20 тис K 100 млн років Білі А Т=10 000 К 1500 млн р ЖОВТІ F-G T=7-6 тис K 5000 млн р. ЧЕРВОНІ К-М Т=4-3 тис К 1000 млн років

ДІАГРАМА Герцшпрунга-Рассела

ЗА МАСОЮ Надгіганти 35МΘ Гіганти 14МΘ Головної послідовності (1 -1,8) МΘ Субкарлики 0,8 Карлики 0,5МΘ і менші

ЗВИЧАЙНІ ЗОРІ ПОДВІЙНІ ЗОРІ: А) візуально-подвійні – подвійність помічена в телескоп; Б) кратні – системи від 3 до 10 зір; В) оптично-подвійні – близькість проекцій зір на зоряне небо;

Г) фізично-подвійні – обертаються навколо спільного центра мас; Ґ) спектрально-подвійні – подвійність визначається за спектром; Д) затемнено-подвійні – при взаємному обертанні закривають одна одну;6.3.3

А) Пульсуючі змінні зорі(цефеїди, “маяки Всесвіту”) – пульсуючі зорі, які періодично розширюються та стискаються. Класичні. Їхні періоди лежать у межах від 1 до 70 діб. Короткоперіодичні: від 80 хв до 1 доби. Довгоперіодичні: від 70 до 1400 діб. Стиснення зовнішніх шарів викликає їх нагрів. Цефеїди належать до гігантів і надгігантів. 3. ФІЗИЧНІ ЗМІННІ ЗОРІ

Б) НОВІ ЗОРІ – зорі, які існували давно, але раптово спалахнули. Їх яскравість збільшується за короткий час у 10 000 разів. На місці нової залишається карликова зоря. Це свідчить про відрив від нової зорі її зовнішніх шарів.

В) НАДНОВІ ЗОРІ – зорі, які були непомітні на небі, але несподівано спалахнули й збільшили яскравість у 1000 разів відносно звичайних нових зір. Під час вибуху наднова скидає свою оболонку, яка розширюється зі швидкістю 5000 –20 000 км/с Крабовидна туманність результат спалаху наднової

Г) ПУЛЬСАРИ – нейтронна зоря, яка виникає під час вибуху наднової. Виникають на заключних етапах еволюції зір. Випромінюють радіоімпульси та ренгенівські промені. Відомо 700 пульсарів. (6.5.4.)

ЕВОЛЮЦІЯ ЗІР. І етап Утворення протозорі з газопилового комплексу Протозоря Газопиловий комплекс. 10 -100 пк Т=10 К. Газові молекули падають до центра хмари. Еп ЕК Q. Відбувається потужне інфрачервоне випромінювання. Т= 1 ООО ООО К Через 500 000 – 500 000 000 років Т=10 млн К починаються термоядер-ні реакції, стискання припиняється. Протозоря досягає стану гравітаційної рівноваги і перетворюється на молоду зорю, яка займає своє місце на головній послідовності Газопиловий комплекс.

ІІ етап. Головна послідовність Н Не утворюється гелієве ядро. Час перебування t= 1010 / M3 Чим більша маса зорі, тим вища її температура, більша світність, а час життя менший. Гіганти живуть 8 млн років. Сонце 10 млн років. Карлики до 80 млн років.

ІІІ етап. Вихід зорі з головної послідовності Утворення червоного гіганта. Під дією тиску випромінювання оболонка починає розбухати, досягаючи сотень і тисяч радіусів Сонця. Оболонка зорі масою меншою за 1,4 маси Сонця стікає у простір за 10-20 тис років у вигляді планетарної туманності зі швидкістю 20 км/с. Ядро, що залишилося стає білим карликом з густиною до 100 т/см3 .

ІІІ етап. Вихід зорі з головної послідовності УТВОРЕННЯ НЕЙТРОННОЇ ЗОРІ. Якщо маса зорі 2–3 маси Сонця, то минаючи стадію білого карлика , ядро продовжує стрімко стискатися, утворюючи нейтронну зорю e + p → n. Такий процес називається гравітаційним колапсом. При T = 1012 K , густині 1 млрд т/ см3 і R=10 км колапс припиняється, зоря охолоджується і стає пульсаром.

ІІІ етап. Вихід зорі з головної послідовності УТВОРЕННЯ ЧОРНОЇ ДІРИ. Якщо маса зорі більша 3-х мас Сонця, то вона стає чорною дірою. Гравітаційне поле настільки сильне, що колапс не може зупинитися на стадії нейтронної зорі і вона продовжує стискатися до гравітаційного радіуса Для Сонця гравітаційний радіус дорівнює Rg = 3 км, а густина ρ ≈ 2∙1016 г/см3 = 20 000 000 000 т /см3.